| Микола Оніщук про правові аспекти останніх політичних подій |
ВЕДУЧИЙ: Сьогодні наш гість Микола Оніщук, міністр юстиції України. З Миколою Васильовичем сьогодні обговоримо правові аспекти останніх політичних новин, також підіб’ємо деякі підсумки роботи Мін’юсту, а також поговоримо про те, коли ж запрацює якісно система виконання судових рішень.
Як завжди на початку розмови ми оголошуємо запитання для інтерактивного опитування: чи є бездоганним з правової точки зору рішення Верховної Ради про призначення позачергових виборів київського міського голови та Київміськради?
Отже, Верховна Рада України призначила позачергові вибори київського міського голови та Київміськради. "За" проголосували 246 з 441 народного депутата, зареєстрованого в залі. Даною постановою передбачено призначення позачергових виборів на останню неділю 70-денного терміну від дня набрання чинності даної постанови.
Ще до цього рішення юристи з багатьох політичних таборів активно дискутували щодо юридичних аспектів можливості звільнення київського мера. Зокрема наш гість , міністр юстиції Микола Оніщук заявляв, що Леонід Черновецький може бути звільнений з посади голови КМДА тільки через Верховну Раду. Наскільки бездоганним з правової точки зору є сьогоднішнє рішення Верховної Ради, пане Миколо? Таке моє перше запитання, адже ви особисто фактично включилися в цю дискусію.
Микола ОНІЩУК: Коли я говорив про те, що зміщення з посади голови КМДА можливо лише в силу рішення парламенту, то мав на увазі, що лише Верховна Рада за чинною конституцію і відповідно до закону про місцеве самоврядування призначає дочасні виборі міських голів та вибори в органи місцевого самоврядування, зокрема ради.
Разом з тим, коли йдеться про підстави, які виступають ґрунтом для призначення позачергових виборів, то класичними, тобто найбільш поширеними, є ті з них, які стосуються і безпосередньо пов’язані з рішеннями, які ухвалюються самою радою, або як наслідок висловлення недовіри міському голови, тобто коли за таке рішення проголосує дві третини від ради, або коли проведення таких виборів є наслідком проведеного референдуму міської громади щодо недовіри міському голові.
Саме тому, що в даному випадку цих підстав не було, я думаю, триває дискусія, пов’язана з тим, чи є така постанова Верховної Ради, яка була ухвалена сьогодні, достатньо обґрунтованою з точки зору правових наслідків, які вона тягне за всіх умов. Проте виходити маємо з того, що є акт парламенту, з моменту його опублікування він набере чинності, і це означає, що якщо цей акт не буде оспорений чи то в конституційному суді, чи то як підзаконний акт, оскільки йдеться про постанову Верховної Ради України, він може бути оспорений також в суді загальної юрисдикції, зокрема в адміністративному суді. Якщо він не буде оспорений і не буде скасований, то він буде залишатися чинним.
ВЕДУЧИЙ: Ось член фракції НУНС Анатолій Матвієнко вважає, що рішення про проведення дострокових виборів мера Києва та Київради може бути відмінено в судовому порядку. Депутат наголосив, що шоста стаття конституції зобов’язує парламент діяти в межах закону, а статті 78 і 79 закону про місцеве самоврядування зобов’язують ухвалювати подібні рішення лише за наявності судових ухвал, які набули законної дії.
Отже, я так розумію, ваша точка зору близька до того, що висловив Анатолій Матвієнко, тобто є підстави для того, аби оскаржувати це рішення в суді, і суд це має бути адміністративний, а не якийсь районний?
Микола ОНІЩУК: Якщо йдеться про оскарження такого рішення до суду загального, такого, що ми називаємо судом загальної юрисдикції, то природньо це буде окружний адміністративний суд міста Києва, тобто за місцем знаходження органу, який ухвалив відповідне рішення. Разом з тим постанови парламенту можуть також розглядатися на предмет їх конституційності, це вже юрисдикція конституційного суду з відповідною процедурою, яка передбачена законом про конституційний суд.
ВЕДУЧИЙ: Скажіть, ось тут такий момент: якщо до конституційного суду буде подано скаргу, то конституційний суд прийме до свого розгляду цю скаргу і він може дуже тривалий час розглядати, то поки конституційний суд не винесе рішення, можуть відбутися вибори?
Микола ОНІЩУК: Ну, насправді добре відомо, що конституційний суд не має юрисдикції зупиняти дії постанови, і відтак тут може виникнути колізійна ситуація, пов’язана з тим, що терміни розгляду, передбачені законом про конституційний суд, дійсно у таких випадках можуть складати три місяці, але це не означає, що конституційний суд не може прискорити розгляд такого подання, якщо воно буде внесено - знову ж таки на цьому наголошую, оскільки в даному випадку необхідно виходити з того, що постанова ухвалена і до моменту, коли вона буде визнана судом незаконною або неконституційною, вона буде створювати відповідні правові наслідки.
ВЕДУЧИЙ: Скажіть, будь ласка, якщо можна уточнити, які мали бути дії, з вашої точки зору, Верховної Ради для того, аби ось це рішення, ця постанова про перевибори мера і Київради виглядали бездоганними?
Микола ОНІЩУК: Я вже говорив, що це могла бути власна заява київського міського голови про складення своїх повноважень, що автоматично зобов’язує парламент на підставі відповідного подання оголосити проведення дочасних виборів. Це могло б бути рішення самої Київради про недовіру, вірніше про відсторонення…
ВЕДУЧИЙ: Дві третини голосів…
Микола ОНІЩУК: Дві третини голосів, і це могло бути проведення референдуму громади Києву щодо висловлення недовіри міському голові.
ВЕДУЧИЙ: А висновки тимчасових слідчих комісій, які перевіряли його діяльність?
Микола ОНІЩУК: Що стосується тимчасових комісій, вони можуть лише служити ґрунтом, тобто базою для прийняття відповідних рішень знову ж таки радою, київською громадою, чи самим міським головою.
ВЕДУЧИЙ: А відкриті кримінальні справи?
Микола ОНІЩУК: Безпосередньо правових наслідків, пов’язаних з проведенням виборів і втратою посади лише за вироком суду, тобто при наявності відповідних доказів щодо винуватості особи і, як наслідок, прийняття обвинувального вироку судом, що виключає сумісність такого вироку із зайняттям посади київського міського голови.
ВЕДУЧИЙ: Таким чином рішення Верховної Ради є, ми його повинні поважати і його повинні виконувати, поки воно не буде оскаржене, хоча і є підстави для сумнівів у його юридичній бездоганності.
Микола ОНІЩУК: Саме так. Ну, дискусія можлива, ми про це вже говорили, оскільки ситуація, я б сказав, неординарна, вона пов’язана в тому числі з особливим статусом київського міського голови, який одночасно очолює і виконавчу владу в місті, тобто КМДА, тому це той випадок, коли для юристів з обох сторін, скажімо так, буде дуже багато роботи.
ВЕДУЧИЙ: Перейдемо до інших тем. Вчора мало відбутися розширене засідання колегії Мін’юсту за участі президента України з порядком денним "про основні завдання щодо підвищення ефективності діяльності державної виконавчої служби та забезпечення її взаємодії з судами, правоохоронними органами та органами державної влади під час виконання судових рішень".
Відомо, що виконавча служба справді працює в нас неякісно. Ось на сайті Мін’юсту я знайшов такі цифри: з трьох мільйонів шестисот вісімдесяти двох тисяч двохсот дев’яносто чотирьох виконавчих документів на загальну суму понад 36,5 мільярдів гривень, які фактично підлягали виконанню органами державної виконавчої служби протягом двох місяців 2008 року, завершено п’ятсот сорок одну тисячу сімсот шістнадцять виконавчих впроваджень на суму понад два мільярди гривень. Наскільки критична ситуація з роботою державної виконавчої служби на сьогодні?
Микола ОНІЩУК: Знаєте, невипадково колегія, про яку йдеться, планувалась за участю президента, оскільки ситуація в сфері виконання рішень судів, насамперед рішень судів, хоча закон про державне виконавче провадження передбачає і інші документи, які підлягають виконанню держвиконслужбою, залишається достатньо критичною, я б навіть так сказав, оскільки рівень виконання в середньому по країні рішень судів не перевищує 33%, що само по собі вже говорить про низьку ефективність здійснення державою своїх функцій, пов’язаних із судовим захистом інтересів громадян, адже не секрет, що рішення суду лише тоді має суспільне значення, якщо воно виконується. Якщо ж рішення суду з тих чи інших мотивів не виконується, це означає, що під сумнів ставиться і вся правозахисна діяльність держави, коли ми говоримо про суди.
Знаєте, проблем назбиралося багато, вони мають як суб’єктивну, так і об’єктивну природу. Разом з тим Мін’юст виробив для себе чіткий план - 10 кроків, які мають бути вчинені в найближчий рік для того, щоб якісно змінити ситуацію. Достатньо зауважити, що однією з основних наших пропозицій, і вони вже матеріалізовані в проекти відповідного закону, це є зняття численних мораторіїв, які приймалися в різний час щодо можливості звернення стягнення на майно тих чи інших підприємств.
Зауважу, що сьогодні з 32 мільярдів судових рішень, за якими мало бути звернення стягнення на майно, 18 мільярдів, тобто майже половина, припадає на міністерства, які користуються імунітетом від стягнення саме на підставі мораторію. Це насамперед державні підприємства, вірніше, підприємства, частка держави в яких перевищує 25%, це підприємства паливно-енергетичного комплексу, це підприємства "Нерудпрому", це підприємства трубопровідного транспорту, це підприємства суднобудівної галузі. І що саме цікаве - є закони, які приймалися майже 10 років тому, коли ситуація в країні була…
ВЕДУЧИЙ: Зовсім іншою.
Микола ОНІЩУК: Наприклад, ТЕК. Сьогодні не секрет, що з тих об’єктів, які мали відношення, - це був закон шестирічної давності, коли були веєрні відключення, коли були масові неплатежі громадян за користування електроенергією, газом і всім іншим, тоді дійсно існував ризик, що якщо ці підприємства будуть знаходитися під тиском судових стягнень, то енергетична галузь просто буде зупинена. Але сьогодні, по-перше, це в переважній своїй частині приватні підприємства, по-друге, велика частина з них достатньо платоспроможна, а вони все ще користуються неконституційними перевагами.
ВЕДУЧИЙ: Скажіть, будь ласка, для того, аби ці мораторії скасувати, потрібно приймати законопроекти…
Микола ОНІЩУК: Природньо.
ВЕДУЧИЙ: Ви їх будете ініціювати?
Микола ОНІЩУК: Ми їх будемо ініціювати, вже на найближче засідання уряду ми внесемо ці законопроекти.
ВЕДУЧИЙ: Два моменти: чи не призведе це до дестабілізації у тих галузях, які найбільше можуть постраждати, тому що очевидно там борги накопичені, і чи не відмовляться виплачувати ці борги власники цих підприємств, якщо, наприклад, 10 років тому воно було, наприклад, державне, а зараз воно приватне?
Микола ОНІЩУК: Ну, треба дивитися, чи строки давності не пройшли, зокрема є права звернення до суду. Це в кожній ситуації правовий аналіз буде конкретний. В продовження теми, - я не можу сказати, природньо, в силу ліміту часу про всі наміри…
ВЕДУЧИЙ: Звичайно.
Микола ОНІЩУК: Але суттєвий з них, окрім того, про що ми казали, це посилення судового контролю за виконанням рішення судів, адже не секрет, що в самій конституції і в законі про державні виконавчі впровадження ми виконання судових рішень розглядаємо як стадію судового впровадження. Але натомість сьогодні боржник, тобто той, хто власне є стороною в судовому спорі, яка програла, і діяльність якого визнана неправомірною, насправді має достатньо великий арсенал способів, як ухилитися від виконання, в тому числі законні: шляхом оскарження дій державного виконавця у порядку підлеглості, тобто адміністративному порядку, і не секрет, що тут дуже багато зловживань.
Ми пропонуємо, і ці зміни також тепер відображені в проекті закону про внесення змін до закону про державне виконавче провадження, ми пропонуємо, щоб боржник мав право оскаржити дії держвиконавця виключно до суду, щоб він не зловживав сьогодні своїми процесуальними правами, коли він звертається до самого держвиконавця чи до його керівника, чи ще до над ним керівника, коли виконавче провадження зупиняється, коли воно витребовується, тобто використовується досить великий арсенал процесуальних можливостей.
Більш того, я хочу вам зауважити, що у нас деформована сама конструкція у правовідносинах, коли ми говоримо про стягувача і боржника: як це не парадоксально, але наша правова система більше захищає боржника.
ВЕДУЧИЙ: Ну, так.
Микола ОНІЩУК: І ви знаєте, це ще йде з тих часів…
ВЕДУЧИЙ: З радянських.
Микола ОНІЩУК: Коли все було державним, коли, природньо, держава дуже слідкувала за тим, щоб не дай бог вилучили якусь державну частку майна чи коштів, і ці пережитки, ці атавізми залишилися і сьогодні, і невипадково такий низький рівень виконання судових рішень.
ВЕДУЧИЙ: Ще Мін’юст вважає за доцільне запровадити в Україні приватну виконавчу службу для того, аби краще працювала державна виконавча служба. Яким чином приватна виконавча служба може покращити роботу системи виконання судових рішень?
Микола ОНІЩУК: По-перше, я хочу зауважити, що ми пропонуємо створити недержавні форми виконання судових рішень поруч, не забираючи юрисдикцію державної. Це перше. По-друге, провадження буде носити поетапний характер, і на першому етапі, зокрема, пропонується надати можливість приватним держвиконавцям здійснювати виконання лише стосовно стягнення, тобто, наприклад, поновлення на роботі, сімейні відносини, діти; виконання кримінальних покарань, стягнення з держави - це все буде залишатися в юрисдикції державної виконавчої служби. Це мені нагадує аналогію з приватними нотаріусами. Пам’ятаєте, яке було насторожене відношення суспільства, коли тільки започатковувалися приватні нотаріуси? Але пройшло 10 років, ми створили розвинену систему професійного контролю за діяльністю приватних нотаріусів, у суспільній свідомості люди переконалися в тому, що вони цінують свою роботу, вони створюють відповідні умови, а гарантії здійснення нотаріальної діяльності такі передбачені для захисту інтересів громадян, що вже відмінностей між державним і приватним нотаріусом по суті немає. Та ж ситуація буде і тут. До того часу, поки ми не створимо належну систему професійної атестації держвиконавців, коли ми не встановимо вимоги, що має бути легалізований офіс, щоб було зрозуміло, хто цей держвиконавець, коли не буде запроваджена система страхування від їхньої діяльності, коли не будуть створені професійні асоціації з відповідними деонтологічними вимогами, до цього часу говорити про широкий розвиток недержавних форм виконання не варто.
ВЕДУЧИЙ: Ми можемо боятися от такого моменту: ми чули, що існують сумнівні судові рішення. Ось з’являться ще й приватні виконавчі служби, які виконуватимуть судові рішення, які невідомо звідки взялися, тобто дасте карти в руки рейдерам.
Микола ОНІЩУК: Природньо, що, посилюючи рівень виконання судових рішень, держвиконавці не мають права давати оцінку судовому рішенню. Якщо вони набрали законної сили, то держвиконавці виходять з того, що це рішення підлягає виконанню і альтернативи цьому бути не може. Тому йдеться про посилення відповідальності власне суддів і судів за рішення, які вони приймають, тому що якщо сьогодні держвиконавець чи його керівник в окремих випадках, використовуючи свої процесуальні можливості, може затримати початок виконавчого провадження чи зупинити його, маючи на увазі сумнівність судового рішення, то у випадку, коли ми будемо посилювати роботу, пов’язану з виконанням судових рішень, природньо, що судове рішення…
ВЕДУЧИЙ: Ну, це далека перспектива, а от щодо сумнівних судових рішень, отже, яскравий приклад - ЦВК сьогодні не змогла розглянути питання про реєстрацію 15-ти нових депутатів від БЮТ. Ну, це їхня справа, в Київміськраді. Думки членів комісії розійшлися з приводу того, чи вважати рішення Радивилівського райсуду Рівненської області підставою для неможливості розгляду питання про реєстрацію нових депутатів від БЮТ. Виходить, в нас нема нормального правового механізму для експертизи судових рішень, які не зрозуміло, чи справді їх приймали, чи ні?
Микола ОНІЩУК: Треба мати на увазі, що в даному випадку йдеться про ухвалу поки що суду…
ВЕДУЧИЙ: Так, про ухвалу, там не рішення.
Микола ОНІЩУК: Так, ще не рішення, це по-перше. По-друге, така ухвала, природньо, може бути скасована в апеляційному порядку, якщо вона є незаконною. Тобто судові рішення мають перевірятися у відповідному процесуальному порядку, передбаченому для судових рішень.
ВЕДУЧИЙ: Так от, скажіть, будь ласка, в нас є нормальні механізми для того, щоб перевірити, що рішення суду було, чи ухвала була, чи в нас є така можливість фальсифікувати будь-які рішення судів і потім за допомогою їх фактично гальмувати вирішення важливих державних проблем, гальмувати виконання рішень державних органів і інших судів, тому що отаке враження складається, вже кілька днів говорять про те, що є така ухвала, але чи вона абсолютно об’єктивно існує в природі, ми сказати ще не можемо?
Микола ОНІЩУК: Оскільки в цій процедурі, пов’язаній із скандально відомою ухвалою Радивилівського райсуду, на етапі виконання документи попали в державну виконавчу службу, то я бачив відповідні копії цього документа з печаткою суду, з підписом начебто судді, але насправді в кожній справі, в тому числі в адміністративній чи в іншій, є сторона, яка звертається до суду, і є відповідач по справі. В даному випадку кожна з сторін, в тому числі депутати Київради від БЮТ, мають можливість, будучи відповідачами по цій справі, ознайомитися в суді безпосередньо із заявою, на підставі якої приймалась ухвала, та з текстом самої заяви. Крім того, якщо вони вважають, що тут мало місце скоєння злочину, коли документи могли бути підроблені, в тому числі печатка суду, то це означає можливість порушення кримінальної справи прокуратурою, а відтак право на проведення відповідних слідчих дій, включаючи вилучення цих документів з суду. Зараз за цією інформацією, яка поступає, не можна зробити однозначний висновок чи насправді була відповідна заява до суду і ухвала в порядку її забезпечення, чи це все ж таки класичне політичне рейдерство.
ВЕДУЧИЙ: Можуть наші судді вдаватися… ну, очевидно, нечесні на руку судді, вдаватися до таких фальсифікацій, що ніби рішення чи ухвала є, і ніби його немає, тобто воно приймається, пишеться, ставиться печатка, але не проходить через реєстрацію…
Микола ОНІЩУК: Прецеденти, коли судді приймали рішення на підставі документів за межами офіційної реєстрації в канцелярії судів, на жаль, були. Це грубе порушення правил судочинства, і я думаю, якщо це підтвердиться, то суддя, який приймав рішення, природньо, залишить суддівську мантію, якщо не сказати більше.
ВЕДУЧИЙ: От судова реформа в країні… ми от говоримо про те, що відбувається, і вже у ваших словах і власне з моїх висловлювань можна зрозуміти, що ми не до кінця довіряємо нашим судам, тобто я не відкриваю Америку. Судова реформа триває вже багато років і здійснюється вона для того, аби в правовому просторі було в нас менше чудес. Є точка зору, що треба інакше призначати суддів. Говорять, що посада судді має бути виборною, говорять, що призначенням суддів має опікуватися вища рада суддів, з іншого боку, говорять про вищу раду юстиції. От чи не здається вам, що всі ці суперечки обумовлені політичною кон’юнктурою? А як справді зробити суддів незалежними - ніхто насправді і не думає.
Микола ОНІЩУК: Знаєте, сьогодні не існує проблеми незалежності суддів. Насправді, не існує. Суди вже як раз достатньо незалежні, щоб приймати будь-які рішення, які вони вважають вмотивованими для себе до прийняття. І в системі цих мотивацій інколи і попадають такі чинники, які мають ознаки корупції. Тому, коли ми говоримо про зміну стану справ у судовій сфері, необхідно насамперед змінювати правила доступу до суддівської професії, в тому числі робити цей доступ публічним, відкритим, прозорим, відірвати доступ до професії, тобто призначення суддів, від конкретної посади в суді. Тобто щороку країна має, наприклад, готувати 250 чи 300 суддів, готувати їх протягом 1,5-2-річного терміну, які за результатами іспитів могли б на вакансії в судах, які відкриваються по всій країні, претендувати.
Сьогодні ж призначення судді здійснюється таким чином: відкрилась вакансія, умовно кажучи, в якомусь районному суді Полтавської області, і саме на конкретну посаду здійснюється номінація того чи іншого кандидата на посаду судді. Коли ми говоримо про Київ зокрема, про Печерський суд, то тут вже йдеться про конкурс протекцій, конкурс впливів, оскільки всі намагаються отримати цю посаду. Необхідно цю пуповину перерізати, щоб доступ до суддівської професії не був пов’язаний з вакансіями конкретними, які відкриваються в тому чи іншому суді. Необхідно суттєво змінити і засади відповідальності суддів за неправосудні рішення чи за зловживання правом зокрема. Сьогодні йдеться, і це відображено в тих законопроектах, які Мін’юст в тому числі опрацьовує безпосередньо і в парламенті в другому читанні, щоб посилити таку відповідальність суддів за рахунок створення інституту дисциплінарних інспекторів, які мають перевіряти всі випадки прийняття судами неправосудних рішень.
ВЕДУЧИЙ: А цей інститут має бути підпорядкований Мін’юсту чи…
Микола ОНІЩУК: Ми вносимо пропозицію, щоб такі дисциплінарні інспекції створювалися при вищій раді юстиції і в кваліфікаційних комісіях, які сьогодні здійснюють дисциплінарне переслідування, але власне призначення таких дисциплінарних інспекторів має здійснюватися міністром юстиції без права здійснювати якісь процесуальні повноваження в діяльності таких інспекторів.
ВЕДУЧИЙ: От коли ви починали роботу на посаді міністра, говорили про необхідність реформування кримінальної юстиції і системи виконання покарань. Як відомо, департамент покарань зараз підпорядкований кабміну, натомість є ініціатива перепорядкувати це відомство Мін’юсту. Навіщо це потрібно?
Микола ОНІЩУК: Для запровадження належного цивільного контролю за цією важливою сферою, адже не секрет, що відбування кримінальних покарань це місце, де теж знаходяться громадяни України, і природньо, що суди приймають рішення про позбавлення громадян волі, але не приймають рішення про позбавлення громадян гідності. Тому йдеться про те, щоб умови відбування покарання, правила відбування, вимоги в тому числі до засуджених і до тих, хто з ними безпосередньо співпрацює, знаходилися під цивільним контролем. Це зробити непросто, тому що це специфічна сфера суспільних відносин, яка вимагає певного і правового, і дисциплінарного порядку, і досить суттєвого. І разом з тим держава повинна зрозуміти, що утримувати засуджених - це досить дорога справа, тому нам необхідно, з однієї сторони, суттєво покращити умови утримання засуджених людей, будувати, можливо, нові приміщення чи покращувати ті, які сьогодні існують, але разом з цим ми маємо гуманізувати наше кримінальне законодавство для того, щоб застосовувати альтернативні позбавленню волі види відповідальності, в тому числі адміністративний арешт, більші майнові штрафи, позбавлення права займатися певним видом діяльності. Тобто не лише те, що стосується позбавлення волі безпосередньо.
ВЕДУЧИЙ: Тобто щоб менше людей потрапляли у в’язниці і не криміналізувалися там, треба робити серйозні кроки.
Микола ОНІЩУК: Тим більше, що ситуація суттєво ускладнилась у зв’язку з тим, що, як ви знаєте, Україна відмовилась від страти людей, тобто я маю на увазі, що в нас немає такої міри покарання, як смертна кара, а це означає, що майже 150 громадян України щорічно отримують покарання у вигляді довічного утримання під вартою.
ВЕДУЧИЙ: Ну, це ж не гуманізація.
Микола ОНІЩУК: Йдеться про те, що держава має передбачати це у своїх планах з точки зору фінансування системи відбування покарань, що така категорія людей щорічно з’являється.
ВЕДУЧИЙ: Чи належним є захист прав державних підприємств у судах України чи інших країн, чи не витрачаємо ми кошти через те, що інтереси державних підприємств відстоюються недостатньо якісно в бізнес-суперечках? Така проблема існує?
Микола ОНІЩУК: Взагалі існує розвинута, я вважаю, і вже достатньо ефективна система захисту інтересів держави у міжнародних судах, в тому числі комерційних судах. І коли ми говоримо про захист інтересів держави, ми маємо на увазі як державні інститути, тобто органи державного управління, так і державні підприємства. Для цього в держбюджеті кожного року виділяються певні кошти для того, щоб держава могла закуповувати кваліфіковані юридичні послуги, по-перше, а в системі Мін’юсту утворений спеціальний підрозділ, який опікується системою судового захисту інтересів України за кордоном.
ВЕДУЧИЙ: Наскільки якісно це здійснюється, ми говорити зараз не можемо…
Микола ОНІЩУК: Я хочу вам сказати, що це одна з небагатьох сфер, де все ж таки є підстави говорити про достатньо непоганий, скажімо, рівень захисту інтересів держави. Принаймні низку гучних судових процесів держава Україна і державні підприємства виграли за останні шість місяців.
СЛУХАЧКА: Вера, Киев. Будьте любезны, Николай Васильевич, объясните мне, как может какой-то суд какого-то малого калибра, какой-то деревенский суд решать дела в столице?
Микола ОНІЩУК: Дуже дякую вам, пані Віро, за ваше запитання. Ви знаєте, буквально декілька тижнів тому Мін’юст ініціював і Кабмін вже ухвалив для внесення в парламент законопроект, згідно з яким ті рішення, які приймає парламент, президент чи кабмін стосовно… ну, будь-які рішення, вони можуть бути оскаржені в судах України, зокрема в частині призначення на посади, чи звільнення з посад лише по першій інстанції у вищий адміністративний суд з тим, щоб як раз уникнути ситуації, коли - ви правильно говорите - хацепетовський якийсь райсуд ухвалює рішення, яке має значення для ради столиці України, і все це знаходиться за межами громадського і публічного правового контролю, і створює отаку ситуацію, як виникла в Києві.
ВЕДУЧИЙ: От якщо завтра чи післязавтра якийсь там суд в Закарпатті в якомусь районі прийме рішення про призупинення постанови Верховної Ради, то його будуть виконувати?
Микола ОНІЩУК: Таке рішення, якщо воно з’явиться, я переконаний, буде оскаржено, по-перше, Верховною Радою, бо вона є відповідачем у цій ситуації, оскаржено в апеляційному порядку. Я переконаний, що якщо в такому рішенні буде відсутнє належне обґрунтування його змісту, такого рішення, то воно, природньо, буде скасовано в апеляційному порядку. Я в цьому не сумніваюсь. Це по-перше.
А по-друге, я переконаний, що ми будемо притягувати до відповідальності таких суддів, які йдуть свідомо на прийняття неправосудних рішень.
СЛУХАЧКА: У меня вопрос по поводу того же спорного судебного решения, что и у предыдущей гражданки. Николай Васильевич, не считаете ли вы, что при наличии того, что сам судья этого суда, и есть официальное письмо, устное заявление о том, что он или она не выносила такого решения или определения суда…
ВЕДУЧИЙ: Суть зрозуміла.
Микола ОНІЩУК: Разом з тим, оскільки існує процесуальний документ, він має бути скасований або визнаний таким, що не існує, через відповідне прокурорське дослідження, наслідком якого буде порушення кримінальної справи і визнання такого документа таким, який не існує в природі.
СЛУХАЧ: Скажіть, будь ласка, а чому не можна зробити єдиний державний реєстр документів судової системи, законність яких не викликала би жодних сумнівів?
Микола ОНІЩУК: Насправді сьогодні існує державний реєстр судових рішень, правда він ще не є повним, не стовідсотково судові документи до нього потрапляють, бо ми розпочали цю роботу лише рік тому. Слушна ваша думка про те, що всі судові рішення, в тому числі і ухвали - а в даному випадку це не рішення, а ухвала суду - мають до нього заноситися, і це би дозволило оперативно всім зацікавленим особам ознайомитися з тим, чи існує в природі те чи інше рішення…
ВЕДУЧИЙ: І зняти проблему з нерадивими суддями.
Микола ОНІЩУК: Але ви розумієте, що йдеться про те, що мають бути включно до всіх райсудів підведені відповідні комунікації, єдина мережа по всій території України, комп’ютери і апарат, який був би здатний заносити всю цю інформацію в банк даних. Ця робота проводиться, і я думаю, треба ще якнайменше рік для того, щоб мати завершену систему.
СЛУХАЧ: Володимир. Я юрист і хочу до вас, Миколо Васильовичу, поставити таке конкретне питання, яке стосується захисту порушених прав саме стягувача. Є наказ, завдяки якому були ліквідовані ДВС, які були при управліннях юстиції, і завдяки тому люди вже роками не можуть виконати рішення, які вступили в законну силу. Дякую.
Микола ОНІЩУК: Незалежно від того, як реорганізовувались ДВС, право громадянина на виконання судового рішення залишається абсолютним, і нові органи, скажімо так, реорганізована виконавча державна служба має відкрити відповідне виконавче провадження, якщо з якихось мотивів цього не зробила та попередня служба.
ВЕДУЧИЙ: Я повідомлю результати інтерактивного опитування. Нагадаю запитання: чи є бездоганним з правової точки зору рішення Верховної Ради про призначення позачергових виборів київського міського голови та Київміськради? Отже, результати такі: 363 дозвонювача стверджують, що це бездоганне правове рішення, а 166 - сумніваються в цьому.
На цьому програма завершується. Нагадаю, що гостем студії був Микола Оніщук, міністр юстиції України.
| На попередню сторінку |
