Світлана НЕЧИПОРУК
заступник начальника Київського міського управління юстиції, голова столичного регіонального відділення Національного бюро у справах дотримання Конвенції про захист прав і свобод людини

Трапляється, що місцеві суди не задовольняють обґрунтованих, на думку позивачів, скарг, в яких ті просять захистити їхні права. Наступним кроком стає звернення до Апеляційного суду, а якщо й він не зарадить, до Верховного. Втім, якщо і ця інстанція не допоможе, варто подати клопотання до Європейського суду з прав людини. Він розглядає скарги стосовно порушення положень Конвенції про захист прав та основних свобод людини. Названий документ підписали десять країн - членів Ради Європи в листопаді 1950 року, а з 11 вересня 1997-го він набрав чинності й для України.

Суд виносить рішення за прецедентною системою, тобто, якщо раніше розглядали подібну заяву, то треба чекати аналогічну постанову. Вирок обов'язковий для виконання у всіх державах, які ратифікували Конвенцію. Рішення надсилають Комітету Міністрів Ради Європи, що наглядає за його реалізацією.

Звертатися до Європейського суду з прав людини можуть як фізичні особи, так і неурядові організації, навіть держави (останні зазвичай скаржаться на країни, які визнали Конвенцію, але порушують її положення). Проте Страсбурзький суд не є апеляційною інстанцією, тож переглядати чи скасовувати рішення національних судів не може, як і втручатися в діяльність органів влади.

В Україні створено Національне бюро у справах дотримання Конвенції про захист прав і основних свобод людини. Ця установа вивчає факти порушень і представляє інтереси нашої держави в Європейському суді. У Києві ж працює Регіональне відділення Національного бюро при столичному управлінні юстиції. За дорученням Омбудсмена воно збирає докази про ігнорування Конвенції у справах, котрі Європейський суд прийняв до провадження. Важливий момент: усі співробітники Бюро (а це представники управління юстиції, органів внутрішніх справ, правосуддя, охорони здоров'я, Держдепартаменту з питань виконання покарань) надають послуги безплатно.

Страсбурзький суд розглядає тільки скарги, з якими заявник уже звертався до місцевого, Апеляційного та Верховного судів. Подавати їх можна в шестимісячний термін відтоді, коли найвищий судовий орган держави виніс остаточне рішення. Не розглядають анонімні заяви, а також ті, в яких ідеться про порушення, що сталися до 11 вересня 1997 року, тобто до того, як Конвенція стала чинною для України. Якщо заявник вважає, що нормативний акт може обмежити його права, то таку скаргу не приймуть.

У листі треба обов'язково вказати власне ім'я, дату народження, громадянство, стать, вид занять і адресу, назву держави, проти якої подано заяву. Потім слід стисло викласти суть справи, навести аргументи щодо фактів порушення Конвенції про захист прав і основних свобод людини та зазначити, які засоби правового захисту вже використав заявник. Лист повинен містити перелік офіційних рішень у справі із зазначенням дати ухвали та установи, що її видала, й стислий зміст кожного документа. Наприкінці пишуть власне заяву, де вказують форму справедливої компенсації.

До листа потрібно додати копії вказаних вище паперів (ліпше відсилати саме їх, оскільки Суд не гарантує повернення матеріалів). До речі, писати варто однією з офіційних мов Ради Європи (англійською, французькою або мовою держав - членів цієї організації). Заяви слід надсилати за адресою:

The Registrar
European Court of Human Rights
Council of Europe
F - 67075 Strasbourg Cedex

Розглядають скарги безплатно, оскільки діяльність Суду фінансується з бюджету Ради Європи. Спочатку Європейська комісія з прав людини обговорює заяву на пленарних засіданнях. Вона може утворювати комітети й палати. Комітет із трьох суддів визначає, чи є підстави брати скаргу до розгляду. Причому рішення має бути ухвалене одностайно. Якщо ж цього не сталося, питання переглядає палата з семи суддів. У будь-який час палати й комітети можуть відмовитися від подальшого розгляду справи й повернути її до Комісії, яка, своєю чергою, має право забрати скаргу й розставити крапки над "і".

Якщо ж заяву визнали обґрунтованою (про це обов'язково письмово поінформує секретар Суду), то Комісія передає її палатам Європейського суду. Спочатку розгляд справи відбувається конфіденційно й у письмовій формі, тому особиста присутність заявника необов'язкова. Він має право самостійно брати участь у засіданнях палат або ж може доручити це адвокатові. Рішення, винесені палатами, стають остаточними у тримісячний термін, якщо жодна зі сторін не просила передати справу Великій палаті (її ухвала не переглядається).

Державу-відповідача зобов'язують удосконалити чинне законодавство та судову практику, якщо Європейський суд визнає, що вона порушила положення Конвенції.