Міністерство юстиції України назвало пріоритети своєї діяльності на 2009 рік

Серед інших називається реформування системи правосуддя, кримінальної юстиції і системи відбування покарань, а також створення правових засад запобігання та протидії корупції. Зазначимо, що згадані напрями були пріоритетними в роботі Міністерства і в році попередньому. Що зроблено в минулому році і чому прийнято рішення про пролонгацію цих пріоритетів? Відповісти на ці запитання ми попросили міністра юстиції України Миколу ОНІЩУКА.

— Чому ми анансували саме ці напрями діяльності? Програмою діяльності "Український прорив: для людей, а не політиків", що затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2008 року № 14, передбачені пріоритети в діяльності уряду та визначені головні напрями діяльності Міністерства юстиції, до яких належать і згадані завдання. Зауважу, що вибір саме цих пріоритетів не випадковий. Їх поява викликана потребами сучасного розуміння змісту та гарантій захисту прав людини, які зобов’язують нас постійно переглядати сутність державної правової політики у гуманітарному контексті та посилювати вплив на її формування. Саме з цих позицій виходило Міністерство юстиції України, визначаючи пріоритети своєї роботи в минулому році і, на мій погляд, досягло певних позитивних результатів.

Розпочну з реформи судової системи, реформування українського правосуддя. Розглядаючи це питання, ми виходили з того, що основою для такої реформи є нові редакції законів "Про судоустрій України" та "Про статус суддів". Обидва ці законопроекти, як відомо, були розроблені Міністерством юстиції і прийняті парламентом у першому читанні з тим, щоб суд в Україні став надійним інструментом захисту людей. Ідеться, зокрема, про необхідність вдосконалення судового устрою з метою однакового застосування законодавства у судовій практиці, покращення процедури добору суддів, у тому числі забезпечення навчання кандидатів на посаду судді, а також механізму призначення суддів на адміністративні посади в судах з одночасним переглядом адміністративних функцій голови суду, вдосконалення процедури дисциплінарного провадження та створення ефективного механізму притягнення до відповідальності. Беручи активну участь у діяльності робочої групи профільного комітету Верховної Ради України, ми активно відстоювали ці принципи у процесі підготовки законопроектів до другого читання.

Іншим важливим аспектом судової реформи є системне оновлення процесуального законодавства. Державі та суспільству необхідні такі процедури розгляду комерційних спорів та правила кримінального судочинства, які відповідають вимогам сучасності. У зв’язку з цим Міністерством подані на розгляд уряду проект Кодексу комерційного судочинства, який передбачає трансформування господарського судочинства відповідно до європейських стандартів із судового захисту порушених прав та інтересів осіб, а також вимог щодо максимально швидкої процедури розгляду таких спорів.

— Миколо Васильовичу, процедури розгляду спорів вимагають посилення ролі адвокатури. Якою є позиція Мін’юсту в цьому питанні?

— Як відомо, одним із зобов’язань України перед Радою Європи в аспекті вдосконалення правосуддя є реформування адвокатури. Тому зусилля Міністерства юстиції були спрямовані на об’єднання ініціатив представників юридичної спільноти, народних депутатів України, органів державної влади з метою підготовки єдиного узгодженого законопроекту про адвокатуру. Поданий на розгляд Верховної Ради законопроект виходить з необхідності уніфікації професії, утворення єдиного інституту адвокатури з реальним самоврядуванням і має на меті забезпечити право людини і громадянина на належну правову допомогу, що відповідає європейським стандартам.

У контексті забезпечення швидкого розгляду справ актуальним нині є питання щодо запровадження альтернативних методів врегулювання спорів. Міжнародний досвід свідчить про високу ефективність процедур медіації (примирення). Враховуючи це, Міністерство подало на розгляд Президенту України проекти законів, які передбачають запровадження відповідних процедур у нашій державі. З урахуванням низки рішень Європейського суду з прав людини у справах проти України, Мін’юстом підготовлено також зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, спрямовані на врегулювання процедури оскарження рішень у випадках, коли за своїм характером вони є розмірними із кримінальними покараннями. Зараз даний законопроект готується до розгляду парламентом у першому читанні.

— Як відомо, Ви брали активну участь у розгляді законодавства щодо третейських судів. Яким зараз є Ваше ставлення щодо їх діяльності?

— Останнім часом на адресу третейських судів лунало багато нарікань. На суттєве вдосконалення їх діяльності спрямовані зміни до відповідного закону, які вже прийняті у першому читанні і готуються до другого. Ідеться, зокрема, і про обмеження юрисдикції третейських судів з розгляду спорів — як реагування на факти зловживань правом з їхнього боку.

— Наступне наше запитання стосується реформування кримінальної юстиції та кримінально-виконавчої системи. У Мін’юсті є пропозиції щодо вирішення проблем, які існують у цій царині?

— Ця сфера законодавства є найбільш чутливою, тут найчастіше обмежуються права та свободи громадянина, й це вимагає від нас особливої уваги. Адже йдеться про забезпечення чітких та дієвих кримінально-процесуальних гарантій захисту цих прав. Підкреслю, що робота в цьому напрямі від самого початку була добре систематизованою, науково обґрунтованою та організованою. Зокрема, Національною комісією зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права розроблено Концепцію реформування кримінальної юстиції України, яка схвалена рішенням Ради національної безпеки і оборони України та затверджена відповідним Указом Президента 8 квітня цього року. На виконання цих актів Міністерством підготовлений, а Кабінетом Міністрів затверджений План заходів щодо реалізації Концепції, який містить близько 30 пунктів щодо розробки проектів нормативно-правових актів та організаційних заходів, необхідних для реформування кримінальної юстиції.

Перш за все, це продовження роботи над новим Кримінальним процесуальним кодексом, який схвалений на засіданні вищеназваної Національної комісії і вже у березні буде внесений Президентом до парламенту як невідкладний. Далі — Кодекс України про кримінальні проступки та Кодекс України про адміністративні проступки, нові редакції законів "Про службу безпеки України", "Про прокуратуру", проект законів "Про органи внутрішніх справ". Нарешті, це очікуване ухвалення урядом Державної цільової програми реформування Державної кримінально-виконавчої служби України до 2017 року.

Основна мета цих кроків Міністерства — якісно змінити діяльність органів кримінальної юстиції, максимально демілітаризувати та гуманізувати кримінальну систему, посилити за нею цивільний контроль. Реалізація зазначеного дозволить обмежити застосування покарань, пов’язаних із позбавленням волі, змінити систему досудового слідства та роль у ній прокуратури, реально впровадити процесуальну рівність сторін у судовому процесі, скасувати застарілий інститут направлення справ на дослідування.

Планується також запровадити підготовку кадрів для кримінально-виконавчої системи на базі цивільних навчальних закладів, поліпшити надання медичної допомоги особам, узятим під варту, сприяти розвитку їх трудової діяльності, винести за межі міст слідчі ізолятори та звести нові сучасні заклади ув’язнення, які б відповідали вимогам міжнародних правових актів та європейським стандартам.

— Урядові органи постійно критикують за низьку активність у справі подолання корупції. Чи є в "портфелі" Мін’юсту ініціативні проекти щодо боротьби з цим явищем?

— Безперечно, такі напрацювання є. І найважливішими тут ми визначили посилення правових засад для запобігання та протидії корупції. У цьому напрямі зусилля Мін’юсту були спрямовані на створення елементів системи, яка охоплює моніторинг, статистику, аналіз процесів і виявлення причин, механізми вивчення громадської думки, координацію антикорупційної політики.

За поданням Міністерства юстиції уряд ще у червні минулого року ухвалив рішення про запровадження посади Урядового уповноваженого у боротьбі з корупцією. Таким чином, утворена інституція, яка, не маючи правоохоронних функцій, здійснюватиме контрольні дії, власне нагляд за реалізацією національної антикорупційної стратегії, пропонуватиме нові підходи в боротьбі з корупцією. Цією ж постановою започатковано проведення антикорупційної експертизи як проектів, так і чинних законодавчих та нормативно-правових актів.

Із метою повного виконання рекомендацій Групи держав Ради Європи проти корупції (ГРЕКО) Міністерство запропонувало уряду проект нової редакції Плану заходів щодо реалізації Концепції "На шляху до доброчесності" на 2008—2010 роки". Спільно з Генеральною прокуратурою у жовтні 2008 року проведена Третя щорічна конференція Міжнародної асоціації антикорупційних органів, яка стала найзначнішим світовим форумом фахівців у сфері протидії корупції.

І головне. Підготовлена до другого читання низка антикорупційних законів ("Про засади запобігання та протидії корупції", "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення", "Про відповідальність юридичних осіб за корупційні правопорушення"), з ухваленням яких для нашої держави набудуть чинності Конвенція ООН проти корупції та Кримінальна Конвенція Ради Європи про боротьбу з корупцією. Ці законопроекти покликані зорієнтувати систему протидії корупції на нові механізми, що вже багато років успішно використовуються у державах з усталеними демократичними традиціями, і передбачають введення кримінальної та посилення адміністративної відповідальності за цілий ряд діянь, пов’язаних з корупційними явищами.

Підбиваючи підсумки зробленого, зазначу, що протягом 2008 року та січня цього року Міністерством розроблено і подано до Кабінету Міністрів та Секретаріату Президента України 66 законопроектів, що майже вдвічі більше, ніж у 2007 році. З цих законопроектів урядом до Верховної Ради України внесено 41 законопроект (у 2007 році — 30), а парламентом у цілому прийнято — 12, що становить 18 відсотків від загальної кількості законопроектів, розроблених Міністерством юстиції.

Наведена статистика, з одного боку, свідчить про позитивну динаміку щодо стану законопроектної діяльності Мін’юсту, а з іншого, про необхідність подальшої повсякденної роботи, що має на меті забезпечення належного супроводження законопроектів у Секретаріаті Кабінету Міністрів, Секретаріаті Президента та комітетах Верховної Ради України. Таким чином, з огляду на безперечну важливість вищенаведених пріоритетів та необхідність часового проміжку для реалізації законодавчих ініціатив Міністерства і було прийняте рішення про їх пролонгацію на 2009 рік.