| Микола Оніщук: ’’Відновити довіру до правосуддя’’ |
"Наша мета - людина, її права і юридична захищеність", - зауважив в одному зі своїх інтерв’ю Міністр юстиції Микола Оніщук. За його словами, нинішня система юстиції успішно виконує свою суспільну функцію – забезпечує реалізацію державної правової політики. А сприяти удосконаленню верховенства права в Україні, принципів справедливості та гуманізму, пріоритету прав і свобод людини і громадянина, становленню повноцінного громадянського суспільства має реалізація пріоритетних напрямків діяльності міністерства, які підтримуються Президентом, урядом, правничою громадськістю країни. Про те, які кроки в системному реформуванні нині здійснює Міністерство юстиції, ми попросили розповісти Миколу OНІЩУКA.
- Миколо Васильовичу, одним з першочергових пріоритетів діяльності міністерства ви називаєте судову реформу, реформу українського правосуддя. Про її необхідність говорять, по суті, представники всіх державних інституцій, але пропонуються різні підходи до цієї справи. Як, на вашу думку, повинна відбуватися ця реформа?
- Дуже багато уваги приділяється політичними інститутами країни, парламентом, Президентом і урядом питанню вдосконалення українського правосуддя. Перед нами стоїть дуже важливе завдання - відновити довіру громадян до цього важливого інституту. Є неприпустимою ситуація, коли рівень довіри до суду зрівнявся, по суті, з рівнем довіри до політичних інститутів. Політики можуть бути успішними чи ні, комусь подобатися чи ні, але система правосуддя повинна працювати так, щоб незмінно користуватися довірою громадян. Адже саме з рішеннями судів пов’язується доля власності, доля свободи і захист прав та свобод людини.
Тому Міністерство юстиції активно включилось у процес доопрацювання законодавства щодо судової реформи. Ми підготували проект закону "Про судоустрій та статус суддів", який найближчим часом буде скерований до профільного парламентського комітету та наданий Президенту для розгляду.
Цей законопроект - один з можливих шляхів розв’язання численних проблем, які сьогодні існують у царині судової влади. Зокрема акцентували увагу на двох основних тезах. Перше - необхідно змінити систему доступу до суддівської професії, і друге - суттєво підвищити роль і механізми відповідальності суддів за зловживання правом.
- Ви вважаєте, що стати суддею нині дуже легко, чи навпаки - важко?
- Ні, тут ідеться про зовсім інше. Для того, аби на посаду судді призначалися кваліфіковані фахівці, чисті з точки зору свого життєвого шляху, ми пропонуємо, окрім діючих нині механізмів - а це оголошення конкурсу на посаду та проведення співбесіди кваліфікаційною комісією на підставі реферату, підготовленого кандидатом на посаду судді, змінити систему підготовки таких фахівців. Кандидат на посаду судді мав би скласти іспит на вступ до академії суддів, пройти дворічну підготовку, але не як кандидат на посаду судді конкретного суду, а як кандидат на здобуття фаху судді загалом, і після складання іспиту державній екзаменаційній комісії отримати направлення на роботу в той чи інший суд. Притому у відповідному листі мають бути вказані всі вакансії, які відкриваються у цьому році в судах, а той, хто показав найкращий рівень знань, повинен мати право першочергово обрати собі місце роботи. Йдеться про щось подібне до колись існувавшої системи розподілу випускників. Лише таким чином можна подолати ті елементи корупційних явищ, що мають місце. Нині ж присутній не стільки конкурс професійних знань, скільки конкурс протекцій, впливів, залежностей. Не випадково, що суддя, який потрапляє на посаду в такий спосіб, потім значною мірою є залежним від голови суду.
- А потім доводиться говорити про неправосудні рішення, які виявляються...
- На жаль. У цьому зв’язку хочу розповісти про другу складову, закладену в законопроекті "Про судоустрій та статус суддів", - це зміна системи притягнення до відповідальності судді, який зловживає правом. У цій царині ми пропонуємо, щоб суддя, який вчинив дисциплінарний проступок, притягувався до відповідальності через відкриття дисциплінарного провадження спеціально утвореною для цього службою дисциплінарних інспекторів. Вона, з нашої точки зору, повинна бути утворена не органом, який відкриває справу щодо судді, тобто не Вищою радою юстиції і не кваліфікаційною комісією. Такий орган - орган дисциплінарного переслідування - має бути незалежним.
Наші пропозиції щодо цього сформульовані в проекті закону і полягають у тому, щоб дисциплінарні інспекції утворювалися міністром юстиції, причому щоб він не мав ніяких процесуальних повноважень щодо прийняття рішення - припиняти дисциплінарне провадження, порушувати його чи зупиняти і в такий спосіб ми могли б забезпечити незалежність дисциплінарних інспекторів. Наступна складова. Це складання кваліфікаційного іспиту суддею у випадку, коли судових помилок стає надто багато.
- Але ж судова реформа пов’язана не лише з персонами суддів. Які ваші пропозиції щодо вдосконалення інших складових судоустрою?
- У частині судоустрою Мін’юст стоїть на позиції необхідності децентралізації судової системи, ми виступаємо за створення Вищого цивільного і кримінального суду. Також необхідна зміна системи призначення суддів на адміністративні посади. Міністерство виходить також із необхідності суттєвого вдосконалення процесуального законодавства, яке має лежати в основі правосуддя.
Також найближчим часом міністерство запропонує на розгляд уряду проект нового кодексу комерційного судочинства, який має замінити чинний Господарський кодекс.
- Згідно з указом Президента України, на Мін’юст покладено функції вироблення та координації державної правової політики у сфері запобігання корупції. Та, зважаючи на те, що корупція у нас уже "досвідчена", це завдання - не з легких...
- За нашою пропозицією, уряд прийняв постанову, якою запроваджується посада урядового уповноваженого з боротьби з корупцією. Також пропонуємо запровадити антикорупційну експертизу проектів нормативно-правових актів як складову тих експертиз, які нині проводить Мін’юст. Ми також підтримали пропозицію уряду під час обговорення цього проекту постанови щодо міжвідомчого характеру цієї експертизи. Вважаємо, що це через систему профілактики дасть нам змогу суттєво вплинути на те, щоб унеможливити в проектах нормативно-правових актів моменти, які б провокували корупційні явища.
Окрім того, Міністерство юстиції активно працює з профільними комітетами Верховної Ради, аби вона найближчим часом розглянула і прийняла дуже важливі закони, внесені Президентом України у зв’язку з ратифікацією Україною трьох конвенцій: конвенції ООН з боротьби з корупцією, а також двох конвенцій (цивільної і кримінальної) Ради Європи. Ці закони передбачають введення кримінальної відповідальності та посилення адміністративної відповідальності за цілий ряд діянь, пов’язаних з корупційними явищами. З прийняттям цих законів СБУ, прокуратура, МВС, митниця тощо отримають нові інструменти для боротьби і переслідування за корупцію. Цими проектами вводиться таке поняття, як кримінальна відповідальність за комерційне посередництво.
- А чи розробляються якісь механізми для викорінення корупції серед держслужбовців?
- Так. Пропонується запровадити механізм декларування майна особи перед прийняттям її на державну службу. Кандидат на ту чи іншу посаду держслужбовця має повідомити, яким майном він володіє, користується, щоб можна було зіставити ті статки, якими він володів до прийняття на держслужбу, і які має під час обіймання посади чи по закінченні служби. Також пропонується запровадити механізм декларування власне видатків державного службовця, оскільки не секрет, що досить часто ці видатки не співрозмірні з його офіційними доходами.
Отже, ми активно працюємо над тим, щоб запустити державну антикорупційну політику, зробити її реальним явищем у суспільстві, а не лише говорити про боротьбу з нею.
- Миколо Васильовичу, ви повідомили, що восени Мін’юст пропонуватиме внести на розгляд парламенту новий проект Кримінально-процесуального кодексу. В чому полягають новинки цього документа?
- Новий проект Кримінально-процесуального кодексу готується на виконання концепції реформи кримінальної юстиції, яка затверджена Президентом. Центральною складовою цієї реформи є зміна системи досудового слідства. В кримінальному процесі повинні бути інші, виразно присутні, засади змагальності. Органи кримінального переслідування та захисту повинні змагатися, коли йдеться про захист від обвинувачення, про можливість застосування усього спектра інструментів захисту, оскільки держава, здійснюючи функцію кримінального переслідування, має розуміти, що права людини і права держави у цьому контексті є рівними.
Йдеться й про те, щоб остаточно відмовитися від такого патологічно застарілого інституту, як право суду відправляти справу на дослідування. Цей інститут був створений свого часу Вишинським для того, щоб зберігати певну залежність особи навіть незалежно від позиції суду. Досить часто, коли слідство проведене неякісно, або немає реальних доказів вини особи, слідчі органи звертаються до суду з заявою відправити справу на дослідування. Інколи й суди виявляють легкодушність. Насправді процес має бути завершений і органи кримінального переслідування повинні довести вину особи в суді, а якщо не довели, то особа має бути виправдана чи принаймні справа має бути припинена. Таким чином, з прийняттям нового кримінально-процесуального кодексу ми пов’язуємо суттєві зрушення в системі кримінального переслідування.
- Ще один пріоритет, на теренах якого немало проблем, - це реформа української пенітенціарної системи. Ця справа, до речі, викликає неоднозначну реакцію - одна частина суспільства вважає, що необхідно поліпшувати умови, у яких перебувають засуджені. Інша переконана, що тим, хто відбуває покарання за злочини, потрібні більш ніж спартанські умови для перевиховання...
- Але не такі умови, в яких вони перебувають зараз. Та й до закладів цієї системи належать не лише установи позбавлення волі, а й слідчі ізолятори тощо, тобто установи, в яких перебувають громадяни, вину яких ще не доведено. І не секрет, що права і тих, хто знаходиться в СІЗО, і тих, хто відбуває покарання у відповідних установах, насправді сьогодні часто не є захищеними. Як абсолютно правильно зауважив Президент, суди приймають рішення про позбавлення людей волі, але жодним законом не надано право позбавити гідності людину.
Тож Міністерство юстиції і я, зокрема, після свого призначення міністром прийняв рішення про визначення цієї сфери пріоритетом діяльності одного зі своїх заступників, зараз цим займається перший заступник міністра, і ми вибудували цілий план дій з боку уряду для того, щоб змінити стан справ у пенітенціарній системі.
Першочергові кроки у цій сфері полягають у тому, що насамперед потрібно переглянути систему законодавства, яке регулює відносини між засудженими та тими, хто безпосередньо опікується їхньою долею. Для цього міністерство виходить до уряду з пропозицією утворити навчальний інститут пенітенціарної системи, який би готував для неї фахівців. Нині їх готують у системі МВС як працівників правоохоронної системи. Наше завдання -створити цивільний інститут. Друге - винести з великих міст слідчі ізолятори. Ця робота активно проводиться у Львові, Одесі і в Києві. Уже є ряд погоджених майданчиків за містом, а інвестори погоджуються за свої кошти збудувати нові заклади в обмін на "старі" земельні ділянки, які вони отримають під комерційні проекти. Ми йдемо на це, оскільки нам необхідно забезпечити блочну систему утримання засуджених, коли в камері має бути 1-2 особи, а не 30-50, а то і сто, як сьогодні. Установи виконання покарань мають бути організовані так, щоб вони забезпечили виконання завдань, покладених на них кримінально-виправним кодексом.
| На попередню сторінку |
