Система державної влади, на жаль, не стала надійним запобіжником корупції, вважає міністр юстиції України Микола Оніщук

"Вимушений констатувати, що реальні суспільні відносини, тобто конституційний лад, який можна розглядати як фактичну Конституцію, складаються сьогодні не на грунті юридичної (писаної) Конституції, а скоріше, навпаки, виникають і функціонують наперекір їй. Отже, йдеться про необхідність переосмислення конституційної системи України", — наголосив міністр, виступаючи на нещодавньому форумі юристів.

На думку міністра, більш ніж 10-річний досвід реалізації положень Конституції України виявив низку неузгоджень, прогалин та проблем, які виникли й загострилися після переходу України в 2004 році до формування уряду парламентом. Це породило ряд компетенційних конфліктів у трикутнику Президент — Верховна Рада — уряд. Водночас, зазначив М. Оніщук, і законодавчий орган, склад якого формується за закритими виборчими списками, не має постійного вотуму довіри. А місцеве самоврядування в умовах існуючого устрою все ще залишається додатком до центральної влади. Надто низьким є й рівень довіри до судової гілки влади, яка не стала дієвим та ефективним інститутом захисту прав людини, а саме судочинство — справедливим. Система кримінального переслідування все ще несе в собі відбиток репресивно-каральної системи і не повною мірою відповідає європейським стандартам.

Тож, на думку М. Оніщука, проблема вдосконалення Конституції є об’єктивною й вимагає всебічного переосмислення конституційних реалій та завдань в інтересах і за участі всього українського суспільства. Ідеться, зокрема, про системне оновлення Конституції України, яке б передбачало реальне розширення й зміцнення існуючих інститутів безпосередньої демократії за рахунок запровадження права громадян на законодавчу народну ініціативу, розвиток існуючого механізму стримувань та противаг за рахунок переходу до бікамералізму, тобто створення двопалатного парламенту та наділення громад (місцевого самоврядування) реальними публічно-владними повноваженнями при перегляді територіального устрою держави. У площині правотворення, на думку міністра, слід ввести в легальне русло інститут парламентського лобізму.

Не оминув М. Оніщук і проблеми реформування правосуддя. За його словами, наші співвітчизники продовжують вважати, що суд в Україні неефективний, несправедливий і більше того — корумпований. Лише 10 відсотків громадян довіряють судам, а за даними Всесвітнього економічного форуму, Україна знаходиться на 99 місці зі 125 країн за показником незалежності судової системи. До того ж, останнім часом суди активно використовуються в політичній боротьбі, часто перебираючи повноваження як парламенту, так і виконавчої гілки влади.

Міністр висловив своє бачення удосконалення судової системи. Ключовими елементами тут мають стати: інстанційна побудова судів, що забезпечує сталість судових рішень та єдність судової практики, покращення добору суддівських кадрів завдяки запровадженню спеціалізованої підготовки в єдиному національному закладі, запровадження анонімного тестування, розмежування питань доступу до суддівської професії і доступу до конкретної посади судді, вдосконалення механізму притягнення суддів до відповідальності — встановлення чітко окреслених для цього підстав, зосередження функцій дисциплінарного переслідування суддів та притягнення їх до дисциплінарної відповідальності в різних інституціях.

Ідеться також і про зміну порядку призначення суддів на адміністративні посади — перехід до їх виборності самими суддями, обмеження повноважень керівників судів представницькими функціями і контролем за організацією роботи в суді, що забезпечить неможливість зовнішнього впливу на суддю, втручання у здійснення судочинства, удосконалення існуючої системи органів суддівського самоврядування, яке має бути реалізовано, насамперед, на рівні окремого суду, та запровадження єдиної, відокремленої від судів системи судового управління.

Підтримує міністр і пропозицію щодо запровадження інституту мирових суддів, що сприятиме, на його думку, наближенню правосуддя до населення та розвантаженню судів.

Ішлося й про вдосконалення системи процесуального законодавства, яке власне й визначає правила судочинства. Як було зазначено, Національною комісією зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права підготовлений проект нового Кримінального процесуального кодексу, який має забезпечити процесуальну рівність та змагальність сторін у кримінальному провадженні, підвищує гарантії захисту прав підозрюваних, обвинувачуваних, підсудних, потерпілих. На часі прийняття Кодексу комерційного судочинства, який внесений міністерством юстиції на розгляд уряду. За словами М. Оніщука, новий Кодекс має перетворити господарський процес в ефективний спосіб вирішення приватно-правових комерційних спорів.

Здійснюються певні кроки й щодо розвитку позасудових процедур, зокрема посередництва (медіації), що дасть змогу зменшити навантаження на суди. Підготовлені законопроекти щодо застосування процедури примирення в кримінальному, цивільному та господарському процесах, які розглянуті та схвалені вже згадуваною Національною комісією й передані Президенту України для внесення їх до парламенту.

На думку М. Оніщука, право на судовий захист не може бути реалізованим повною мірою за відсутності змін у питаннях надання правової допомоги. За його словами, нині завершується робота над новою редакцією Закону "Про адвокатуру", який покликаний вирішити дві основні проблеми — запровадження адвокатського самоврядування та уніфікації професії незалежно практикуючих юристів і адвокатів. Також розроблений та внесений на розгляд уряду проект закону про безоплатну правову допомогу.

На завершення М. Оніщук висловив сподівання, що вже найближчим часом парламент ухвалить у другому читанні законопроект "Про судоустрій та статус суддів", який і стане правовою базою для реформування судової системи. "Без реальних змін у цій сфері демократичні перетворення, що відбулися в країні, не є усталеними", — наголосив міністр.

ДСА бажає, а Мінфін вирішує

Наприкінці березня відбулося підсумкове засідання Громадської ради при Державній судовій адміністрації України. Розглядалися результати діяльності ДСА в минулому році та приймалися плани на поточний рік.

У минулому році питання щодо фінансування судової системи вирішувалося як завжди. У Держбюджеті України видатки на здійснення правосуддя були забезпечені лише на 48 відсотків від дійсної потреби. Було виділено 2448,7 млн грн, але залишилося не профінансовано з бюджету 111 млн грн, або 30 відсотків передбачених на рік асигнувань. При цьому впродовж року ці видатки були розподілені нерівномірно. На листопад-грудень припадало майже 40 відсотків загальної суми коштів, запланованих ДСА України. Ніби цілий рік потреби у грошах не було. Чомусь судову діяльність бюджет, тобто уряд, пов’язує із посівною кампанією, будівництвом доріг або з іншими роботами чи сезонними коливаннями.

На кінець 2008 року у повному обсязі та своєчасно здійснено фінансування лише захищених статей бюджету (оплата праці, нарахування на заробітну плату, щомісячне грошове утримання суддів, які мають право на відставку та продовжують працювати, кошти на оздоровлення суддів та оплата комунальних послуг та енергоносіїв).

Як з’ясувалося, неритмічне фінансування призвело до створення кредиторської заборгованості з поточних та капітальних видатків (відповідно — 18,4 та 23,9 млн грн). Це означає, що навіть при недофінансуванні ДСА умудрилася недобрати зазначені суми коштів. Держказначейство, фактично заблокувавши рух грошей наприкінці року, сприяло цьому. У цій частині бюджет був невиконаний ще й тому, що самі працівники ДСА не були наполегливими у реалізації його показників. Бо що таке кредиторська заборгованість, коли ви не доотримуєте грошей? Це нонсенс. А тут вони надійшли, та ви їх не використовуєте, бо цільове призначення грошових потоків було іншим, ніж бажане, проте змінити це призначення не можна.

Цікавим було обговорення проекту Закону про внесення змін до ст. 45 Закону України "Про статус суддів". Мета змін — вирішити проблему обов’язкового державного страхування життя і здоров’я суддів, а також зберегти законодавчо гарантований ним рівень соціального забезпечення. Справа в тім, що новою редакцією Закону "Про страхування" державне страхування життя і здоров’я суддів не передбачено, а передбачалося замість цього здійснити компенсаційні виплати із бюджету в разі загибелі (смерті) судді в розмірі десятирічного грошового утримання потерпілого. У країни за минулий рік сталося, на жаль, 17 таких випадків. Мінфін відхилив цей проект, проте Рада суддів знову поставила це питання на порядок денний.

Здається, що попри шалену критику роботи ДСА, в тому числі і на парламентських слуханнях, її робота стає більш ритмічною та результативною. Хоча проколів, безумовно, вистачає. Та, втім, у кого їх немає.