Звіт про результати проведення громадського обговорення проекту Закону України ’’Про адміністративні послуги’’

З метою забезпечення вивчення та врахування думки громадськості та дотримання вимог абзацу третього пункту 3 Порядку проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2004 року № 1378, проект Закону України "Про адміністративні послуги" був розміщений з 15 вересня по 15 жовтня 2009 року на офіційному сайті Міністерства юстиції.

Метою проекту Закону є врегулювання суспільних відносин, що виникають в процесі надання юридичним та фізичним особам адміністративних послуг органами виконавчої влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, іншими бюджетними установами, їх посадовими чи службовими особами, а також іншими суб’єктами, які згідно із законом уповноважені здійснювати владні (виконавчі та розпорядчі) функції.

В обговоренні проекту Закону України "Про адміністративні послуги" взяв участь один суб’єкт – Центр політико-правових реформ, яким відзначено, що опрацювання проблематики адміністративних послуг є вкрай важливим та актуальним для України.

У листі Центру політико-правових реформ зазначено, що оприлюднений для громадського обговорення проект Закону України "Про адміністративні послуги" хоча і містить низку позитивних положень, все ж потребує доопрацювання. Так, зазначеною громадською організацією висловлені зауваження і пропозиції, що стосуються, зокрема, проблем, пов’язаних з розмежуванням предмету регулювання проекту Закону і проекту Адміністративно-процедурного кодексу України; впорядкування плати за надання адміністративних послуг; визначення компетенції суб’єктів, які надають адміністративні послуги (особливо якщо йдеться про реалізацію делегованих повноважень); стимулювання органів влади до створення "єдиних офісів" ("універсамів адміністративних послуг"); порядком надання "супутніх послуг"; наданням адміністративних послуг особам з обмеженими можливостями тощо.

Зазначені пропозиції Центру політико-правових реформ враховані Міністерством юстиції при доопрацюванні проекту Закону України "Про адміністративні послуги".

Текст проекту	Пропозиції та зауваження	Автор пропозицій та зауважень	Враховано / не враховано
Пропозиції та зауваження до окремих статей проекту Закону
	Запропоновано викласти преамбулу в такій редакції: "Цей Закон спрямований на створення органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб’єктами, які надають адміністративні послуги зручних та доступних умов для реалізації прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб при отриманні адміністративних послуг.".	Центр політико-правових реформ	Враховано частково шляхом викладення преамбули законопроекту в такій редакції: "Цей Закон спрямований на створення зручних та доступних умов для реалізації прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб при отриманні адміністративних послуг."
Стаття 1. Визначення термінів У цьому Законі нижченаведені терміни вживаються у такому значенні: адміністративна послуга – прийняття на підставі закону за зверненням конкретної фізичної або юридичної особи адміністративного акта, спрямованого на реалізацію та захист її прав і законних інтересів та/або на виконання особою визначених законом обов’язків (отримання документу дозвільного характеру, ліцензії, сертифіката, посвідчення, інших документів, реєстрації тощо); адміністративний орган – орган виконавчої влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, інша бюджетна установа, державне підприємство їх посадові чи службові особи, які уповноважені розглядати та вирішувати адміністративні справи, в тому числі на виконання делегованих повноважень, а також інший суб’єкт, який згідно із законом уповноважений здійснювати владні (виконавчі та розпорядчі) функції; адміністративний акт – рішення (правовий акт) індивідуальної дії, прийняте адміністративним органом за результатами розгляду адміністративної справи, спрямоване на набуття, зміну чи припинення прав та обов’язків фізичної або юридичної особи (осіб); адміністративна справа – справа, яка розглядається адміністративним органом, щодо забезпечення реалізації та захисту прав і законних інтересів конкретної особи, а також виконання нею визначених законом обов’язків; заявник – фізична або юридична особа, представник фізичної або юридичної особи, які звертаються за отриманням адміністративної послуги до адміністративного органу.	Запропоновано виключити із законопроекту статтю 1, оскільки терміни, які у ньому пропонується визначити вже визначенні в проекті Адміністративно-процедурного кодексу України. Крім того, деякі терміни можуть бути виключенні із законопроекту ще й тому, що надалі більше не вживаються у його тексті. При цьому ключова для законопроекту категорія "адміністративні послуги" може бути розкрита при окресленні сфери дії законопроекту.		Враховано шляхом вилучення статті 1 законопроекту.
Стаття 5. Суб’єкти надання адміністративних послуг 1. Суб’єктами надання адміністративних послуг є органи виконавчої влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, інші бюджетні установи, державні підприємства та їх посадові чи службові особи, а також інші суб’єкти, які згідно із законом уповноважені здійснювати владні (виконавчі та розпорядчі) функції. 2. У передбачених законом випадках органи виконавчої влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, інші державні органи можуть делегувати повноваження з надання адміністративних послуг іншим адміністративним органам. У випадку прийняття такого рішення делегується повний обсяг повноважень необхідних для надання адміністративної послуги. Адміністративний орган, якому делеговано повноваження з надання адміністративної послуги, є підзвітним та підконтрольним в частині делегованих повноважень, органу, який делегував повноваження.	Статтю 4 («Види адміністративних послуг») доповнити новою частиною другою такого змісту: «2. Адміністративні послуги за суб’єктом їх надання або суб’єктом відповідальності за надання цих послуг поділяються на державні та муніципальні». Статтю 5 («Суб’єкти надання адміністративних послуг») викласти у такій редакції: «1. Суб’єктами надання державних адміністративних послуг є органи виконавчої влади, а також органи місцевого самоврядування в порядку виконання делегованих державою повноважень. Суб’єктами надання муніципальних адміністративних послуг є органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування. 2. У випадках, передбачених законом, органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, та органи місцевого самоврядування можуть делегувати повноваження з надання відповідних державних та муніципальних адміністративних послуг підприємствам, установам та організаціям, в тому числі недержавним. 3. Суб’єкти надання адміністративних послуг, визначені частинами 1 та 2 цієї статті (далі - адміністративні органи), при наданні адміністративних послуг керуються Конституцією та законами України, якими регламентуються відповідні публічно-правові відносини. Підприємство, установа, організація, якій делеговано повноваження з надання адміністративної послуги, є підзвітним та підконтрольним в частині делегованих повноважень, органу, який делегував повноваження або іншому уповноваженому законом суб’єкту. 4. Забороняється переделегування (передача) делегованих повноважень з надання адміністративних послуг. 5. Делеговане повноваження з надання адміністративних послуг може бути у будь-який час відкликане органом, який його делегував».		Враховано частково шляхом викладення статей 3 та 4 законопроекту в такій редакції: "Стаття 3. Види адміністративних послуг 1. Адміністративними послугами є: 1) видача дозволів (погодження та затвердження): на певну діяльність, на окремі заходи, на певні об’єкти (і операції з ними), на утворення спеціальних суб’єктів; 2) реєстрація: фактів (актів, робіт, акцій), суб’єктів, прав, об’єктів, в тому числі легалізація суб’єктів і актів (документів), нострифікація та верифікація; 3) акредитація, атестація і сертифікація: суб’єктів, об’єктів (предметів), діяльності (процесів); 4) інші види діяльності, незалежно від назви, за допомогою яких заінтересованим фізичним і юридичним особам (а також об’єктам, що знаходяться у їх власності, володінні чи користуванні) надається, підтверджується або роз’яснюється певний юридичний статус. 2. За суб’єктами надання адміністративні послуги поділяються на державні та муніципальні. Державні послуги надають органи виконавчої влади, органи влади Автономної Республіки Крим, інші бюджетні установи та їх посадові чи службові особи, а також інші суб’єкти, які згідно із законом уповноважені здійснювати владні (виконавчі та розпорядчі) функції держави, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Муніципальні послуги надають органи місцевого самоврядування та їх посадові чи службові особи, а також інші суб’єкти, які згідно із законом уповноважені вирішувати питання місцевого значення, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Стаття 4. Адміністративні органи 1. Адміністративними органами є органи виконавчої влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, інші бюджетні установи та їх посадові чи службові особи, а також інші суб’єкти, які згідно із законом уповноважені здійснювати владні (виконавчі та розпорядчі) функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень. 2. Адміністративні органи при наданні адміністративних послуг керуються у своїй діяльності Конституцією та законами України, які регулюють публічно-правові відносини. 3. У передбачених законом випадках органи виконавчої влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, інші державні органи можуть делегувати повноваження з надання адміністративних послуг підпорядкованим бюджетним установам. Бюджетні установи, яким делеговано повноваження з надання адміністративних послуг, не можуть делегувати зазначені повноваження іншим бюджетним установам. Бюджетні установи, яким делеговано повноваження з надання адміністративної послуги, є підзвітними та підконтрольними в частині делегованих повноважень органу, який делегував повноваження, або іншому уповноваженому законом суб’єкту. Адміністративний орган може відкликати повноваження з надання адміністративної послуги, делеговане ним бюджетній установі. У випадку прийняття рішень про делегування чи відкликання повноважень з надання адміністративних послуг передається повний обсяг повноважень, необхідних для надання відповідних адміністративних послуг. 4. Для робіт і послуг, необхідних для надання адміністративних послуг, проведення яких в межах власної компетенції адміністративний орган не може забезпечити самостійно, залучаються підприємства в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України."
Стаття 9. Оплата адміністративних послуг 1. Платність чи безоплатність адміністративних послуг визначаються законом. Надання адміністративних послуг у сфері соціального та пенсійного забезпечення громадян здійснюється на безоплатній основі. Розмір плати за надання адміністративної послуги не повинен перевищувати її собівартості (фактичних витрат адміністративного органу). У встановлених законом випадках, якщо заявником висуваються додаткові вимоги до надання адміністративної послуги (терміновість) або вид діяльності, що провадиться заявником, містить у собі потенційну загрозу інтересам суспільства, здоров’ю громадян або довкіллю, плата за надання адміністративних послуг може перевищувати їхню собівартість. 2. Витрати заявників, пов’язані з проведенням перевірок, експертиз, погоджень та інших робіт, включаючи і супутні послуги, державою не відшкодовуються. 3. Оплата адміністративних послуг для яких не вимагається проведення перевірок, експертизи, погодження та витребування додаткових документів, здійснюється одноразово за весь комплекс робіт, включаючи і супутні послуги. Оплата адміністративних послуг, процедура надання яких вимагає проведення перевірок, експертизи, погодження та витребування додаткових документів може здійснюватись поетапно. 4. Пільги з оплати адміністративних послуг встановлюються виключно законом України. 5. Плата за надання адміністративних послуг справляється у розмірах та порядку визначених законом. У випадках передбачених законом розмір та порядок оплати адміністративних послуг може встановлювати Кабінет Міністрів України з урахуванням економічно обґрунтованих витрат і Методики визначення собівартості платних адміністративних послуг, затвердженої Кабінетом Міністрів України.	Зазначено, що законопроект має давати чітку відповідь щодо потреби заміни існуючих в чинному законодавстві різноманітних платежів (державне мито, реєстраційній збір, ліцензійні збори тощо) «адміністративним збором».		Не враховано з метою дотримання термінології законодавства України. Так, пунктом 1 частини першої статті 29 Бюджетного кодексу визначено, що доходи Державного бюджету України включають, зокрема, доходи від плати за послуги, що надаються бюджетними установами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України.
	Проект Закону доповнити статтею 10 наступного змісту: «Стаття 10. Надання супутніх послуг 1. В приміщенні адміністративного органу можуть надаватися супутні послуги: ксерокопіювання; ламінування; фотографування; продаж канцелярських товарів; банківські послуги. 2. Супутні послуги надаються виключно суб’єктами господарювання приватної форми власності, добір яких здійснюється на конкурсній основі з обов’язковим врахуванням інтересів заявників. 3. Не відносяться до супутніх послуг інформаційно-консультаційні послуги, послуги з надання бланків (форм). Ці послуги надаються адміністративними органами. 4. Надання супутніх послуг адміністративними органами забороняється».		Враховано шляхом викладення статті 9 законопроекту в такій редакції: "Стаття 9. Надання супутніх послуг 1. В приміщенні адміністративного органу можуть надаватися супутні послуги: виготовлення копій документів, ламінування, фотографування, продаж канцелярських товарів, банківські послуги. 2. Не відносяться до супутніх послуг інформаційно-консультаційні послуги та надання бланків. Ці послуги надаються адміністративними органами. 3. Супутні послуги можуть надаватися суб’єктами господарювання, добір яких здійснюється на конкурсній основі в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, з урахуванням інтересів споживачів. Надання супутніх послуг адміністративними органами, а також суб’єктами господарювання, утвореними органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування, забороняється."
	Запропоновано включити до законопроекту окрему статтю щодо нових організаційних форм надання адміністративних послуг.		Враховано шляхом доповнення законопроекту статтею 10 "Центр надання адміністративних послуг та інші організаційні форми надання адміністративних послуг"
	Зазначено, що окрему увагу у законопроекті доцільно приділити питанню надання адміністративних послуг особам з обмеженими можливостями, адже ця категорія споживачів потребує особливого піклування.		Враховано шляхом доповнення статті 7 частиною п’ятою в такій редакції: "5. Якщо адміністративна послуга надається колегіальним адміністративним органом, питання про прийняття адміністративного акта має бути вирішене не пізніше ніж на першому засіданні (слуханні) після закінчення строку, передбаченого частиною четвертою цієї статті."
Стаття 8. Строки надання адміністративних послуг 1. Адміністративні органи повинні надавати адміністративні послуги в найкоротший строк та за мінімальної кількості відвідувань. 2. Конкретні строки надання адміністративних послуг визначаються законом. У випадку, якщо законом не встановлено строку надання конкретної адміністративної послуги, діють вимоги, передбачені цією статтею. 3. Строк надання адміністративних послуг, для яких не вимагається проведення перевірок та витребування додаткових документів, не може перевищувати трьох робочих днів. Строк надання будь-яких інших адміністративних послуг не може перевищувати тридцяти днів. У випадках, коли для надання адміністративної послуги залучаються інші суб’єкти, здійснюється проведення експертизи чи погодження, строк надання адміністративної послуги може бути продовжено, з повідомленням про це заявника.	Необхідно узгодити законопроект із проектом Адміністративно-процедурного кодексу в частині строків надання адміністративних послуг.		Враховано шляхом викладення статті 7 законопроекту в такій редакції: "Стаття 7. Строки надання адміністративних послуг 1. Адміністративні органи повинні надавати адміністративні послуги в найкоротший строк та за мінімальної кількості відвідувань адміністративного органу заявником. 2. Конкретні строки надання адміністративних послуг визначаються законом. У випадку, якщо законом не встановлено строку надання конкретної адміністративної послуги, діють вимоги, передбачені цією статтею. 3. Адміністративна послуга має надаватися негайно (невідкладно), якщо це не перешкоджає прийняттю законного та обґрунтованого рішення. Строк надання адміністративних послуг, для яких не вимагається проведення перевірок та витребування додаткових документів чи інформації, не може перевищувати п’яти робочих днів. Строк надання будь-яких інших адміністративних послуг не може перевищувати тридцяти днів з дня прийняття адміністративним органом заяви та інших передбачених законом документів. 4. Строк надання адміністративних послуг, визначений в абзаці третьому частини третьої цієї статті, може бути продовжений адміністративним органом з обґрунтуванням прийнятого рішення, про що заявник повідомляється письмово, але не більше ніж на п’ятнадцять днів. 5. Якщо адміністративна послуга надається колегіальним адміністративним органом, питання про прийняття адміністративного акта має бути вирішене не пізніше ніж на першому засіданні (слуханні) після закінчення строку, передбаченого частиною четвертою цієї статті. 6. На обґрунтовану письмову вимогу заявника строк надання адміністративної послуги може бути скорочено."
Стаття 12. Реєстр адміністративних послуг 1. Реєстр адміністративних послуг (далі - Реєстр) - єдина комп’ютерна база даних про адміністративні послуги, які надаються адміністративними органами. 2. Реєстр формується з метою: ведення обліку адміністративних послуг; удосконалення процедури надання адміністративних послуг; забезпечення відкритості та доступності інформації про адміністративні послуги. 3. Держатель Реєстру, який забезпечує його формування і ведення та адміністратор Реєстру, який забезпечує його технічне обслуговування та програмне забезпечення, визначаються Кабінетом Міністрів України. 4. Формування та ведення Реєстру передбачає: збирання, облік та оброблення інформації про адміністративні послуги і суб’єктів їх надання; включення відомостей до Реєстру та їх виключення; видачу витягів з Реєстру; забезпечення доступу користувачів до Реєстру через офіційний веб-сайт держателя Реєстру та їх інформування через інші засоби масової інформації. 5. До Реєстру включається інформація про нормативно-правовий акт, відповідно до якого надається адміністративна послуга, адміністративний орган, який її надає, розмір плати (у разі надання послуги на платній основі) та інші визначені держателем Реєстру відомості. 6. Підставою для включення відомостей до Реєстру та їх виключення є подання органами виконавчої влади інформації про адміністративні послуги в установленому держателем Реєстру порядку. Держатель Реєстру звертається до органів місцевого самоврядування для надання відповідної інформації. Органи виконавчої влади несуть відповідальність за достовірність і своєчасність подання відомостей, що вносяться до Реєстру. 7. Витяг з Реєстру видається користувачам безоплатно відповідно до їх письмового запиту за встановленою держателем Реєстру формою.	У статті 12 «Реєстр адміністративних послуг» запропоновано: - абзац четвертий частини 4 та частину 7 виключити; - абзац п’ятий частини 4 викласти у такій редакції: «забезпечення постійного безкоштовного доступу будь-яких осіб до Реєстру через офіційний веб-сайт (портал) Кабінету Міністрів України та їх інформування через інші засоби масової інформації». - частини 5 та 6 викласти у такій редакції: «5. До Реєстру включається інформація про нормативно-правовий акт, відповідно до якого надається адміністративна послуга, адміністративний орган, який її надає, розмір плати за адміністративну послугу (у разі надання послуги на платній основі), перелік документів необхідних для її отримання та відповідні форми заяв. 6. Підставою для включення відомостей до Реєстру та їх виключення є подання органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування інформації про адміністративні послуги в установленому держателем Реєстру порядку. Суб’єкти надання адміністративних послуг несуть відповідальність за достовірність і своєчасність подання відомостей, що вносяться до Реєстру».		Враховано частково шляхом викладення статті 12 законопроекту в такій редакції: "Стаття 12. Реєстр адміністративних послуг 1. Реєстр адміністративних послуг (далі - Реєстр) - єдина комп’ютерна база даних про адміністративні послуги, які надаються адміністративними органами. 2. Реєстр формується з метою: ведення обліку адміністративних послуг; удосконалення процедури надання адміністративних послуг; забезпечення відкритості та доступності інформації про адміністративні послуги. 3. Порядок ведення Реєстру, держатель Реєстру, який забезпечує його формування і ведення, та адміністратор Реєстру, який забезпечує його технічне обслуговування та програмне забезпечення, визначаються Кабінетом Міністрів України. 4. До Реєстру включається інформація про нормативно-правовий акт, відповідно до якого надається адміністративна послуга, адміністративний орган, який її надає, розмір плати за адміністративну послугу (у разі надання послуги на платній основі), перелік документів, подання яких необхідне для отримання адміністративної послуги, та відповідні форми заяв. 5. Підставою для включення відомостей до Реєстру та їх виключення є подання адміністративними органами інформації про адміністративні послуги в установленому держателем Реєстру порядку. 6. Держатель Реєстру забезпечує постійний безкоштовний доступ користувачів до Реєстру через офіційний веб-сайт та їх інформування через інші засоби масової інформації."
Альтернативні рішення відсутні

Заступник Міністра Л.В. Єфіменко

На попередню сторінку