| Права людини діють і за гратами |
До редакції написав листа з проханням допомогти в оформленні пенсії в’язень Житомирської виправно-трудової колонії N4 68-річний Олександр Степанов. Він працював з 1957 року і має майже 50 років трудового стажу. Але не отримує пенсію в колонії, бо за законом має сам прийти до соцзабезу.
Степанов стверджує, що з Житомирського управління Пенсійного фонду роками отримує відписки, мовляв, зможе отримувати гроші лише після звільнення.
"Я відбуваю покарання в Житомирській колонії посиленого режиму вісім років, — пише Степанов. — До ув’язнення працював провідним конструктором у науково-дослідних інститутах, головним механіком заводу "Дормаш", старшим викладачем Київського політехнічного інституту. Засуджений 1999 року і до суду пенсію не оформлював. 7 років намагаюся добитися пенсії. Я не маю рідних і грошей на адвоката".
— Справді, за частиною 4 статті 122 Кримінально-виконавчого кодексу України особи, які до ув’язнення не оформили пенсію, у колонії цього зробити не можуть, — пояснює Олена Стаднік, головний спеціаліст Міністерства юстиції. — Торік Мін’юст підготував проект закону про зміни до чинних Кримінально-процесуального та Кримінально-виконавчого кодексу. За цим проектом, уточнення "після звільнення їх від покарання" — викреслюється. 19 червня минулого року Верховна Рада прийняла законопроект за основу. Але тоді парламент не був правочинним і президент закон не підписав. Мін’юст у грудні минулого року звернувся до Верховної Ради з пропозицією знову розглянути цей законопроект. Безумовно, засуджені пенсіонери мають право оформити і отримувати пенсію в місцях позбавлення волі.
"Я відбуваю довічне ув’язнення у тюрмі в Житомирі, — пише Віктор Кубець, 53 роки. — Одружився там із Лідією Борових, але 2001 року вона розлучилася зі мною. Лідія живе у Горлівці Донецької області, вона пішла в РАГС і забрала документи про розлучення. А я скільки не звертався до РАГСу, отримую відповідь, що свідоцтво про розірвання шлюбу зможу забрати лише після звільнення. Але ж я засуджений довічно...".
— Мін’юст підготував зміни і до правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, щоб ув’язнений мав право письмово звернутися до органів державної влади. Але Верховна Рада ці зміни відхилила. Будемо знову готувати законопроект і звертатись до народних депутатів, — каже Олена Стаднік.
За Кримінальним кодексом України в редакції 1961 року, пенсіонера, який відбув більшу частину строку і не має зауважень, могли перевести до колонії-поселення з вільнішими умовами, — пишуть до редакції ув’язнені. — А за новою редакцією КК (діє з 1 січня 2004 року) це неможливо. Суперечність така: у колонії-поселенні людина повинна працювати. А за Конституцією, ув’язнений пенсіонер має право не працювати. Тому адміністрації виправних колоній не погоджуються переводити засуджених пенсіонерів на поселення.
Стаднік пояснює: нині немає такого поняття, як поселення. Є кримінально-виконавчі установи відкритого типу (виправні центри) і закритого типу (виправні колонії) трьох рівнів безпеки: мінімального, середнього і максимального. У Мін’юсті радять звернути увагу, що існують ст. 81 та 82 Кримінального кодексу України, за якими пенсіонера, який довів своє виправлення, можна і потрібно направляти на умовнодострокове звільнення або переводити до колонії мінімального рівня безпеки. У таких закладах літня людина має право не працювати.
| На попередню сторінку |
