Актуальне інтерв\’ю

Права людини в Україні гарантуються не лише національним законодавством, а й Конвенцією про захист прав і основних свобод людини, яка набула чинності для нашої держави з 11 вересня 1997 року. Саме з цієї дати громадяни та юридичні особи України отримали можливість звертатися до Європейського суду з прав людини з метою захисту своїх основних прав і свобод. А як на практиці реалізувати цю можливість? Про це моя розмова з Уповноваженим у справах дотримання Конвенції про захист прав і основних свобод людини Валерією Лутковською.

-Валеріє Володимирівно, спочатку давайте окреслимо коло покладених на Вас повноважень.

-Основне завдання Уповноваженого у справах дотримання Конвенції про захист прав і основних свобод людини - представляти інтереси держави у Європейському суді з прав людини у випадках, якщо особа звертається з заявою про те, що в Україні порушуються якісь права, гарантовані Європейською конвенцією. Тобто він є адвокатом, який захищає інтереси держави. Звертаючись до Європейського суду, особа має представити своє бачення проблеми, докази порушення прав людини. Відповідно наше завдання - довести, що у цій конкретній ситуації порушення прав особи не було. Або ми можемо погодитися з заявою й визнати, що дійсно певні права особи були порушені.

- Даруйте, ми говоримо про Європейський суд з прав людини і відповідну Конвенцію. Чому ж Ви постійно вживаєте термін "особа".

-Тому, що фактично Конвенція гарантує дотримання прав і свобод не тільки фізичним, а й юридичним особам.

- А який механізм звернення до Європейського суду?

- Необхідно витримати певні критерії прийнятності. По-перше, заява не може бути анонімною. По-друге, Конвенція не гарантує абстрактного захисту прав. Суд буде розглядати заяву, тільки якщо є факт конкретного порушення прав і особа дійсно є жертвою цього порушення. Наприклад, якщо особа заявляє, що такий-то закон міг би порушити права людини, то таку заяву до провадження не приймуть. По-третє, мають бути використані всі національні засоби захисту. Тобто заявник має попередньо звернутися до судів трьох рівнів: першої інстанції, апеляційного і Верховного Суду України. По-четверте, особа може звертатися до Європейського суду тільки протягом шести місяців з моменту винесення остаточного рішення Верховним Судом України. І, по-п\’яте, - до розгляду не беруться заяви, якщо права особи були порушені до 11 вересня 1997 року, тобто до набуття чинності Конвенцією про захист прав і основних свобод людини для України.

- Який порядок розгляду заяв?

- Спочатку секретаріат реєструє заяву. Потім комітет у складі трьох суддів має розглянути її на відповідність умовам прийнятності. Якщо порушень щодо прийнятності не виявлено, а в заяві йдеться про серйозні питання права, вона надсилається до країни-відповідача, уряд якої повинен сформулювати свою позицію стосовно конкретної ситуації. Після ухвалення рішення про прийнятність заяви до розгляду, державі і заявнику надається три місяці для досягнення дружнього врегулювання. Це дозволяє, з одного боку, уникнути констатації на міжнародному рівні факту порушення в державі прав людини, а з іншого - повернутися обличчям до людини, певною мірою визнати порушення прав і виправити становище. Якщо ж дружнє врегулювання не вдалось, справа потрапляє на розгляд до суду. Європейський суд має з\’ясувати, чи дійсно мало місце втручання у певні права людини з боку державних органів, чи це втручання було таким, що грунтувалось на законі або на принципі необхідності в демократичному суспільстві тощо. Тобто через розгляд справи Європейський суд з\’ясовує, чи були порушені права людини.

- І часто наша держава програє в Європейському суді?

- Держава просто не може програти у Європейському суді. Коли Європейський суд виносить рішення про порушення прав, гарантованих Конвенцією, держава має, по-перше, відновити порушене право особи. Це може бути або грошова компенсація, або відновлення судового провадження у справі, або публічне вибачення. А, по-друге, змінити своє законодавство або практику застосування цього законодавства таким чином, щоб більше не порушувати права людини. Якщо держава змінює своє законодавство на краще, стає демократичнішою, гуманнішою і захищає права людини - то це тільки на користь їй самій. У цьому розумінні рішення про порушення прав людини в Україні має йти тільки на користь самій Україні.

- Що змінилося на краще в нашому національному законодавстві під впливом звернень громадян України до Європейського суду?

- Вже у 1997 році з України надійшли перші заяви до Європейського суду стосовно умов утримання у місцях позбавлення волі осіб, засуджених до страти, яка зараз замінена на довічне ув\’язнення. У 1999 році ці заяви були визнані прийнятними до розгляду. На той час умови утримання цієї категорії осіб регулювались таємною інструкцією МВС. Направити до Європейського суду документ з грифом секретності уряд не міг. У зв\’язку з цим була скасована таємна інструкція, а натомість запроваджене тимчасове положення щодо утримання осіб, засуджених до страти. Констатуючи в принципі порушення прав людини по відношенню до цієї категорії осіб, Європейський суд відзначив і зміни на краще, які мали місце після набуття чинності тимчасовим положенням. Безумовно, умови утримання в\’язнів в Україні покращились. Хоча парадоксально вже те, що певні права і свободи регулювалися секретним документом. Такого не може і не повинно бути.

-А ще є приклади вдосконалення українського законодавства відповідно до рішень Європейського суду?

-Багато справ, що розглядаються Європейським судом проти України, стосуються подій, що мали місце до судової реформи 2001 року. Скажімо, в рішенні по справі "Совтрансавто - Холдинг" проти України" Європейський суд констатував, що практика скасування судового рішення в порядку нагляду порушує право особи на справедливий судовий розгляд і сам принцип правової впевненості. Особа не впевнена у тому, що навіть справедливе рішення, прийняте на її користь, не буде скасоване в будь-який момент у порядку нагляду. На час, коли у 2002 році Європейський суд розглянув це питання, Україна вже провела судову реформу і нагляду у нас вже не було. Тому сказати, що у цьому плані ми змінили своє законодавство на вимогу Європейського суду, не можу. Адже згадане рішення стосувалось того, що Україна вже скасувала.

- Скільки громадян України вже скористалися правом звернутися до Європейського суду ?

- З моменту набуття чинності Європейською конвенцією для України, вже майже 3,5 тисячі осіб.

-І яка доля цих звернень? Скільки заяв прийнято до провадження і скільки з них задоволено?

- Як я вже сказала, розгляд заяв у Європейському суді проходить у кілька стадій, які регламентовані відповідними правилами. Поки комітет у складі трьох суддів не розгляне ту чи іншу заяву на відповідність умовам прийнятності, вона є абсолютно конфіденційною для країни-відповідача. Лише після того, як комітет ухвалить рішення про комунікацію з урядом, ми отримаємо ці заяви. Якщо ж справа визнана неприйнятною, нам про неї навіть не повідомляють. Тож про долю багатьох заяв мені просто невідомо. З тих же, про які нас поінформували, близько 60 справ офіційно перебувають на комунікації з урядом України, 8 рішень винесено по суті. З них 7 - про порушення в Україні прав людини. І ще по одному зверненню затверджено дружнє врегулювання за згодою сторін. 4 справи, що стосуються невиконання судових рішень, винесених на користь особи та умов утримання в місцях позбавлення волі, визнані прийнятними. Ще одна справа стосується порушення права особи на приватне сімейне життя. Серед справ, надісланих нам на комунікацію, є заяви на невиконання рішень національних судів. Європейський суд вважає, що право на справедливий судовий розгляд є примарним у разі, якщо рішення, прийняте на користь особи, не виконано.

- А чому така велика кількість заяв визнається Європейським судом неприйнятними?

- В народі побутує думка про те, що Європейський суд з прав людини є апеляційною інстанцією. Ніби, коли ви не задоволені рішенням національного суду, варто звернутися у Страсбург і там кримінальну справу переглянуть, а злочинця звільнять прямо в залі Європейського суду. Це, звичайно, міф. Європейський суд не апеляційна інстанція. Якщо особу, яка не визнає себе винною і вважає, що взагалі не мала б бути під судом, засудили за вчинення злочину, але в її справі були дотримані всі процесуальні права, гарантовані ст. 6 Конвенції щодо справедливого судового розгляду, то Європейський суд таку справу розглядати не буде.

Торік близько двох тисяч заяв були визнані неприйнятними у зв\’язку з недотриманням шестимісячного терміну після використання усіх національних засобів захисту. Нагадаю, що до судової реформи 2001 року використанням національних засобів захисту визнавалося звернення тільки до першої і касаційної інстанції. До Верховного Суду звертатись не було потреби. Але люди через правову необізнаність гаяли час на звернення до Верховного Суду, через що порушувався шестимісячний термін.

- А як оскаржити до Європейського суду порушення прав людини на справедливий судовий розгляд у цивільному судочинстві, якщо тут рішення судді першої інстанції є остаточним і оскарженню не підлягає? Ось конкретний приклад. Відомий співак, виїжджаючи з двору на іномарці, в\’їхав у "Жигулі", що стояли на головній дорозі. Не призначаючи судово-технічної експертизи, яка однозначно показала б, хто на кого наїхав, зі слів працівника ДАІ, який оформляв ДТП і дав неправдиві свідчення, суддя Солом\’янського районного суду столиці виносить ухвалу на користь знаменитості. Водія "Жигулів", безробітного, який не мав за що найняти адвоката, звинувачують у тому, що він не тільки пошкодив авто співака майже на 10 тисяч гривень, а ще й наніс йому моральної шкоди на 5 тисяч гривень. Чи може в такій ситуації громадянин України шукати відновлення своїх законних прав на справедливий судовий захист у Європейському суді?

- Адміністративні справи, зазвичай, Європейський суд не розглядає. Стаття 6 Конвенції гарантує права особи лише у кримінальній та цивільній частині. Адміністративна частина не підпадає під ці два поняття. Як виняток, адміністративна справа може бути розглянута, коли, скажімо, покарання за адміністративне правопорушення є настільки тяжким для людини, що його можна прирівняти до кримінального покарання. Але після судового рішення по адміністративній справі, яке дійсно оскарженню не підлягає, розглядається цивільний позов про відшкодування матеріальної і моральної шкоди. Це рішення підлягає оскарженню у апеляційному і Верховному судах. Якщо у них права людини не відновлені, особа може звернутися і до Європейського суду. Але їй необхідно буде довести, що суд виніс рішення на користь іншої особи саме тому, що та - відомий співак. Якщо ж були процесуальні порушення, то особа має право звертатись до Європейського суду. Але спочатку вона повинна оскаржити рішення суду першої інстанції до апеляційного і Верховного суду.

- Чи правильно я Вас зрозумів, що якби люди більш чітко знали свої права і можливості щодо звернення до Європейського суду, відмов по заявах було б значно менше?

- Звичайно. І більшим був би захист прав людини в Україні. Скажімо, в тій частині, що стосується права особи подати позов до національного суду на підставі Конвенції про захист прав і основних свобод людини. Такі позови вже є в наших українських судах. Але існує ще одна проблема. У позовних заявах не завжди точно називається відповідач. Наприклад, права людини порушила Служба безпеки України, а відповідачем особа назвала державу. Зрозуміло, що така заява не буде визнана прийнятною. А якби позов був вірно складений, то, цілком можливо, що його доля була б зовсім іншою - національний суд мав би не тільки розглянути ситуацію з точки зору Конвенції, але й захистити порушене право особи.

- А хто допомагає особам готувати позовні документи до Європейського суду? Існує якась адвокатська чи правозахисна організація, чи, може, таке завдання покладено на Уповноваженого у справах дотримання Конвенції про захист прав і основних свобод людини?

- Сьогодні в Україні майже немає фахівців, здатних надавати кваліфіковану допомогу громадянам по зверненню до Європейського суду. Щоправда, такі послуги надає консультативна рада Спілки адвокатів України. Але вона фактично єдина на всю Україну. Цього замало. Тому, коли люди звертаються до Національного бюро, а це трапляється досить часто, ми і пишемо, пояснюємо, яким чином слід звертатись. Хоч це і не входить у наші обов\’язки, і, на перший погляд, нерозумно. Адже ми фактично допомагаємо людині боротись з нами ж. Але звернення до Європейського суду - ефективний засіб правового захисту та вдосконалення національної правової системи. І я впевнена, що цей захист треба використовувати. Тому й надаємо потрібну інформацію. І багато вдячності отримуємо за допомогу.

Розмову вів Антон ЩЕГЕЛЬСЬКИЙ.