4 квітня 2008 року відповідною Робочою групою в рамках Ради з прав людини схвалено текст проекту Факультативного протоколу до Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права (далі- Протокол).

Зазначений договір є результатом кропотливої праці, що тривала з 1990 року. За цей час під егідою Організації Обєднаних Націй, зокрема, Комісії з прав людини та Комітету з економічних, соціальних і культурних прав, було підготовлено декілька варіантів нового міжнародного договору у сфері прав людини, але враховуючи складність питання, в тому числі фінансову сторону реалізації економічних, соціальних і культурних прав людини, успіхів у схваленні тексту Протоколу досягла саме спеціально створена для цього у 2002 році Робоча група відкритого складу в рамках Ради ООН з прав людини.

Основною метою розробки Факультативного протоколу є впровадження механізмів розгляду індивідуальних та колективних скарг щодо порушення прав, закріплених у Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права (далі – Пакт)¹. У такий спосіб країни-члени ООН намагаються привернути увагу до кращої реалізації соціальних, економічних та культурних прав людини. Відсутність механізму передачі повідомлень згідно з положеннями Пакту свідчить про асиметрію реалізації у всесвітній системі захисту прав людини двох груп прав - економічних, соціальних та культурних, з одного боку, та громадянських і політичних прав, з іншого.

Подібна стурбованість з боку ООН викликана тим, що реалізація країнами світу економічних, соціальних і культурних прав людини відбувається не у повному обсязі, тому вишукуються способи перегляду змісту та юридичного характеру зобов’язань, що випливають для держав - учасниць Пакту.

Отже, у 2006 році, з огляду на роботу проведену протягом 2002-2005 років, Головою-доповідачем Робочої групи К. де Альбукерке було представлено аналітичний документ щодо "елементів аналізу різноманітних варіантів Факультативного протоколу"(E/CN.4/2006/WG.23/2), для підготовки якого було проведено порівняльний аналіз процедури розгляду скарг, яка на даний час вже існує в п’яти міжнародних договорах з прав людини– Міжнародній конвенції з ліквідації дискримінації стосовно жінок, Міжнародній конвенції із захисту прав всіх трудящих-мігрантів та членів їх родин, Міжнародній Конвенції з ліквідації всіх форм расової дискримінації, Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження чи покарання та Факультативному протоколі до Міжнародного пакту з громадянських та політичних прав. Подібний механізм також містять Міжнародна конвенція про захист прав усіх трудящих-мігрантів та членів їх сімей і Додатковий протокол до Європейської соціальної хартії.

Зазначений аналітичний документ включав у себе головні елементи майбутнього проекту Протоколу та пропозиції щодо процедури подання скарг, їх предмет, критерії прийнятності скарг та процедуру розгляду, можливість мирного врегулювання спорів, процедура розслідування, а також взаємозв’язок майбутнього Факультативного протоколу з існуючими механізмами у галузі прав людини. Так, елементи зазначеного міжнародного договору були розподілені на 4 розділи: Розділ І "Процедура розгляду повідомлень" (права, що підпадають під процедуру розгляду повідомлень; критерії доцільності; процесуальна дієздатність; розгляд суті справи; мирне врегулювання спорів; тимчасові заходи; прийняття рішення; процедури наступних дій; застереження), Розділ ІІ «Процедура розгляду скарг» (механізм, завдяки якому договірний орган може взяти на себе ініціативу у випадках, коли він має надійну інформацію, що на його погляд, містить в собі переконливі свідчення серйозних чи систематичних порушень прав людини на території держави-учасниці), Розділ ІІІ «Міждержавні процедури» (можливість державі-учасниці договору надавати повідомлення до договірного органу чи контрольного механізму у випадках порушення положень договору іншою державою) та Розділ IV "Питання наскрізного характеру" (внутрішньодержавні рішення про виділення ресурсів для реалізації майбутнього Протоколу; взаємозв’язок майбутнього документу з існуючими механізмами; міжнародне співробітництво та допомога; витрати на виконання Протоколу; варіант відмови від ідеї прийняття Протоколу; аналіз та оцінка того, як Протокол міг би сприяти більш повному дотриманню економічних, соціальних і культурних прав на національному рівні).

За результатами обговорення цього документу, у 2007 році Головою-доповідачем Робочої групи К. де Альбукерке було розроблено проект Факультативного потоколу до Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права, який і було схвалено Робочою групою 4 квітня 2008 року. Її учасники погодилися передати на подальший розгляд текст Протоколу до Ради ООН з прав людини.

Отже, на сьогднішній день проект Протоколу містить у собі 26 статей та визначає компетенцію Комітету з економічних, соціальних та культурних прав на здійснення своїх повноважень, що передбачаються Протоколом, зокрема, на отримання та розгляд повідомлень; встановлює безпосередні критерії прийнятності таких повідомлень; заходи, що повинна вживати Держав-учасниця у разі повідомлення про порушення нею будь-якого з прав, окреслених Міжнародним пактом про економічні, соціальні та культурні права; визначає механізм співробітництва Держави-порушниці з Комітетом. Текст документу також містить статті стосовно дружнього врегулювання проблемних питань, заходи, що вживатимуться Державою-учасницею за результатами процедури розгляду повідомлення Комітетом, а також механізм міжнародної допомоги та співробітництва. Як будь-який інший міжнародний договір, проект Протоколу також визначає процедуру набуття чинності для Держави, що висловила бажання стати Стороною договору, можливість внесення поправок та процедуру денонсації Протоколу.

Отже, Держава – учасниця Пакту, яка стає учасником цього Протоколу визнає компетенцію Комітету отримувати та розглядати повідомлення, як це передбачено положеннями зазначеного документу.

Повідомлення можуть надаватися особами абоми групами осіб від їхнього імені, які знаходяться під юрисдикцією держави-учасниці та які стверджують, що вони є жертвами порушення цією державою будь-якого з прав, окреслених Пактом.

В той же час, Комітет не розглядає повідомлення до тих пір поки не переконається у тому, що усі доступні внутрішні засоби правового захисту були вичерпані. Хоча, це правило не використовується у тих випадках, коли застосування таких засобів невиправдовно затягується або наврядше принесе реальний результат. Існують випадки, коли Комітет може визнати повідомлення неприйнятним, зокрема, якщо воно не представлено протягом шести місяців після використання внутрішніх засобів правового захисту, (за виключенням випадків, коли автор може продемонструвати неможливість направити повідомлення протягом цього строку); якщо факти, які є предметом повідомлення мали місце до того, як цей Протокол набрав чинності для відповідної держави-учасниці; воно несумісне з положеннями Пакту; якщо воно представляє собою зловживання права на представлення повідомлення або інші випадки, передбачені статтею 4 проекту Протоколу.

Відповідно до процедури, Комітет у конфиденційному порядку доводить будь-яке повідомлення, надане згідно з цим Протоколом, до відома відповідної держави-учасниці (за виключенням, коли Комітет вважає повідомлення неприйнятним без згадування відповідної держави-учасниці). Держава-учасниця, в свою чергу, після отримання повідомлення повинна надати Комітету свої письмові пояснення або заяви, що розясняюють це питання, а також засоби правового захисту, які б могли бути надані державою-учасницею.

У разі неможливості дружнього врегулювання питання за допомогою засобів Комітету, він продовжує процедуру розгляду повідомлення. Після вивчення повідомлення, Комітет надає відповідним сторонам свої міркування по суті повідомлення разом із своїми рекомендаціями щодо захистів правового захисту, якщо такі існують, та що мають відношення до конкретного повідомлення. Держава-учасниця належним чином розглядає зазначені матеріали та надає Комітету письмовий звіт, в тому числі про будь-які заходи, вжиті з урахуванням рекомендацій Комітету.

Якщо Комітет отримує достовірну інформацію, що свідчить про серйозні та систематичні порушення державою-учасницею прав, викладених у Пакті, Комітет пропонує цій державі-учасниці співпрацювати у вивченні інформації та надати у цьому звязку зауваження щодо відповідної інформації. Комітет може призначити одного чи декількох своїх членів для проведення розслідування та термінового представлення доповіді Комітетові. Після цього Комітет надсилає результати свого розслідування відповідній державі-учасниці разом з будь-якими зауваженнями та рекомендаціями, на які протягом шести місяців відповідна держава-учасниця надає свої зауваження.

Проект Протоколу зобовязує державу вживати усіх необхідних заходів для забезпечення того, щоб особи, які знаходяться під його юрисдикцією, не зазнавали грубого поводження або залякування будь-якій формі внаслідок направлення до Комітету повідомлення відповідно до положень Протоколу. Кожна держава-учасниця також зобовязується забезпечувати широке інформування про існування Пакту та Протоколу, а також сприяти отриманню доступу до інформації до рекомендацій Комітету, зокрема з питань, що стосуються цієї держави-участниці, здійснюючи це у доступних формах для інвалідів.

Отже, затвердження Факультативного протоколу до Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права сприятиме накопиченню міжнародного досвіду реалізації економічних, соціальних та культурних прав, активізації співробітництва між державами-учасницями цього міжнародного договору як на двосторонньому рівні, так і безпосередньо з Комітетом ООН з економічних, соціальних та культурних прав. Його створення підтвердить затверджені у Віденській декларації та Програмі дій принципи універсальності, взаємозалежності та неподільності всіх прав людини.

Існування механізму розгляду скарг у сфері прав людини спонукатиме держави-учасниці вживати більш ефективних засобів правового захисту та розвивати правову практику на міжнародному рівні. Вищезазначене, у свою чергу, сприятиме розвитку внутрішньої судової практики з питань, що стосуються економічних, соціальних та культурних прав, зміцнюватиме міжнародну підзвітність, дозволить органам з розгляду скарг займатися конкретними випадками й тим самим впорядкує правову практику та покращить стан вразливих верств населення.

Приєднання нашої держави до Факультативного протоколу стане свідченням незмінності прагнення України щодо реалізації та гарантії прав і свобод людини в Україні, в тому числі економічних, соціальних та культурних, а також буде позитивно відзначене з боку міжнародного співтовариства.

Начальник відділу співробітництва з
міжнародними організаціями
Департаменту міжнародного правого співробітництва
Олена Яковенко

¹ - Відповідно до пункту 1 статті 2 Частини II Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, ратифікованого Україною 19.10.1973р. кожна держава, яка бере участь у цьому Пакті, зобов’язується в індивідуальному порядку і в порядку міжнародної допомоги та співробітництва, зокрема в економічній і технічній галузях, вжити в максимальних межах наявних ресурсів заходів для того, щоб забезпечити поступово повне здійснення визнаних у цьому Пакті прав усіма належними способами, включаючи, зокрема, вжиття законодавчих заходів.