| Узагальнені відповіді на проблемні питання від громадян, які постраждали внаслідок стихійного лиха 23-27 липня 2008 року |
1. До якого органу необхідно звернутися та які першочергові документи необхідно подати, якщо особу не включено в список потерпілих від стихійного лиха?
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 липня 2008 р. № 688 затверджений Порядок обстеження майна, пошкодженого унаслідок стихійного лиха, що сталося 23 - 27 липня 2008 року (далі-Порядок обстеження).
Згідно з пунктом 1 Порядку обстеження цей Порядок визначає механізм обстеження житлових будинків, квартир (їх частин) незалежно від форми власності, господарських споруд, інженерних мереж і споруд, об’єктів соціально-культурного призначення (далі - об’єкти) та земель, відведених громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння, випасання худоби і товарного сільськогосподарського виробництва (далі земельні ділянки), що зазнали пошкодження унаслідок стихійного лиха у липні 2008 року.
Обстеження проводиться на підставі заяви, що подається органові місцевого самоврядування за місцем розташування об’єкта та/або земельної ділянки:
для об’єкта - власником, наймачем, орендарем об’єкта або організацією, що надає послуги з його утримання;
для земельної ділянки - власником, користувачем або орендарем земельної ділянки (пункт 2 Порядку обстеження).
Водночас, повідомляємо, що відповідно до пункту 2 згаданої постанови Кабінету Міністрів України Міністерству фінансів, Міністерству економіки, Міністерству регіонального розвитку та будівництва, Міністерству аграрної політики і Міністерству з питань житлово-комунального господарства доручається надавати роз’яснення із застосування Порядку, затвердженого цією постановою.
2. Як отримати допомогу на відшкодування збитків, нанесених внаслідок повені?
Указом Президента України "Про оголошення окремих місцевостей у Вінницькій, Івано-Франківській, Закарпатській, Львівській, Тернопільській та Чернівецькій областях зонами надзвичайної екологічної ситуації" від 28 липня 2008 року N 682/2008 окремі місцевості у Вінницькій, Івано-Франківській, Закарпатській, Львівській, Тернопільській та Чернівецькій областях оголошено зонами надзвичайної екологічної ситуації. Зазначений Указ затверджено Законом України від 31 липня 2008 року N 338-VI.
Законодавство про зону надзвичайної екологічної ситуації базується на Конституції України і складається із законів України:
- "Про охорону навколишнього природного середовища";
- "Про зону надзвичайної екологічної ситуації";
- "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру"
- "Про аварійно-рятувальні служби";
- "Про правовий режим надзвичайного стану".
Організаційні та правові основи захисту громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перебувають на території України, захисту об’єктів виробничого і соціального призначення, довкілля від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру визначає Закон України "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру".
Основні заходи у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру визначає розділ II зазначеного Закону. Зокрема, такими заходами є – інформування та оповіщення населення, спостереження, евакуаційні заходи, медичний і біологічний захист та ін.
З метою забезпечення реалізації державної політики у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій створюється єдина державна система органів виконавчої влади з питань запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру, яка складається з територіальних і функціональних підсистем.
Положення про єдину державну систему затверджується Кабінетом Міністрів України (стаття 20 вказаного Закону).
Відповідно до статті 8 Закону України "Про зону надзвичайної екологічної ситуації" (далі – Закон) правовий режим зони надзвичайної екологічної ситуації - це особливий правовий режим, який може тимчасово запроваджуватися в окремих місцевостях у разі виникнення надзвичайних екологічних ситуацій і спрямовується для попередження людських і матеріальних втрат, відвернення загрози життю і здоров’ю громадян, а також усунення негативних наслідків надзвичайної екологічної ситуації.
Запровадження відповідного правового режиму зони надзвичайної екологічної ситуації передбачає виділення державою та/або органами місцевого самоврядування додаткових фінансових та інших матеріальних ресурсів, достатніх для нормалізації екологічного стану та відшкодування нанесених збитків, запровадження спеціального режиму поставок продукції для державних потреб, реалізацію державних цільових програм громадських робіт.
Запровадження правового режиму зони надзвичайної екологічної ситуації передбачає обов’язкове виділення коштів з державного та місцевих бюджетів, резервного фонду Кабінету Міністрів України чи інших джерел, не заборонених законом. За недостатністю цих коштів Кабінет Міністрів України подає Президенту України законопроект про зміни до Державного бюджету України, який подається до Верховної Ради України для позачергового розгляду як невідкладний.
В межах видатків, передбачених місцевими бюджетами на відповідні цілі, органи місцевого самоврядування виділяють фінансові та інші матеріальні ресурси, а за необхідністю - додаткові кошти, з дотриманням вимог, встановлених статтею 67 Закону України "Про місцеве самоврядування" (стаття 10 Закону).
Згідно зі статтею 14 Закону потерпілими від надзвичайної екологічної ситуації відповідно до закону визнаються юридичні та фізичні особи, яким заподіяно шкоду внаслідок виникнення цієї ситуації або проведення робіт з ліквідації її наслідків.
Статтею 15 Закону передбачено, що особам, які постраждали від надзвичайної екологічної ситуації, відшкодовується заподіяна матеріальна шкода та надається інша необхідна допомога на умовах і в порядку, встановлених законом. Відшкодування шкоди особам, які постраждали від надзвичайної екологічної ситуації, та громадянам, залученим до виконання заходів з ліквідації її наслідків, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, передбачених на зазначені цілі, резервного фонду Кабінету Міністрів України, а також інших, не заборонених законом, джерел.
Постановою Кабінету Міністрів України від 2 серпня 2008 р. № 689 затверджено Порядок використання у 2008 році субвенцій з державного бюджету обласним бюджетам Вінницької, Івано-Франківської, Закарпатської, Львівської, Тернопільської та Чернівецької областей, міському бюджету м. Чернівці для ліквідації наслідків стихійного лиха, що сталося 23 - 27 липня 2008 року, який визначає механізм використання субвенцій з державного бюджету обласним бюджетам Вінницької, Івано-Франківської, Закарпатської, Львівської, Тернопільської та Чернівецької областей, міському бюджету м. Чернівці для ліквідації наслідків стихійного лиха, що сталося 23 - 27 липня 2008 р.
3. Порядок отримання копій свідоцтв про народження дітей та розірвання шлюбу.
Порядок отримання відповідних свідоцтв про реєстрацію актів цивільного стану врегульований Законом України «Про органи реєстрації актів громадянського стану», Правилами реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000р. № 52/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 22.11.2007р. № 1154/5) (далі - Правила).
Повторні свідоцтва про реєстрацію актів цивільного стану видаються у разі втрати або пошкодження виданих раніше на підставі актового запису цивільного стану.
Відповідно до статті 22 Закону України «Про органи реєстрації актів громадянського стану» повторне свідоцтво видається відділами реєстрації актів цивільного стану на підставі актового запису цивільного стану за заявами громадян, щодо яких складено запис.
Повторне свідоцтво про народження може бути видане також батькам, опікуну, піклувальнику, представникові дитячого (навчального) закладу, в якому перебуває дитина, і органу опіки та піклування.
У заяві про видачу повторного свідоцтва зазначаються: прізвище, власне ім’я, по батькові та адреса заявника; прізвище, власне ім’я, по батькові особи, щодо якої запитується свідоцтво; яке необхідне свідоцтво; коли і яким органом реєстрації актів цивільного стану складено актовий запис цивільного стану; мета запиту цього свідоцтва та проставляється особистий підпис заявника.
Якщо витребовується свідоцтво про народження, то додатково зазначаються прізвище, власне ім’я, по батькові батьків. При витребуванні свідоцтва про шлюб або розірвання шлюбу зазначаються прізвища, власні імена, по батькові обох з подружжя.
Згідно з пунктом 9 розділу IV Правил особам, які звернулися до відділу реєстрації актів цивільного стану особисто, повторні свідоцтва повинні видаватися того ж самого дня при пред’явленні ними паспорта або паспортного документа. При надходженні письмових звернень громадян з інших населених пунктів про видачу повторних свідоцтв, свідоцтва надсилаються протягом 15 днів до відділу реєстрації актів цивільного стану України за місцем проживання заявника, про що доводиться до його відома.
Наведеними Правилами передбачено, що повторні свідоцтва можуть видаватись на підставі нотаріально посвідченої довіреності.
Пунктами 2, 3 розділу IV Правил визначено, що громадяни України та особи без громадянства, які проживають в Україні, витребовують документи на підтвердження фактів реєстрації актів цивільного стану, здійснених компетентними органами іноземної держави, через Міністерство закордонних справ України, якщо інший порядок не встановлено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо договорами про надання правової допомоги в цивільних, сімейних справах, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, установлений інший порядок витребування цих документів від компетентних органів іноземних держав, то діють правила, передбачені відповідним договором.
Відділами реєстрації актів цивільного стану надається громадянам правова допомога у витребовуванні повторних свідоцтв від компетентних органів іноземної держави.
4. Правовстановлюючі документи на квартиру непридатні, куди звернутися за поновленням документів?
Відповідно до частини першої статті 27 Закону України "Про інформацію" документ – це передбачена законом матеріальна форма одержання, зберігання, використання і поширення інформації шляхом фіксації її, зокрема, на папері.
Виходячи з правової природи правовстановлювальних документів на такі об’єкти нерухомого майна, як квартири в багатоквартирному житловому будинку, слід відмітити, що такі документи можуть бути як первісними, так і похідними.
Первісні правовстановлювальні документи видаються на новостворені об’єкти нерухомого майна, зокрема, у разі будівництва нового об’єкта (в тому числі, шляхом інвестування), у разі приватизації такого об’єкта, тощо. Такі документи, як правило, видаються або органами виконавчої влади, або органами місцевого самоврядування.
Похідні правовстановлювальні документи видаються у разі переходу права власності на об’єкт нерухомого майна від попереднього власника до нового, зокрема, у разі вчинення будь-яких правочинів щодо такого об’єкту, здіснення різного роду перебудов, прибудов або реконструкцій, винесення рішення суду про визнання права власності, тощо. Такі документи видаються, зокрема, органами місцевого самоврядування, нотаріусами (державними та приватними), судами, тощо.
Слід відмітити, що нормативно-правовими актами, якими керуються вищевказані суб’єкти при видачі тих, чи інших правовстановлювальних документів, передбачено можливість отримання копій або дублікатів таких документів.
Копією є точне відтворення предмету або тексту документа, яке при належному порядку засвідчення має таку саму юридичну силу, що й оригінал.
Дублікатом є другий примірник документа, що має таку саму юридичну силу, як і оригінал.
Відповідно до пункту 4.10.1 Примірної інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 1997 року № 1153, копія документа виготовляється і видається тільки з дозволу керівника установи або керівника відповідного структурного підрозділу. Установа може засвідчувати копії лише тих документів, що створюються в ній (це правило не поширюється на архівні установи, державні нотаріальні контори і приватних нотаріусів).
Абзацами другим та третім пункту 4.10.2 вказаної інструкції встановлено, що відмітка "Копія" зазначається у верхній правій частині лицьового боку першого аркуша документа.
Напис про засвідчення документа складається із слова "Згідно", найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляється нижче реквізиту "Підпис".
Виходячи з наведеного та аналізу нормативно-правових актів, якими регламентується видача правовстановлювальних документів на об’єкти нерухомого майна, за загальним правилом, отримання копій або дублікатів правовстановлювальних документів здійснюється тим суб’єктами, які здійснювали видачу оригіналів таких документів.
Стосовно отримання дубліката свідоцтва про право власності на нерухоме майно зазначаємо.
Відповідно до пункту 6.4 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 7 лютого 2002 року № 7/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (далі – Тимчасове положення), у разі крадіжки, втрати, пошкодження тощо свідоцтва про право власності чи витягу про реєстрацію прав БТІ можуть видати дублікат витягу або за дорученням органів місцевого самоврядування, місцевої державної адміністрації та інших органів здійснити необхідні підготовчі заходи для видачі дубліката свідоцтва.
Для отримання дубліката свідоцтва чи витягу подається заява, якій передує опублікування в пресі повідомлення про недійсність викрадених, загублених, пошкоджених свідоцтв про право власності чи витягів про реєстрацію прав.
БТІ перевіряє належність заявленої вимоги відомостям з Реєстру прав та оформлює дублікат свідоцтва чи витягу.
На дублікаті свідоцтва чи витягу обов’язково зазначається його номер та в Реєстрі прав робиться відмітка про втрату оригіналу свідоцтва чи витягу та відмітка про видачу дубліката свідоцтва чи витягу.
Стосовно отримання дубліката нотаріально посвідченого правочину, за яким відбувся перехід права власності на об’єкт нерухомого майна, зазначаємо.
Згідно з статтею 53 Закону України "Про нотаріат" у разі втрати документа, посвідченого або виданого нотаріусом чи посадовою особою виконавчого комітету сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, за письмовою заявою осіб, перелічених у частині другій статті 8 цього Закону, видається дублікат втраченого документа.
Видача дубліката втраченого документа здійснюється державним нотаріальним архівом. До передачі в архів примірників документів, посвідчених або виданих нотаріусом чи посадовою особою виконавчого комітету сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, дублікат втраченого документа видається відповідно нотаріусом чи посадовою особою виконавчого комітету за місцем його зберігання.
Державний нотаріальний архів чи державна нотаріальна контора видають також дублікати заповітів, які надійшли на зберігання від посадових осіб, зазначених у статті 40 цього Закону.
Стосовно отримання копії судового рішення, за яким відбувся перехід права власності на об’єкт нерухомого майна, зазначаємо.
Відповідно до частин другої та четвертої статті 222 Цивільного процесуального кодексу України копії судового рішення видаються особам, які брали участь у справі, на їхню вимогу не пізніше п’яти днів з дня проголошення рішення.
Копії судових рішень повторно видаються за заявою особи за плату у розмірі, встановленому законодавством.
Принагідно зазначаємо, що у випадку відсутності можливості отримання копій або дублікатів правовстановлювальних документів на об’єкти нерухомого майна, у зв’язку з причинами, пов’язаними зі стихійним лихом, підтвердження права власності на такі об’єкти можливо здійснити лише у судовому порядку.
5. Чи будуть надаватись пільги державними нотаріальними конторами громадянам, постраждалим внаслідок стихійного лиха при оформленні цивільних угод?
Питання щодо звільнення вказаної категорії осіб від сплати державного мита при посвідченні правочинів в державних нотаріальних конторах може бути вирішене відповідно до статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», якою передбачено право місцевих Рад встановлювати додаткові пільги для окремих платників щодо сплати державного мита, яке зараховується до місцевих бюджетів.
З метою забезпечення доступності нотаріального обслуговування та встановлення додаткових пільг для громадян, постраждалих внаслідок стихійного лиха, Департаментом нотаріату та реєстрації адвокатських об’єднань розроблено проект доручення начальникам головних управлінь юстиції щодо організації надання нотаріальних послуг для населення цієї категорії та внесення змін до Тарифів за надання державними нотаріусами додаткових послуг правового характеру, які не пов’язані із вчинюваними нотаріальними діями, а також послуг технічного характеру стосовно звільнення громадян, постраждалих внаслідок стихійного лиха, від оплати додаткових послуг при посвідченні державними нотаріусами правочинів з нерухомим майном.
6. Які пільги має учасник бойових дій на відшкодування вартості майна, пошкодженого внаслідок стихійного лиха?
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них, регламентується Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Згідно із частиною другою статті 4 цього Закону до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
Відповідно до статті 5 учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з’єднань, об’єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Пільги ветеранам війни та гарантії їх соціального захисту регулюються розділом ІІІ цього Закону.
Пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них визначені статтею 12 цього Закону.
При цьому, зазначена стаття не передбачає пільг для учасника бойових дій на відшкодування вартості майна, пошкодженого внаслідок стихійного лиха.
При цьому, відповідно до пункту 14 частини першої статті 12 Закону учасникам бойових дій надаються такі пільги як:
першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом;
одержання позики на будівництво, реконструкцію або капітальний ремонт жилих будинків і подвірних будівель, приєднання їх до інженерних мереж, комунікацій, а також позики на будівництво або придбання дачних будинків і благоустрій садових ділянок з погашенням її протягом 10 років починаючи з п’ятого року після закінчення будівництва. Зазначені позики надаються у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
7. Які умови та порядок здійснення страхової виплати, зокрема, які обов’язки страховика та страхувальника, відповідальність сторін, в яких випадках страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати.
Частинами першою, третьою та четвертою статті 15 Закону України "Про страхування" встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Договори страхування укладаються відповідно до правил страхування.
Договір страхування повинен містити, зокрема:
перелік страхових випадків;
умови здійснення страхової виплати;
причини відмови у страховій виплаті;
права та обов’язки сторін і відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору.
Разом з цим, відповідно до статті 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов’язаний:
- ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування;
- протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику;
- при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом;
- відшкодувати витрати, понесені страхувальником при настанні страхового випадку щодо запобігання або зменшення збитків, якщо це передбачено умовами договору;
- за заявою страхувальника у разі здійснення ним заходів, що зменшили страховий ризик, або збільшення вартості майна переукласти з ним договір страхування;
- не розголошувати відомостей про страхувальника та його майнове становище, крім випадків, встановлених законом.
Умовами договору страхування можуть бути передбачені також інші обов’язки страховика.
Статтею 21 цього Закону встановлено, що страхувальник зобов’язаний:
- своєчасно вносити страхові платежі;
- при укладанні договору страхування надати інформацію страховикові про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-яку зміну страхового ризику;
- при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші чинні договори страхування щодо цього предмета договору;
- вживати заходів щодо запобігання та зменшення збитків, завданих внаслідок настання страхового випадку;
- повідомити страховика про настання страхового випадку в строк, передбачений умовами страхування.
Умовами договору страхування можуть бути передбачені також інші обов’язки страхувальника.
Порядок і умови здійснення страхових виплат та страхового відшкодування, а також відмова у здійсненні таких виплат визначені статтями 25 і 26 Закону України "Про страхування", згідно з якою здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Аварійні комісари - особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства України.
Страховик та страхувальник мають право залучити за свій рахунок аварійного комісара до розслідування обставин страхового випадку. Страховик не може відмовити страхувальнику в проведенні розслідування і повинен ознайомити аварійного комісара з усіма обставинами страхового випадку, надати всі необхідні матеріальні докази та документи.
У разі необхідності страховик або Моторне (транспортне) страхове бюро можуть робити запити про відомості, пов’язані із страховим випадком, до правоохоронних органів, банків, медичних закладів та інших підприємств, установ і організацій, що володіють інформацією про обставини страхового випадку, а також можуть самостійно з’ясовувати причини та обставини страхового випадку.
Підприємства, установи та організації зобов’язані надсилати відповіді страховикам та Моторному (транспортному) страховому бюро на запити про відомості, пов’язані із страховим випадком, у тому числі й дані, що є комерційною таємницею. При цьому страховик та Моторне (транспортне) страхове бюро несуть відповідальність за їх розголошення в будь-якій формі, за винятком випадків, передбачених законодавством України.
Підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є:
1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов’язані з виконанням ними громадянського чи службового обов’язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров’я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України;
2) вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;
3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку;
4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні;
5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;
6) інші випадки, передбачені законом.
Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.
Рішення про відмову у страховій виплаті приймається страховиком у строк не більший передбаченого правилами страхування та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обгрунтуванням причин відмови.
Відмову страховика у страховій виплаті може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку.
Негативний фінансовий стан страховика не є підставою для відмови у виплаті страхових сум (їх частин) або страхового відшкодування страхувальнику.
| На попередню сторінку |
