Обирай суддю, якому довіряєш

В Україні з'явилася нова правова структура – третейський суд. Міністерство юстиції вже готове його реєструвати. Що таке третейські суди, як вони працюватимуть і в яких випадках громадяни зможуть звертатися до них – про це наша розмова з міністром юстиції Олександром Лавриновичем.

- Олександре Володимировичу, зрозуміло, що третейський суд – це різновид арбітражу. Поясніть, будь ласка, це що – новий суд останньої інстанції? Які правові питання входитимуть до його компетенції?

- Ні, третейський суд – це якраз суд найпершої інстанції. У багатьох країнах левова частка цивільних справ не доходить до розгляду у компетентному державному суді. Коли дві сторони, прагнучи розв'язати спір, шукають "нейтрального" арбітра, який би по-справедливості вирішив питання, вони звертаються до третейського суду. Для наших співгромадян, це щось на кшталт забутих "товариських судів". Гадаю, це будуть ті суди, до яких люди звертатимуться самі, без примусу. Тут вони за обопільним бажанням оберуть собі і суд і суддю, якого вони хочуть, якому довіряють і який допоміг би їм розв'язати спірні питання. До третейського суду за угодою може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Кримінальні справи третейські суди розглядати не мають права. Межу з сусідом ділити можна й через такий суд, а от вирішувати трудові спори – ні.

- Конкретніше, будь-ласка, які справи не в компетенції третейських судів?

- Третейський суд не може визнавати недійсними нормативно-правові акти; не втручається у спори, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб. Не підлягають розв'язанню спори, пов'язані з державною таємницею. Сімейні правовідносини розглядатимуть компетентні суди, а от спори за шлюбними контрактами – можуть бути розглянуті у третейському. Справи, де однією із сторін є орган державної влади, місцевого самоврядування, казеннне підприємство, у третейському суді також не розглядаються. Не в компетенції цього суду і справи, коли одна із сторін спору є нерезидентом України.

Суддями мають право обиратися тільки спеціалісти з юридичною освітою. У третейських судах можуть працювати фахівці права, які мають інше місце роботи: адвокати, юрисконсульти. Такий суд може працювати щодня, може - один раз на рік, за потребою. Це залежатиме від того, чи будуть до нього звертатися по допомогу.

- Чи наділений Мін'юст правом перевіряти та ліквідовувати третейські суди?

- Ні. Коли дві сторони – це можуть бути пересічні громадяни, фізичні чи юридичні особи - пішли "шукати правди" у третейському суді, а потім одна із сторін не згодна з його рішенням, то вона може звернутися до державного суду. Той вивчає документи справи: чи дотримана визначена законом процедура судового слідства, чи спір потрапляє під юрисдикцію третейського суду. Коли ж претензій до роботи третейського суду нема, видається наказ у разі необхідності про примусове виконання рішення третейського суду. Позасудові правові механізми, одним з яких і є третейський суд, дуже популярні у багатьох країнах.

- На які кошти існуватиме третейський суд?

- На свої. Одна й інша сторони мають сплатити суду за роботу…

Останній аспект – плата за роботу суду – це те, що докорінно відрізняє "товариський" суд від третейського. За подібною схемою третейські суди у світі працюють уже давно. Принаймні, позивачам та відповідачам не доводиться чекати місяцями й роками, аби вирішити своє спірне питання. Головне, щоб у них було бажання його вирішити…

Розмову вела Ірина ШАТРОВА