| В УКРАЇНІ ЗАБЕЗПЕЧУЄТЬСЯ ВЕРХОВЕНСТВО КОНСТИТУЦІЇ, НАГОЛОШУЄ МІНІСТР ЮСТИЦІЇ ОЛЕКСАНДР ЛАВРИНОВИЧ |
Вісім років виповнюється від того дня, коли вранці 28 червня, майже після 24-годинного засідання, Верховна Рада прийняла нову Конституцію України. Немало людей, вважаючи, що минув достатній термін для того, щоб сталося конституційне "політико-економічне" диво, ті негаразди, які мають місце у їхньому житті, пояснюють окрім іншого й недосконалістю Основного Закону: мовляв, приймався за одну ніч. Тож невипадково серед запитань, з якими кореспондент Укрінформу звернулася напередодні Дня Конституції до одного з її творців, нині міністра юстиції України Олександра Лавриновича, було й такого змісту: якби тоді, вісім років тому, можна було "заглянути" у сьогоднішній день, за які статті чи положення він би не голосував, а які запропонував би включити.
-І в тому разі, коли б, як ви сказали, вдалося "заглянути" в сьогоднішній день, а отже, побачити, що не всі її положення працюють, я б підтримав Конституцію в цілому, - заявив Олександр Лавринович. - Адже прийняття Основного Закону держави - це така подія в житті суспільств, народів, націй, значення якої в плані здобутків чи впливу на індивідуальне життя конкретно кожного громадянина за такий короткий проміжок часу не може оцінюватися. Вона є знаковою в історичному плані, тобто, коли мова йде про суспільство в цілому, про державу, про шляхи їх розвитку. Цінність Конституції України як нормативно-правового акта вищої юридичної сили проявляється у тому, що в ній закріплено право українського народу мати власну державу, дається відповідь на питання, якою ця держава буде, які шляхи її розвитку. Вона визначила демократичну спрямованість розвитку держави і суспільства, правової і політичної систем, скерована на забезпечення прав і свобод людини і громадянина. А ще не забуваймо: в різні періоди існування українського етносу були спроби отримати юридичне оформлення держави, але вперше це вдалося належним чином зробити після тривалої, напруженої роботи, наголошую, після тривалої, напруженої роботи над Основним Законом держави, а не за одну конституційну ніч тоді, 28 червня 1996 року. Тож оцінюючи значення прийняття Конституції України, варто не лише подивитися, що зроблено і чого не вдалося, але й замислитися, чого б не відбулося, якби ця подія не сталася? Це має оцінюватися тільки в історичному контексті.
- Олександре Володимировичу, звичайно ж, оцінити значення чинної Конституції в історичному контексті зможуть представники старшого покоління, оскільки вони знають, як було. Тим же, хто свідоме життя розпочав після її прийняття, варто більш детально розповісти про новації, які вона "прописала" вперше. Зупиніться на них хоча б коротко.
- В Основному Законі нашої держави уперше на юридичному рівні, зокрема, закріплено якісно новий державний та суспільний лад. Так, новації стосовно якостей суспільного ладу полягають у тому, що народ проголошується нелише носієм суверенітету і єдиним джерелом влади, але й уперше отримав право здійснювати її безпосередньо через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
За приписами частини третьої статті 5 Конституції право визначати і змінювати конституційний лад належить виключно народові і не може бути узурповане державою. Якщо ж брати попередній устрій, то там, нагадаю, був пріоритет держави, яка формувалася для реалізації чітко окресленої ідеологічної концепції; керівна і спрямовуюча роль належала Комуністичній партії. Одержали ми й нову економічну систему, згідно з якою не лише держава, а й народ став власником, і поруч із приватною власністю публічну власність складають такі форми власності, як державна і комунальна. Особливо хотів би відзначити соціальну цінність Конституції. Вона визначила головний пріоритет держави. Сказано ясно: людина, її життя і здоров"я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Виписані всі підходи, які стверджують, що Україна в особі своїх державних органів буде прагнути до створення соціальної демократичної держави.
Для громадян Конституція цінна передусім тим, що вона формулює і законодавчо закріплює їх основні права і свободи. Варто зазначити: понад 57 статей захищають права і свободи людини і громадянина. Зокрема, з"явилися абсолютно нові в нашій практиці положення про те, що всі люди рівні і вільні у своїй гідності, мають невід"ємне право на життя, свободу світогляду, що приватна власність є недоторканною. При цьому встановлено: конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених самою Конституцією.
- Зі сказаного хтось може зробити висновок, що Ви вважаєте Конституцію 1996 р. досконалим документом.
- Я так не вважаю. І не раджу будь-кому шукати певної досконалості та ідеальності її норм, стиковки цих норм, закінченої логіки. Чинна Конституція "несе на собі" відбиток компромісів тих політичних груп, які мали повноваження і право її ухвалювати. У ній є норми, які були можливими на той час, на той рік, на той місяць, тобто, приймалися з урахуванням конкретної ситуації, що склалася в державі. Це, зокрема, стосується організації державної влади, починаючи від форми правління і функціонування всіх її інституцій.
Але ж українське суспільство розвивається, зміцнюються державні інституції. Україна з кожним роком утверджується як географічне і політичне явище - як самостійна держава - не тільки у світі, але й у свідомості своїх громадян. Тому ставитися до нині чинної Конституції як до чогось недоторканого, з моєї точки зору, було б неправильно. Вона повинна не тільки закріплювати здобутки держави і кожного громадянина, а й забезпечувати їх стабільний розвиток. А тому нині є суспільна потреба, а точніше необхідність змінити ряд підходів, задекларованих у Конституції.
- Ви сказали, що якоюсь мірою у Основному Законі враховані реалії, які були на період його прийняття. Але ж на той час економічні умови були набагато складнішими, проте в статті 48 Конституції записано: кожен має право на достатній життєвий рівень для себе, для своєї сім"ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло. Як Ви це поясните?
-Йдеться про безумовне право громадян, яке соціально спрямована Конституція, як і інші права, повинна вказати. Хіба можна було в ній записати, що за станом на 28 червня 1996 року в Україні відсутня можливість забезпечення достатнього життєвого рівня? Це означало б зняти з держави відповідальність за вирішення цього питання чи дозволити їй певний період не опікуватися ним. А так держава має забезпечити його виконання. У зв"язку з цим нагадаю: за статтею 3 Конституції "Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов"язком держави". Звичайно ж, це стосується всіх прав людини.
Я переконаний: більшість людей усвідомлює, що неможливо будь-яким законом, навіть таким значимим як Основний Закон держави, відразу забезпечити появу належних життєвих умов. Тим більше, треба враховувати, що в Україні практично було відсутнє спадкове багатство, яке формується століттями і є основою добробуту стабільних європейських країн чи США. Ресурси для забезпечення належного життєвого рівня у нашій державі мали наробитися, вироститися, здобутися. І держава, виконуючи приписи Конституції, про це дбала, дбає і дбатиме. І мало хто може заперечити, що вже вдалося суттєво підвищити життєвий рівень українського народу.
- Пане міністр, кожному зрозуміло, найкраща Конституція не працюватиме, якщо не забезпечуватиметься її верховенство. Як, на ваш погляд, воно забезпечується в Україні?
- Насамперед нагадаю, в чому полягає верховенство Основного Закону нашої держави. За статтею 8, Конституція України має найвищу юридичну силу. Далі ця стаття визначає, що закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй. Норми Конституції є нормами прямої дії.
На моє переконання, верховенство Конституції в нашій державі шанується і забезпечується. У нас створено Конституційний Суд - спеціальний суд, який приймає рішення щодо конституційності окремих норм чи всього Закону. Якщо КС визнає їх неконституційними, вони втрачають чинність. Окрім того, ми маємо сотні прикладів, коли Президент України як гарант виконання Конституції, не підписував закони, що містили норми, які суперечать Конституції. Повертаючи такий документ до парламенту, Президент формулює пропозиції щодо приведення таких норм до вимог Конституції чи їх вилучення.
Аналіз підзаконних актів щодо дотримання в них вимог Конституції проводить Мін"юст. І це дуже важливо, що є орган державної влади, на який покладено обов'язок формування правової політики з метою забезпечення єдності правових підходів й взаємної відповідальності норм різного рівня як у частині нормопроектування, так і застосування правових норм.
- Як уже згадувалося, Ви були одним із розробників Конституції, а також відомо, що Вами було до неї запропоновано ряд норм. Цікаво, які саме?
- Не всі запропоновані мною положення знайшли реалізацію в процесі остаточного голосування, а окремі зазнавали змін до останніх секунд. Тож назву лише одну з тих, які працюють і виконують призначення, задля чого пропонувалися. Це, зокрема, норма, якою встановлено чіткий день, дата і точна періодичність зміни органів державної влади. Скажімо, коли мають відбуватися вибори Президента України, парламенту можна прорахувати на століття вперед, оскільки це виписано таким чином, щоб ні в кого не було спокуси пересовувати вперед-назад час настання події в залежності від кон'юктури ситуації.
- У день прийняття Конституції Вам виповнилося 40 років. Як Ви думаєте, скільки років буде Олександру Лавриновичу, коли він може сказати: всі визначені у Конституції стандарти дотримуються?
- Це складно прогнозувати. Проте спробую. Скажімо, в США на реалізацію ухвалених конституційних норм пішло 17 років. Звичайно, що на це питання неможливо дати відповідь із точною датою. Але в одному можу запевнити: в міру своїх сил і можливостей я все робитиму, щоб цей час настав якомога швидше.
- Напередні державного свята, яке Ви не раз називали другим по значимості після Дня незалежності, що ви побажаєте своїм співвітчизникам?
- Кожен громадянин повинен усвідомити, що він є самодостатнім, найвищою цінністю для держави, Богом посланим на землю, і щоб кожен зміг, максимально реалізувавши свої здібності, отримати земні блага, а після себе залишити своїм нащадкам можливості для кращого життя. Задля цього, ще раз наголошую, у нашій державі створюються умови.
| На попередню сторінку |
