| Міністр юстиції Микола Оніщук: ’’Ми повинні формувати в суспільстві антикорупційну свідомість’’ |
На сьогодні відомий американський, британський, французький, німецький, ізраїльський досвіди боротьби з корупцію. За короткий час Естонія подолала корупцію і завдяки цьому добилася економічних та соціальних успіхів. Чому в Україні так важко просуваються антикорупційні процеси? На це та інші запитання відповідає Міністр юстиції Микола Оніщук.
– Миколо Васильовичу, в нашій країні законодавча база з протидії корупції нараховує понад 100 законів, указів, розпоряджень Президента України, актів Кабінету Міністрів та галузевих нормативних документів. Але як пояснити, що в рейтингу корумпованості, опублікованому в 2007 році всесвітньою коаліцією з протидії корупції "Трансперенсі Інтернешнл", серед 180 держав Україна посіла 118 місце?
– Корупція, на жаль, є однією з найбільш гострих проблем, які постали перед сучасним українським суспільством. Боротьба з цим явищем розпочалася в Україні ще з середини 90-х років. Але заходи не дали відчутних позитивних результатів. Натомість темпи поширення корупції в державі за ці роки зросли.
Причин цьому є багато. Але серед головних слід відмітити відсутність політичної волі, оскільки боротьба, що велась з корупцією, реально не стала одним із національних пріоритетів у внутрішній політиці. А неефективність нормативно-правових актів, що діють у цій сфері, зумовлена насамперед невірно вибраною ідеологією боротьби, яка реалізовувалась виключно репресивними методами.
Успішність подолання корупції залежить від того, чи існує в країні система заходів, спрямованих на її попередження. Створення саме такої системи заходів із запобігання корупції і є сьогодні одним з головних напрямків діяльності Міністерства юстиції.
– Чому в Україні за всю історію незалежності не доведено до кінця жодної антикорупційної судової справи, до якої були причетні окремі високопосадовці?
– Причина неефективності притягнення до відповідальності, в тому числі і за вчинення корупційних правопорушень, полягає насамперед у неефективності діяльності в державі системи кримінальної юстиції. Вона є громіздкою, внутрішньо суперечливою, науково необґрунтованою і надмірно ускладненою. Діяльність її суб’єктів характеризується дублюванням повноважень, відсутністю чіткого визначення їхньої компетенції, застосуванням невиправдано ускладнених формальних процедур. Попередні численні зміни у структурі органів кримінальної юстиції не забезпечили створення оптимальної системи запобігання злочинним діянням, їх виявленню, розслідуванню та покаранню винних осіб.
Застарілим за своєю суттю залишається і кримінальний процес. Намагання ухвалити новий Кримінально-процесуальний кодекс України без визначення концепції кримінального судочинства, докорінного реформування досудових стадій кримінального процесу, створення нових стандартів діяльності органів системи кримінальної юстиції лише консервували діючу модель.
Таким чином, в Україні існує нагальна об’єктивна потреба в реформуванні системи кримінальної юстиції. І робота над цим активно ведеться. Національною комісією зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права розроблено проект Концепції реформування кримінальної юстиції України. 15 лютого 2007 року зазначений проект було розглянуто на засіданні Ради національної безпеки і оборони України та прийнято за основу. Найближчим часом він буде доопрацьований і поданий на підпис Президентові України.
Крім того, Міністерством юстиції розроблено проекти Законів України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій України" та "Про внесення змін до Закону України "Про статус суддів", ухвалені в першому читанні. Проектами пропонується комплексне удосконалення положень зазначених Законів відповідно до європейських стандартів, а також врегулювання проблемних питань та недоліків правового регулювання, виявлених в ході їх практичного застосування.
– Розкажіть, що таке інститут Урядового уповноваженого у боротьбі з корупцією та секретаріат, що забезпечуватиме його діяльність? Як відомо, Уряд планує розглянути проект відповідної постанови.
– Інститут Урядового уповноваженого не є чимось новим ні для Міністерства юстиції, ні для держави. Так, у 2006 році в Міністерстві юстиції вже було введено посаду Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини.
Але, повертаючись до запитання, хочу нагадати, що минулого року Група держав Ради Європи проти корупції (GRECO) за результатами оцінки стану корупції в Україні визначила однією із головних рекомендацій необхідність створення органу, що не матиме правоохоронних функцій і здійснюватиме нагляд за реалізацією національної антикорупційної стратегії та відповідних планів дій, а також пропонуватиме нові стратегію та заходи боротьби проти корупції.
На сьогодні в країні немає жодної інституції, яка б володіла повною інформацією щодо реальної ситуації з корупцією, а також немає відповідального органу за аналіз ситуації, вироблення пропозицій щодо антикорупційних заходів та координацію центральних органів виконавчої влади для їхньої реалізації.
Саме для цього, а також для виконання міжнародних зобов’язань України 1 лютого 2008 року Президент України видав Указ "Про деякі заходи щодо вдосконалення формування та реалізації державної антикорупційної політики". Цим Указом Кабінету Міністрів доручено розглянути питання стосовно покладення на Міністерство юстиції України завдань, пов’язаних із реалізацією державної антикорупційної політики, в тому числі проведення антикорупційної експертизи.
Слід зауважити, що здійснення саме Міністерством юстиції цих функцій є органічним для Міністерства, яке є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної правової політики.
З міжнародного досвіду хочу відзначити досвід Франції, де з 1993 року діє Центральна служба із запобігання корупції, яка щороку звітує про свою діяльність перед Прем’єр-міністром та Міністром юстиції. Служба не має повноважень розслідувати справи, а займається запобіганням корупції, аналізує дані щодо корупції. Щоб зрозуміти як еволюціонує це явище, надає рекомендації, як правило, у вигляді річного звіту, в якому викладаються конкретні питання (наприклад, корупція у спорті, конфлікт інтересів тощо).
На виконання президентського Указу Міністерством юстиції розроблено і на сьогоднішній день погоджується із зацікавленими органами проект постанови Кабінету Міністрів "Питання антикорупційної політики". Цим проектом на Міністерство юстиції пропонується покласти функції формування та забезпечення реалізації державної антикорупційної політики.
Проект постанови передбачає введення у складі Міністерства юстиції посади Урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики та створення відповідної служби, що забезпечуватиме його діяльність.
– Кабінет Міністрів запровадив гарячу телефонну лінію з питань боротьби з корупцією. Яким чином будуть реалізовані дані, отримані від громадян на цій гарячій телефонній лінії?
– Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який має всі повноваження та можливості налагоджувати комунікації та забезпечувати своєчасне публічне реагування на пропозиції та зауваження громадськості. Про це, зокрема, йдеться в Концепції сприяння органами виконавчої влади розвитку громадянського суспільства, затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 року.
Що стосується "гарячої лінії" Кабінету Міністрів України, то її механізм полягає ось у чому. Отриману від представників громадськості інформацію Секретаріат Кабінету Міністрів України направляє до органів державної влади, які розглядають надані пропозиції в межах своєї компетенції. При цьому в кожному органі визначено одного із заступників міністра, який відповідає за організацію опрацювання пропозицій та надання відповідних звітів Кабінету Міністрів України. Щоб прискорити опрацювання вказаних пропозицій, для обміну інформацією між відповідним органом та Секретаріатом Кабінету Міністрів України використовуються можливості електронної пошти.
До речі, світовий досвід визнає повідомлення про факти та прояви корупції на "гарячих лініях" ефективним методом отримання сигналів про корупцію.
– Чи планує Мін’юст запровадити в Україні електронний документообіг в органах виконавчої влади? Адже це створює прозорі механізми проходження документів і більшість європейських країн перейшли до цієї форми роботи з документами.
– Питання, пов’язані із запровадженням в Україні електронного документообігу в органах виконавчої влади, необхідно адресувати Міністерству транспорту та зв’язку. На виконання Закону України "Про електронний цифровий підпис" саме на це міністерство покладено виконання функцій центрального засвідчувального органу. Крім того, Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" встановлено, що порядок електронного документообігу визначається державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності.
Електронний документ – це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов’язкові реквізити документа – електронний підпис. Для належного функціонування електронного цифрового підпису необхідно створення та функціонування в країні таких суб’єктів правових відносин у сфері послуг електронного цифрового підпису, як центральний засвідчувальний орган та акредитований центр сертифікації ключів, який має право надавати послуги електронного цифрового підпису та обслуговувати виключно посилені сертифікати ключів.
–Як ви бачите роль Мін’юсту в інформаційній антикорупційній кампанії?
– Інформаційна кампанія є одним з основних елементів запобігання та профілактики проявів корупції. Поширенню корупції сприяє зміцнення в суспільстві стереотипів толерантного ставлення до цього явища, готовності обирати корупційні шляхи для розв’язання питань. Найбільш негативним наслідком цього є нездатність громадян бути активними учасниками антикорупційних дій.
Саме тому згаданий мною проект постанови Кабінету Міністрів України "Питання антикорупційної політики" визначає одним із завдань інформаційні заходи та формування антикорупційної свідомості в суспільстві. Це завдання буде покладене на Урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики.
Формування антикорупційної свідомості в суспільстві буде вирішуватися шляхом проведення широких інформаційних кампаній, спрямованих на підвищення громадської обізнаності та визнання важливості запобігання та протидії корупції, а також завдяки проведенню освітніх заходів та кампаній у засобах масової інформації.
| На попередню сторінку |
