Під таким гаслом пройшов "круглий стіл" на тему "Правосуддя та європейське право навколишнього середовища", що відбувся в Міністерстві юстиції України 4 квітня за участю керівників представництв Європейської комісії в Україні, Генерального секретаря Ради Європи, Посольства Франції, а також керівників профільних державних органів. До участі у заході були також запрошені українські та французькі судді високого рангу. Засідання мало з’ясувати проблеми судового захисту екологічних прав громадян в Україні та визначити шляхи їх подолання, використовуючи досвід європейських країн у цій сфері.

У рамках "круглого столу" відбулося засідання робочих секцій за участю представників Європейського Союзу та Європейської комісії, а також суддівського корпусу та профільних відомств України, у ході яких порушувалися питання ролі суддів у реалізації права навколишнього середовища, забезпечення ефективності дотримання екологічного права, відбулося обговорення нюансів європейського екологічного законодавства.

У ході засідання наголошувалося, що щороку в Європі приймаються тисячі рішень у сфері захисту навколишнього середовища. Директиви щодо брудних промислових виробництв торкаються 52 тисяч об’єктів. Близько 15% європейської території складається із зон захисту природи. Підкреслювалась та особлива роль, котру покликані виконувати суди в Європі, виносячи рішення щодо порушників екологічних норм. Рішення повинне стимулювати не лише почуття вини, а й сприяти вихованню кожного члена суспільства у дусі поваги до природи та її благ. Особливістю рішень є те, що на порушника, як правило, покладається обов’язок відновити природний об’єкт. За словами посла Франції в Україні Жака Фора, саме національний суддя — і часто суддя першої інстанції — має гарантувати виконання загальноєвропейських законів.

Міністр охорони навколишнього природного середовища України Георгій Філіпчук зазначив, що зараз уряди усіх цивілізованих країн докладають максимум зусиль задля забезпечення "сталого розвитку в ім’я далекоглядних цілей". Нелегко, за його словами, дійти до цього компромісу нашій державі.

Для України як ніколи актуальне вирішення проблем екології, адже кожний регіон потребує уваги: на заході негаразди, пов’язані з повінню, що трапилась у 2008 році; у центрі та півдні мають місце протизаконні будівництва, що знищують природу; північ — зона Чорнобильського лиха.

В Україні справи про порушення об’єктів навколишнього середовища розглядаються близько трьох років. Через корумпованість суди нерідко стають на бік правопорушників. Останнім часом спеціалісти Міністерства охорони навколишнього середовища надають громадянам юридичну консультацію з приводу реалізації конституційного права на чисте довкілля, займаються складанням позовних заяв проти порушників екологічних норм.

Вирішити проблему має вдосконалення законодавства про інформацію. Вільний доступ до інформації про рівень забруднення території, небезпечну господарську діяльність та екологічні ризики сприятиме залученню громадськості до вирішення екологічних проблем регіону.

Окремо йшлося про вдосконалення екологічного законодавства України. Перш за все, є нагальна потреба у прийнятті Екологічного кодексу України і детально відобразити у ньому положення про громадський контроль у сфері екології. Також Кодекс закріпить норми про надання екологічної інформації органами влади; зараз такі норми закріплено лише у підзаконних нормативно-правових актах, що не відповідає європейській практиці. Також є необхідність у розробці нормативних актів, які закріплять сучасні методики розрахунку екологічної шкоди і замінять собою акти радянських часів.

Нагадувалось, що значна частина проблем пов’язана з фінансовою неспроможністю нашої держави. Охорона навколишнього середовища за всі роки незалежності була об’єктивно відштовхнута на другий план економічними та соціальними проблемами. Це дозволяє розглядати Україну як державу Третього світу, котру можна використовувати, зокрема, для знищення небезпечних відходів. Це свідчить про те, що екологічна проблема може бути вирішена лише в комплексі з багатьма іншими.

Виступаючі відзначали, що співробітництво між Україною та Європою у сфері захисту навколишнього середовища має практичне (вирішення конкретних проблем) і політичне значення (зближення з Європейським Союзом). Голова представництва Єврокомісії в Україні Жозе Мануель Пінту Тейшера відзначив: "Перед Україною буде поставлене завдання не просто створити законодавчі рамки у сфері захисту навколишнього середовища. Найголовніше завдання, яке постане перед Україною, — це забезпечення практичного виконання указаних норм". Говорилось, що "круглий стіл" має особливе значення у світлі майбутнього укладення угоди про асоціацію Україна—Європейський Союз, оскільки саме вона містить низку положень щодо адаптації України до стандартів ЄС у сфері захисту навколишнього середовища. Підписання угоди планується здійснити наприкінці 2009 року. "Навколишнє середовище посідає одне з центральних питань у політиці Європейського Союзу. Тому угода про асоціацію між Україною та ЄС міститиме зобов’язання української сторони перейняти стандарти чистого довкілля, адаптувати національне законодавство до європейського екологічного права, а також найголовніше — забезпечити правосуддя у сфері захисту навколишнього середовища", — наголосив Надзвичайний і Повноважний Посол Франції в Україні Жак Фор. Виконання Україною взятих на себе зобов’язань, за словами іноземних колег, у черговий раз підтвердить намір інтеграції в європейську спільноту.