- Пане Оніщук, чи доцільно ліквідувати в Україні ряд апеляційних господарських судів? Яка ваша думка з цього приводу?

- На сьогодні в системі господарських судів діють 11 апеляційних судів, які створювалися згідно з Указом Президента України “Про утворення апеляційних господарських судів та затвердження мережі господарських судів України”.

Міністерство юстиції наразі вивчає ситуацію щодо діяльності окремих із зазначених судів, про що зроблені відповідні запити в Державну судову адміністрацію України.

Хочу нагадати, що суди загальної юрисдикції утворюються та ліквідуються Президентом України за поданням Міністра юстиції України, погодженим із Головою Верховного Суду України або головою відповідного вищого спеціалізованого суду. Підставами для утворення чи ліквідації суду, відповідно до ст. 20 Закону України “Про судоустрій України”, є зміна адміністративно-територіального устрою, передислокація військ або реорганізація Збройних Сил України, зміна визначеної цим законом системи судів, а також інші обставини, передбачені законом. Питання ліквідації, як і питання утворення судів, вирішуються з урахуванням чинного законодавства, пропозицій Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, статистичних даних, фінансових ресурсів держави тощо.

- Існує ще одна версія запровадження змін в судову систему – ліквідація всіх вищих спеціалізованих судів. Чи доцільно це робити?

- Обираючи оптимальну модель судової системи, яка необхідна нам сьогодні, видається, що уникнути її чотирьохланковості буде складно з огляду на систему судового устрою, яка історично склалася. Перехід до трьохланковості, за якої відсутні вищі спеціалізовані суди, можливий лише через руйнацію усталених судових підсистем, які в основному виконують покладені на них функції.

На мій погляд, при вирішенні питання судового устрою головний акцент має бути зроблено на зміст касації, її призначення.

Слід ліквідувати “повторну касацію” у господарському судочинстві та уніфікувати касаційний перегляд у цивільних, адміністративних та кримінальних справах. У залежності від порядку та процедури, визначеної процесуальним законом, слід розглядати і вирішувати питання, яка система судів зможе забезпечити цей процес.

При цьому слід зважати на те, що суть касації полягає не стільки у виправленні судової помилки, як в охороні закону, практики його застосування. У цій частині необхідно враховувати вимоги Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини щодо забезпечення сталості судових рішень першої та апеляційної інстанції.

- Що, на вашу думку, сьогодні необхідно зробити задля реформування судової системи та припинення суперечки навколо судової реформи? А що реально зробити вже тепер?

- Перш за все необхідно завершити побудову судів за принципами інстанційності та спеціалізації. Суди мають бути організовані так, щоб забезпечувалась сталість судових рішень і єдність судової практики. Касаційною інстанцією у вертикалі кожної судової юрисдикції мають бути відповідні вищі спеціалізовані суди, головним завданням яких при перегляді судових рішень повинно бути забезпечення такої сталості та єдності.

З метою запровадження ефективного механізму формування високопрофесійного суддівського корпусу необхідно вдосконалити процедуру добору суддів шляхом складання кандидатами іспиту у формі анонімного тестування та запровадження спеціальної дворічної підготовки для роботи суддею в єдиному державному закладі.

Поряд з цим, потребує вдосконалення механізм притягнення суддів до відповідальності, зокрема, необхідно встановити чіткі підстави дисциплінарної відповідальності, розмежувати функції дисциплінарного переслідування суддів та притягнення їх до дисциплінарної відповідальності (це мають робити різні органи), запровадити інститут дисциплінарних інспекторів, які здійснюватимуть відповідні перевірки щодо фактів порушення суддями закону, забезпечити розгляд дисциплінарної справи на засадах змагальності, подібно розгляду справи в суді.

Необхідно також чітко визначити складові суддівської винагороди. Рівень заробітної плати судді повинен залежати, насамперед, від досвіду роботи на посаді судді, професійного рівня і значно менше - від рівня суду в системі судоустрою. Збільшення розміру заробітної плати судді доцільно здійснити з одночасним скасуванням тих пільг, які не зумовлені статусом судді.

Правовою базою для реформування судової системи має стати проект Закону “Про судоустрій та статус суддів”, який підготовлений Комітетом з питань правосуддя до другого читання, положення якого, зокрема, і впорядковують порушені питання.

- Що Міністерство уже зробило з реформування нотаріату і що планується зробити?

- Першим етапом реформування нотаріату було прийняття Верховною Радою України 1 жовтня 2008 року Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про нотаріат“, розробником якого виступило Міністерство юстиції. Більшість положень Закону вже набрали чинності 1 грудня 2008 року.

Наприклад, кардинально змінено компетенцію Міністерства юстиції та його територіальних органів у сфері контролю за нотаріальною діяльністю. Відтепер органи юстиції здійснюють лише контроль за організацією діяльності нотаріату в Україні, перевіряють організацію нотаріальної діяльності нотаріусів та виконання ними правил нотаріального діловодства. Що ж стосується оскарження нотаріальних дій чи нотаріальних актів, тобто їх перевірки на предмет законності, то тепер це можливо зробити виключно в судовому порядку і виключно тією особою, права та інтереси якої порушено.

Крім того, законом більш детально прописаний порядок допуску громадян до нотаріальної діяльності, введено додаткові обмеження щодо кола осіб, які можуть здійснювати нотаріальну діяльність. Закон доповнено статтею, якою передбачено гарантії нотаріальної діяльності. На законодавчому рівні передбачені підстави зупинення та розширено перелік підстав для припинення діяльності приватного нотаріуса, врегульовано питання щодо обчислення стажу державного нотаріуса.

Проте низка важливих положень закону ще чекає свого часу та набере чинності 1 червня 2009 року. Саме з цієї дати державних та приватних нотаріусів буде зрівняно у повноваженнях щодо вчинення нотаріальних дій, зокрема стосовно спадкових прав громадян. Нині вже розпочатий процес складання приватними нотаріусами кваліфікаційних іспитів щодо допуску до оформлення спадкових справ.

Не секрет, що існуючі на сьогодні обмеження в повноваженнях по вчиненню нотаріальних дій приватними нотаріусами призводять до перевантаження та створення черг у державних нотаріальних конторах. Нерівність у повноваженнях по вчиненню нотаріальних дій суттєво ускладнює роботу державних нотаріусів та необґрунтовано позбавляє приватних нотаріусів можливості здійснювати свою професійну діяльність у повному обсязі.

Але найголовніше – надання приватним нотаріусам права оформляти спадкові справи покращить доступ громадян до нотаріальних послуг. Адже кількість приватних нотаріусів нині втричі перевищує кількість державних.

- Яка позиція Міністерства юстиції України щодо створення єдиного нотаріату?

- Другим етапом реформування нотаріату має стати ухвалення нової редакції Закону України „Про нотаріат“, у розробці та супроводі якого також візьме участь Міністерство юстиції України.

Цей Закон має передбачити створення єдиного нотаріату, органів професійного самоврядування нотаріусів, їх завдання та функції, приведення норм у відповідність до положень Цивільного кодексу України. Мають бути враховані положення напрацьованих попередніх редакцій, всі недоліки існуючих законодавчих ініціатив, досвід ефективно діючої системи латинського нотаріату інших держав.

- Чи зможуть приватні нотаріуси з 1 червня 2009 року видавати свідоцтва про право на спадщину після осіб, померлих до цієї дати?

- Оформлення спадкових прав здійснюватиметься приватними нотаріусами щодо спадщини, яка відкрилась з 1 червня 2009 року, за місцем відкриття спадщини в межах нотаріального округу.

- Одним із пріоритетів діяльності Міністерства юстиції України 2008 року було реформування Державної виконавчої служби. Наскільки це втілено в життя?

- Пріоритетом було визначено забезпечення прозорості та ефективності системи примусового виконання рішень судів та інших органів чи посадових осіб. Складовою частиною реалізації цього пріоритету було запровадження поряд із державною виконавчою службою недержавних форм виконання.

Для виконання поставлених завдань Міністерством було вжито ряд заходів нормативного та організаційного характеру.

Так, на розгляд Верховної Ради України подано проект Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень". Даний законодавчий акт покликаний вирішити важливі задачі в частині вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та підвищення правового і соціального статусу працівників органів державної виконавчої служби. Для цього пропонується викласти в новій редакції Закон України "Про виконавче провадження", внести відповідні зміни до Цивільного процесуального, Господарського процесуального, Кримінального, Кримінально-процесуального кодексів, Кодексу адміністративного судочинства, а також до законів України "Про державну виконавчу службу", "Про банки і банківську діяльність" тощо.

Крім того, Департаментом державної виконавчої служби підготовлено проект Закону України "Про присяжних виконавців", який подано на розгляд Кабінету Міністрів України. Цим законопроектом з метою впровадження конкурентних умов у сфері примусового виконання рішень пропонується передати ряд повноважень щодо виконання рішень судів спеціально уповноваженим особам, які здійснюватимуть свою діяльність на основах самоокупності. Простіше кажучи, запровадити недержавні форми виконання судових рішень.

- Чи не призведе запровадження недержавної виконавчої служби до збільшення рейдерства?

- Передумови для захоплення та поглинання підприємств за допомогою судових рішень можливо викорінити лише шляхом унеможливлення винесення судами відповідних рішень. Державний виконавець лише виконує рішення у спосіб та порядок, які визначені самим рішенням.

Корені такого негативного суспільного явища як рейдерство проростають, у першу чергу, на прогалинах в регулятивному законодавстві, на недосконалості процесуального законодавства, суперечностях між Цивільним та Господарським кодексами, а також на непрофесійності та упередженості окремих посадових осіб. Робить свій «внесок» і недосконале корпоративне законодавство, яким регулюються корпоративні відносини.

Тому, якщо повернутися до питання реформування державної виконавчої служби у цьому контексті, то концепція якісних змін в роботі ДВС передбачає, перш за все, комплексний підхід. Створення приватної виконавчої служби є одним із напрямків реалізації вказаної концепції.

- Як можна зараз вдосконалити третейське судочинство?

- Виходячи з узагальнення практики діяльності третейських судів, підготовленого Верховним Судом України, можна констатувати, що на сьогодні наявність колізій та прогалин у законодавстві створює умови для численних зловживань з боку третейських судів. Зокрема, це стосується розгляду справ у спорах про визнання права власності, яке підлягає державній реєстрації, а також справ щодо встановлення фактів, що мають юридичне значення тощо. Частими є випадки ухвалення третейськими судами рішень з порушенням прав осіб, які не брали участі в третейському розгляді.

Тому на сьогодні насамперед є необхідність, по-перше, вдосконалити законодавче регулювання щодо права третейських судів розглядати такі справи та можливості оскарження рішення третейського суду особою, яка не була стороною третейського розгляду. По-друге, законодавчо врегулювати можливість перегляду рішень третейських судів компетентними судами та видачею по них виконавчих документів. По-третє, удосконалити питання примусового виконання рішень третейських судів.

На вирішення зазначених проблем спрямовано Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України стосовно діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів“, який було ухвалено Верховною Радою України 5 березня 2009 року та направлено на підпис Президентові України.

- А які, на вашу думку, рішення третейських судів повинні підлягати примусовому виконанню?

- Хочу нагадати, що згідно з пунктом 1 статті 3 Закону України “Про виконавче провадження”, примусове виконання судових рішень здійснюється державною виконавчою службою. Підставою для цього є виконавчі листи, що видаються судами, а також накази господарських судів, у тому числі - рішення третейського суду.

Виконання рішення третейського суду, якщо воно потребує вчинення дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх службовими особами, здійснюється за умови видачі компетентним судом виконавчого документа. Це визначено частиною третьою статті 55 Закону України “про третейські суди”.

Отже, враховуючи вищезазначене, примусовому виконанню підлягають лише ті рішення третейського суду, які потребують вчинення дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх службовими особами за умови видачі виконавчого документа компетентним судом. Компетентний суд, як визначає абзац дев’ятий частини 1 статті 2 Закону України “Про третейській суди”, це місцевий загальний суд чи місцевий господарський суд за місцем розгляду справи третейським судом.

Також, згідно зі статтею 84 Закону України “Про виконавче провадження”, примусовому виконанню підлягають рішення іноземних судів та арбітражів. Арбітражне рішення, відповідно до пункту 1 статті 35 Закону України “Про міжнародний комерційний арбітраж”, незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається обов’язковим, і при поданні до компетентного суду письмового клопотання виконується з урахуванням положень даного Закону.

- Наскільки продуктивною є співпраця Мін’юсту з Радою Європи у сфері протидії корупції? Чим можна похвалитись?

- Міністерство юстиції України 8 червня 2006 року розпочало співпрацю з Радою Європи у сфері протидії корупції в рамках спільного проекту Європейської комісії та Ради Європи «Підтримка належного урядування: Проект протидії корупції в Україні» (UPAC).

Метою проекту є зміцнення спроможностей українських органів влади у боротьбі проти корупції, а також напрацювання антикорупційного законодавства. Нагадаю, що задля досягнення цієї мети було визначено три головні напрямки проекту, що доповнюють один одного.

По-перше, в рамках проекту надається підтримка розробці та реалізації Концепції подолання корупції в Україні «На шляху до доброчесності» на період до 2010 року, а також відповідного Плану дій в Україні. У підсумку передбачається створення дієвого та результативного моніторингового механізму для здійснення нагляду та координації в процесі впровадження Концепції та Плану дій.

По-друге, проект покликаний сприяти впровадженню в Україні політики, спрямованої на посилення інституцій, які провадять заходи із запобігання та протидії корупції.

По-третє, здійснюється допомога Україні в наближенні й гармонізації до європейських та міжнародних стандартів і правових інструментів її антикорупційної правової бази. Зокрема, йдеться про Кримінальну та Цивільну конвенції Ради Європи про боротьбу з корупцією, Конвенцію ООН проти корупції та інші міжнародні угоди.

За час впровадження проекту UPAC було здійснено ряд важливих кроків. Один з найважливіших - виконання низки рекомендацій Групи держав Ради Європи проти корупції (ГРЕКО). Це і створення інституту Урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики, і впровадження механізмів для залучення громадськості до участі в заходах щодо запобігання та протидії корупції.

Крім того, нами здійснювалася підготовка антикорупційного пакета законопроектів та супроводження його у Верховній Раді України. Нагадаю, що мова йде про такі законопроекти як «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення», «Про засади запобігання та протидії корупції», «Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень», які вже ухвалені в першому читанні.

За сприяння та безпосередньої участі проекту UPAC проведено понад 30 семінарів, конференцій, «круглих столів» із залученням провідних європейських експертів, громадськості та наукових кіл, присвячених обговоренню актуальних питань у сфері запобігання та протидії корупції. Наразі здійснюються три системні дослідження ризиків корупції - у сфері адміністративних послуг, судової влади та органів досудового розслідування. Але такі проекти Міністерство юстиції реалізує не лише з Радою Європи.

Хотів би також відзначити участь Міністерства юстиції в реалізації спільного проекту Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) та корпорації «Виклики тисячоліття» (MCC) - «Україна: верховенство права». Мета проекту - сприяння утвердженню верховенства права в Україні через сприяння завершенню судової реформи, збільшення прозорості та підзвітності судової системи, поліпшення обізнаності громадян зі судовою системою, зростання довіри суспільства до судової влади.

У рамках цього проекту реалізується низка програм, спрямованих на підвищення прозорості судової влади, як одного з основних корупційних чинників у цій сфері. Саме завдяки цим проектам на сьогодні в деяких судах вже запроваджено автоматизовану систему розподілу справ. Це, наприклад, Апеляційний суд Донецької області, Петровський районний суд міста Донецька, Апеляційний суд Івано-Франківської області та міський суд Івано-Франківська.