| Журналіст змінює професію |
Каліф від юстиції на годину
Наш кореспондент працював начальником районного управління юстиції.
Піднімаючи важкі сумки на вокзалі (це коли вживався в образ носія), крокуючи львівськими вулицями у бронежилеті (коли працював міліціонером), збираючи милостиню (у ролі жебрака), я завжди мріяв про кращу долю. Про зручне крісло начальника, про секретарку, котра будь-якої хвилини готова зробити тобі запашну каву, про армію підлеглих, на плечі яких завжди можна турботливо перекласти всі справи... І от нарешті мрія здійснилася. Я сиджу на місці начальника Яворівського районного управління юстиції, у щойно відремонтованому кабінеті, попиваю каву і переглядаю вранішню пошту. У двері заглядає перший відвідувач...
А поговорити?..
- Не хочу я того комбайна! - кричить сивочолий дідусь. - І нехай голова мені не морочить голову! Чуєте! Мені 73 роки, і я ще маю встигнути пожити по-людськи!
Якби не Ярослав Турба, справжній начальник управління, якого я "підміняю", я, мабуть, ніколи б не зрозумів, чого хоче від мене сивий пан. Виявилося, голова колгоспу збирається виплатити йому зарплату, що заборгував за кілька років, старим комбайном, а дідусь вимагає живих грошей. Виконавча служба вже арештувала кошти боржника, і ми одразу ж перерахували їх на дідусевий рахунок...
Наступна відвідувачка прийшла із заявою, в якій писала про те, що хоче відкликати позов на аліменти.
- Чоловік повернувся із заробітків, - тихо пояснила вона.
- Отак деякі ходять по кілька разів, - каже Ярослав Турба. - Помиряться з чоловіком - забирають заяву. Посваряться - знову несуть.
Потім прийшли вчителі, які непокоїлися, чому ж так довго не надходять кошти згідно з 57-ю статтею Закону "Про освіту", які вони відсудили у районного відділу освіти. (В Яворівському районі з виплатами за 57-ю статтею найкраща ситуація в області: на рахунки педагогів вже надійшло майже 0,5 млн. грн.).Затим прийшла зігнута тягарем років бабця.
- Ви мені поясніть, чому, коли я працювала сорок років у колгоспі, не можу отримати компенсації, яку моя сусідка отримала? - сказала вона. - І скажіть, як на таку пенсію можна жити?
Старенька розповіла про малу пенсію, самотність і, здається, пішла від нас втішеною вже тим, що з кимось поділилася своїми бідами.
Симпатична секретарка Оксана принесла мені для реєстрації наказ голови райдержадміністрації.
- Наше управління має перевіряти, чи відповідають закону всі накази голови, - пояснює Ярослав Турба. - І чи все так, як має бути. Цей папір, я вже бачу, треба повернути на доопрацювання. Підписи у ньому стоять не за тим порядком...
Довго розбирали з паном Ярославом кореспонденцію, що складалася з різноманітних заяв. Мені запам'яталася одна: чоловік повідомляв, що демонтував двері, згідно з рішенням суду і бажанням сусіда... Після кількох годин такої рутинно-паперової роботи мені вже не хотілось ні кави, ні фотеля. Тоді Ярослав Турба запропонував мені перевірити, чим займається найцікавіший підрозділ управління юстиції – відділ РАГСу.
Називай хоч горщиком, тільки у піч не став!
Завідувачка відділу Галина Демчук працювала, неначе на конвеєрі: одну за одною видавала довідки про шлюб, розлучення, народження, про батьків, дітей тощо. Двом яворівчанам вона при мені змінила прізвища.
- Тепер таких на рік з вісімдесят осіб приходить, - сказала вона згодом. - Мені здається, що це люди, які нелегально їдуть на заробітки і отримують депортацію. Щоб виробити новий закордонний паспорт, вони змінюють прізвище. Тепер для цього навіть жодних пояснень не треба...
Клопотів РАГСу, як виявилося, завдають не тільки прізвища, а й імена.
- Нещодавно батьки назвали свою доньку Віорікою, - жаліється пані Галина. - Добре, якби вона була по батькові Ернестівна, а то ж ні - Ігорівна. Та й прізвище батьки мають суто українське. Як я не пояснювала, подружжя наполягало на своєму: Віоріка - і край! Скільки у нас тепер по селах Ангелін, Янін, Анжелік, Віолетт! І ніяк батьків не переконаєш повернутися до українських імен. Вони надивилися серіалів і знають своє. А тепер такі закони, що можна називати дитину хоч Морквинкою, хоч Горщиком...
Нашу розмову перервали бабуся з дідусем, які ледве просунулися у двері.
- Йой, пані, посадіть діда у крісло, а то ще помре! - попросила старенька. - Мені це... Мені з ним розлучитися треба... Казали, що як розлучуся, мені субсидію дадуть, от я його і приволочила...
За десятьма гривнями – на край світу
Найцікавішою виявилася робота виконавчої служби, основного підрозділу управління юстиції. Раніше я недолюблював державних виконавців за те, що вони безсовісно стягнули з мене 22 гривні - плату за ночівлю у витверезнику, куди я потрапив за завданням редакції на цілком тверезу голову. Тепер розумію: виконавець часто співчуває боржникові, але зобов'язаний виконати те, що постановив суд...
Старенький "Рено-21", єдиний транспортний засіб управління юстиції, мужньо долає бездоріжжя села Рогізного. Як на мене, було б набагато краще придбати замість цієї делікатної французької машини бронетранспортер.
- Першою моєю серйозною справою був борг - шістдесят тисяч гривень, які голова колишнього колгоспу мав виплатити своїм працівникам, - розповідає дорогою старший державний виконавець Віталій Цебінь. - Коли приїхав до села, мені сказали, що голова колгоспу ... пасе корів за п'ять кілометрів, куди машина не проїде. Я пішов пішки і застав голову у полі в компанії двох вовкодавів. "Ну, хлопче, живим ти звідси вже не вийдеш!", - сказав мені чоловік. Та я сам почав на нього тиснути і погрожувати - від пожиттєвого ув'язнення до конфіскації майна. І наступного дня голова виплатив заборговане, усе до копійки.
А заступник начальника Яворівського управління юстиції Борис Кавун розповів, як одного разу на держвиконавців накинувся голий чоловік із сокирою, який сп'яну прийняв їх... за Свідків Єгови. Служителям Феміди часто доводиться ризикувати життям і здоров'ям.
Рогізне жартома називають селом наркоманів, після того як суд нещодавно засудив до умовних термінів жінок віком від 50 до 86 років за те, що вони вирощували на городі мак. І тепер бабусі ходять до райвідділу щомісяця відмічатися. Але ми шукаємо не наркоманів. Нам потрібен Микола Н., якого ДАІ оштрафувала за порушення правил обгону на 10 гривень.
- Та у нього й машини немає, - здивувалася літня жінка, зустрівши нас на порозі. - І взагалі, чоловік уже півроку у Польщі на заробітках.
Але у нас були документи, сім сторінок виконавчого провадження, що підтверджували: близько року тому Микола на "Фіаті Дукато" порушив Правила дорожнього руху. Після того як Віталій Цебінь пригрозив описом майна, жінка принесла 10 грн. і отримала чек. Заради цих грошей працювали інспектор ДАІ, суддя, було складено протокол, державний виконавець вислав поштою три повістки і, нарешті, було споряджено машину до Рогізного. Таких боржників у селі нараховувалось понад тридцять осіб. Найбільша сума, яку ми мали стягнути з одного боржника, - 300 гривень, теж штраф ДАІ, накладений за керування автомобілем у нетверезому стані.
- Вам який Лисюк потрібен? - перепитав чоловік, якого зустріли на дорозі. - Той, що в Італії?
Через того Лисюка, який не сплатив 34 гривні держмита, довелося оголосити загальноукраїнський розшук і задіяти міліціонерів цілої України.
За кілька годин роботи у Рогізному ми зібрали понад 100 гривень, обійшовши з десяток боржників. До опису майна, на щастя, не дійшло. Не уявляю, як би я виносив з чийогось дому телевізор за те, що власник не може сплатити 10 гривень штрафу...
Яворівський район.
На фото: Спеціаліст I категорії Ольга Довбан принесла нашому кореспонденту ранкову пошту.
| На попередню сторінку |
