„У СИСТЕМІ ОРГАНІВ ЮСТИЦІЇ МАЮТЬ ПРАЦЮВАТИ ДОСВІДЧЕНІ ФАХІВЦІ"- вважає заступник міністра юстиції України Лідія Горбунова

― Лідіє Миколаївно, почнемо зі статистики. У 1991 році у складі Мін'юсту України працювало трохи більше ста осіб. Зараз чисельність працівників Міністерства збільшена. Чи не наслідує відомство закон Паркінсона: „Чим більше рутини, тим більше апарат"?

― Розумієте, не можна збільшити апарат навіть на одну одиницю без відповідного обґрунтування. А кількість працівників збільшується виключно пропорційно до тих нових функцій, які покладаються на Міністерство та його органи. Відповідно до Указу Президента від 26.11.2003 року № 1348 „Про поліпшення організації законопроектної діяльності" з 1 липня 2004 року на Міністерство покладені функції головного розробника проектів законів що стосуються прав і свобод людини, відносин між громадянином і державною владою, конституційного устрою, повноважень і взаємовідносин органів державної влади, судоустрою та судочинства, цивільного і кримінального законодавства. У зв'язку з цим гранична чисельність працівників Міністерства збільшена в 2004 році на 50 одиниць, а з 1 січня 2006 року Мін'юст взагалі стане основним законопроектувальником. Але для цього нам потрібен відповідний штат кваліфікованих, досвідчених кадрів, яких в Україні досить мало. Їх треба заохочувати, а це вимагатиме певного перегляду умов матеріального забезпечення фахівців.

Щодо інших функцій, то на Мін'юст також покладені тільки за останні два роки такі нові функції, як представництво інтересів держави в іноземних юрисдикційних органах, Міністерство призначено Національним органом, який сприяє контактам з Постійним бюро Гаазької конференції міжнародного приватного права.

Стосовно рутини, про яку ви згадали, можна сказати, що обсяг роботи із зверненнями та скаргами громадян не зменшується. Найбільше громадяни скаржаться на дії державної виконавчої служби. У випадку, коли рішення суду не виконується, і коли виконується теж – одна сторона завжди залишається незадоволеною.

― Проте статистика свідчить, що майже половина судових рішень залишається невиконаними в силу різних причин.

― Не можна сказати, що половина, але майже 30 відсотків судових рішень не виконується вчасно або повертається без виконання, оскільки їх неможливо виконати. Серед причин можна назвати існування Закону „Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", що забороняє реалізацію майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків. В принципі, він обмежує дії державних виконавців. Цей закон приймався з метою захисту державних інтересів. Але при цьому не була врахована стаття 124 Конституції України про те, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Практика свідчить про те, що у разі необхідності стягнути заборгованість із заробітної плати з державного підприємства, в якого залишились тільки засоби виробництва, реалізувати які за законом не можна, громадяни можуть звернутися до Європейського суду. Протягом 2004 року Європейський суд з прав людини виніс 12 рішень, у яких було констатовано порушення державними органами Україниправ заявників, гарантованих Конвенцією про захист прав і основних свобод людини. Одне з 12 вищезгаданих рішень Європейського суду з прав людини було оскаржене до Великої Палати. Одне, винесене 30.03.2004 року, виконане. Три рішення від 29.06.2004 мають бути виконані до 29.12.2004 року. Ще одне рішення від 20.07.2004 року має бути виконане до 20.01.2004 року. Решта рішень ще не набули статусу остаточних і можуть бути оскаржені до Великої Палати. Рішення Європейського суду з прав людини, підлягають виконанню державною виконавчою службою. Державна виконавча служба направляє офіційний переклад та оригінал рішення до Державного казначейства України, яке списує кошти, присуджені Європейським судом з прав людини, з відповідної статті видатків Державного бюджету України. Отже, держава все одно має виконати рішення суду, тож чому доводити справу до розгляду в Європейському суді? Закон „Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" стоїть на заваді виконання рішень суду. Законом від 21.10.2004 року № 2103-IV „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення своєчасної виплати заробітної плати" до вищевказаного Закону внесено нове положення, згідно з яким органам державної виконавчої служби відтепер дозволено звертати стягнення на майно підприємств-боржників зазначеної категорії при виконанні рішень судів та інших органів про стягнення заборгованості із заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами.

― Як Міністерство юстиції реагує на кримінальні справи, що порушені стосовно працівників органів юстиції?

― Кримінальні справи, про які ви говорите, порушені здебільшого щодо працівників органів державної виконавчої служби, оскільки ризик вчинення корупційних діянь спостерігається найбільше у сфері реалізації майна та виконання судових рішень. Водночас слід відзначити, що з 2003 року спостерігається тенденція до зменшення цих показників. Так, якщо у 2002 році кількість притягнутих до кримінальної відповідальності державних виконавців складала 2,6 відсотки до фактичної чисельності працюючих, у 2003 році – 2,1 відсотки, то за 10 місяців 2004 року – 0,9 відсотки. Стан дотримання вимог законодавства про державну службу та про боротьбу з корупцією працівниками органів юстиції перебуває на постійному контролі з боку Міністерства юстиції. До того ж за ініціативою Міністерства юстиції постановою Кабінету Міністрів від 29.04.2004 року № 554 затверджено Порядок використання коштів виконавчого провадження та виконавчого збору, стягнутого з боржника, згідно з яким зазначені кошти можуть бути використані на виплату винагороди державним виконавцям для стимулювання їх праці, на матеріально-технічне забезпечення діяльності служби, придбання службових житлових приміщень, страхування державних виконавців та забезпечення їх форменим одягом. Великої важливості набуває й робота з підбору та розстановки кадрів. Підвищені вимоги до кваліфікації кандидатів на зайняття вакантних посад у державній виконавчій службі. Відтепер встановлена обов'язкова наявність вищої юридичної освіти рівня „спеціаліст" (раніше ми брали на роботу юристів з дипломами кваліфікаційного рівня „молодший спеціаліст" або „бакалавр"). Звісно, тим фахівцям, які вже давно працюють у цій системі та мають чималий досвід роботи, ми пропонуємо підвищити свій освітній рівень.

― Треба розуміти, що Ви пропонуєте працівникам органів юстиції продовжити навчання та отримати вищу юридичну освіту. Але ж відомо, що заочне навчання у нас платне, причому навчання за спеціальністю „Правознавство" не з дешевих. За чий рахунок працівники органів юстиції мають підвищувати свій освітній рівень?

― Працівники із задоволенням йдуть вчитися, оскільки розуміють, що більш високий рівень освіти розкриває перед ними перспективи кар'єрного росту. Більш того, ми пропонуємо певним категоріям працівників безкоштовно продовжувати освіту відповідно до договорів, укладених із вищими навчальними закладами, наприклад з Національною академією внутрішніх справ України. У Національній юридичній академії імені Ярослава Мудрого підготовку майбутніх державних виконавців здійснює спеціально створений факультет. Але здебільшого ми навчаємо своїх працівників у Центрі перепідготовки і підвищення кваліфікації, де організовуються спеціальні дво-, тритижневі курси та тематичні короткотермінові семінари. Все ж таки ми маємо створювати умови для того, щоб досвідчені фахівці залишалися працювати в нашій системі. Не можна порівнювати молодого спеціаліста, який тільки залишив навчальну аудиторію, та фахівця, котрий має великий практичний досвід. Загальний рівень освіти є важливим для державного виконавця, але, крім юридичних знань, він повинен бути і психологом, і економістом, повинен знати основи етики, вміти спілкуватися з людьми, вміти виконати специфічні виконавчі дії, які виконати досить важко, наприклад, виселити з квартири людину. Це дуже важко зробити, навіть за наявності рішення суду.

― Нині суб'єкту підприємництва доводиться стикатися з численними реєстраційними процедурами. Держателем багатьох реєстрів є саме Мін'юст. Міністерство здійснювало чи принаймні брало безпосередню участь у розробці нормативної бази, що регламентує порядок їх ведення. Але чи не складається у Вас враження, що з цими реєстрами у нас вочевидь "передали куті меду"? Хіба всі вони насправді необхідні? Принагідно хотілося б почути й Вашу думку про доцільність передачі від Міністерства юстиції до Держкомзему функцій держателя реєстру прав на нерухоме майно та перебіг процесу передання відповідних повноважень?

― На виконання Закону "Про іпотеку" та постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 року № 410 "Про затвердження Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек" введено в дію Державний реєстр іпотек, за допомогою якого реалізується переважне право іпотекодержателя у задоволенні вимог за рахунок предмета іпотеки перед іншими іпотекодержателями незареєстрованих або зареєстрованих пізніше прав чи вимог на предмет іпотеки і надається інформація фізичним та юридичним особам прообтяження нерухомого майна іпотекою або про відсутність такого обтяження. Станом на 5 грудня 2004 року у Державному реєстрі іпотек зареєстровано 94 772 іпотек та змін до іпотечних договорів.

2 серпня 2004 року було введено в дію Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Реєстр створено на виконання Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", постанови Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 року № 830 „Про затвердження порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна" та з метою забезпечення виконання зобов'язань і захисту прав юридичних та фізичних осіб стосовно рухомого майна. Реєстр обтяжень рухомого майна створено на базі Державного реєстру застав рухомого майна. Базу даних Державного реєстру застав рухомого майна повністю перенесено до бази даних Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Станом на 7 грудня 2004 року у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстровано 108070 обтяжень рухомого майна та змін до обтяжень рухомого майна.

Відповідно до статті 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. 2 серпня 2004 року було введено в діюДержавний реєстр правочинів .Реєстр створено на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року № 671 з метою забезпечення реалізації фізичними та юридичними особами права на визнання державою правочинів щодо яких законом передбачена державна реєстрація. До реєстру підключені всі державні нотаріальні контори та 98 відсотків приватних нотаріусів України. Станом на 5 грудня 2004 року у Державному реєстрі правочинів зареєстровано 328216 правочинів.

Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5, передбачено, що Мін'юст є держателем Реєстру прав власності на нерухоме майно. Реєстр створено з метою забезпечення визнання та захисту прав власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб в Україні, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна, активізації інвестиційної діяльності. Станом на 1 грудня 2004 року у Реєстрі прав власності на нерухоме майно зареєстровано 921501 об'єктів нерухомого майна та 1756005 прав власності.

Як бачите, всі ці Реєстри конче необхідні для забезпечення захисту прав громадян.

Щодо питання стосовно доцільності передачі бази даних Державного реєстру прав власності на нерухоме майно до Держкомзему України, то слід зазначити, що це є норма Закону України „Про державний реєстр речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", прийнятого 1 липня 2004 року. Згаданим Законом визначена система органів державної реєстрації прав. Цю систему складатимуть центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав - Держкомзем України, а також створена при ньому державна госпрозрахункова юридична особа з консолідованим балансом (центр державного земельного кадастру) та її відділення на місцях, які є місцевими органами державної реєстрації прав. Держателем Державного реєстру прав буде центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Адміністратором Державного реєстру прав – центр державного земельного кадастру, який здійснює його ведення. Відповідно до положень цього Закону в Україні має сформуватися єдиний Державний реєстр прав, який буде базуватися на даних державного обліку земельних ділянок усіх форм власності та розташованого на них іншого нерухомого майна, реєстрації речових прав на об'єкти нерухомого майна, їх обмежень та правочинів щодо нерухомого майна.

― Дотепер залишається невирішеним питання про узгодження окремих положень Цивільного і Господарського кодексів України, прийнятих 16 січня 2003 року. Яка робота в цьому напрямі проводиться Мін'юстом?

― Мін'юстом разом із заінтересованими органами виконавчої влади проводилася робота щодо вдосконалення Цивільного та Господарського кодексів України з метою узгодження норм двох кодексів, усунення дублювання, розбіжностей, а також узгодження термінології. У буквальному розумінні норми Господарського та Цивільного кодексів України узгоджуються, оскільки містять відсилочні норми, але, з іншого боку, виявляються істотні неузгодженості та суперечності, які унеможливлюють їх практичне застосування. Найбільш важливими та гострими проблемами є узгодження базових інститутів цивільного права, таких, як власність, юридичні особи, зобов'язання, передбачених Цивільним та Господарським кодексами України. Як результат проведеної роботи Кабінетом Міністрів України внесено проект Закону України „Про внесення змін до Господарського кодексу України (з метою узгодження положень з Цивільним кодексом України)" (реєстраційний номер 4445) до Верховної Ради України, який прийнятий за основу 17 лютого 2004 р. Вказаний законопроект має на меті приведення деяких положень Господарського кодексу України у відповідність з Конституцією України та Цивільним кодексом. На сьогодні зазначений проект Закону України знаходиться на опрацюванні в Комітеті Верховної Ради з питань правової політики з метою внесення його на розгляд Верховної Ради України у другому читанні. Мін'юст приймає участь у доопрацюванні проекту Закону України „Про внесення змін до Господарського кодексу України (з метою узгодження положень з Цивільним кодексом України)" (реєстраційний номер 4445) з метою унеможливлення виникнення протиріч та колізій норм різних законодавчих актів. Мін'юстом також було додатково надано пропозиції щодо практичного застосування Цивільного та Господарського кодексів України.

Проблема полягає в тому, що у нас законопроектною роботою займаються багато органів, а потім ми намагаємося все це звести до спільного знаменника. Коли законопроектною роботою буде займатися один орган, таких проблем можна буде уникнути.

― Якщо Міністерство юстиції буде виконувати функцію нормотворця, чи не вважаєте Ви за доцільне надання Міністерству юстиції статусу суб'єкта подання?

― Поки що питання про це не розглядається, оскільки право законодавчої ініціативи належить Кабінету Міністрів, а міністр юстиції входить до його складу.

Вела розмову
Наталія Мещерякова