Правова держава може вважатися такою лише за однієї умови: наявності чітких та ясних механізмів захисту прав, свобод та інтересів як громадян, так і юридичних осіб. При цьому державними органами (насамперед, судовими) в обов'язковому порядку мають додержуватись принципи законності та справедливості. Це – в загальному порядку. Однак інколи доречно звертати увагу і на правові "дрібниці" (як правило, такими виступають прикінцеві положення законів та кодексів, положення процесуальних нормативних актів та підзаконних актів).

Так, 15 вересня ц.р. міністр юстиції України Роман Зварич на прес-конференції поділився з громадськістю інформацією такого змісту: "Дозвольте, насамперед, виправити певну помилку, яка виникла у зв'язку із одним твердженням, яке я публічно зробив. Йдеться про дату набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України", який вже знаний у народі як "4180". І далі пан міністр вже акцентував увагу присутніх саме на нормах згаданого Закону, зокрема на п. 2 Прикінцевих положень, де чітко визначено: "У разі неприйняття Верховною Радою України до 1 вересня 2005 р. Закону України "Про внесення змін до Конституції України щодо вдосконалення системи місцевого самоврядування" цей Закон набирає чинності 1 січня 2006 р.". Оскільки парламент не прийняв такого Закону щодо вдосконалення системи місцевого самоврядування за реєстраційним № 3207/1, то висновок щодо чинності "4180" очевидний.

Стосовно якихось процесуальних моментів, то, наприклад, відповідаючи на запитання про правову позицію держави щодо судових процесів, пов'язаних із "Криворіжсталлю", пан Зварич підкреслив таке: "Вона [позиція] була абсолютно переконливою, адже стосувалася терміну, коли можна було укладати договір про купівлю-продаж після появи інформаційного повідомлення. Строки були порушені: у чинному законодавстві передбачено 75-денний термін, а договір укладений протягом 30 днів. Я на цьому наголошую, позаяк це не тільки формальний аспект, а умова, яка суттєво звузила можливості конкуренції щодо цього об'єкта". Якщо ж говорити про перспективи повернення цього об'єкта у власність держави, то, на думку міністра, слід ураховувати один дуже важливий момент: у цей об'єкт були вкладені гроші колишнім інвестором. Саме тому зараз перед урядом і перед органами державної влади стоїть першочергове завдання – повернути ці кошти. Яким чином це робити? Чинне законодавство не дає відповіді на це запитання. Однак зрозуміло, що кошти можуть бути повернуті винятково за рахунок повторної приватизації. "Я хотів би процитувати наказ Фонду держмайна, який залишається в силі і є єдиним нормативним актом, який регламентує саме це питання: "У разі розірвання договорів купівлі-продажу об'єктів приватизації у зв'язку із невиконанням їх умов, або визнання їх недійсними у судовому порядку, повернення покупцям коштів, сплачених за об'єкт приватизації, провадиться на підставі рішення суду з коштів позабюджетного державного Фонду приватизації, або Фонду приватизації Автономної Республіки Крим, отриманих від повторного продажу цих об'єктів у порядку, встановленому Фондом" – ось як розуміє цю ситуацію пан міністр.

Не оминув Роман Зварич своєю увагу і ситуацію навколо Нікопольського заводу феросплавів, підкресливши таке: "Наша позиція була залізобетонною. Окрім того, що були порушені строки, мова йшла не про одну операцію, де продавались 50 % + 1 акція у цьому заводі. Йшлося про дві окремі операції: 25% та 25% + 1 акція. Чинне законодавство абсолютно чітко говорить, що у випадку продажу акцій менше 50%, допускаються до конкурсу фізичні особи. Умови, які були виставлені Фондом, уможливили доступ до конкурсу винятково юридичним особам".

Нагадаємо, що Фонд держмайна штучно обмежив участь у конкурсі підприємств, які впродовж трьох років виробляли аналогічну продукцію. Це словосполучення – "аналогічна продукція", – є дослівною цитатою з умов конкурсу. Однак уявити собі фізичних осіб, здатних виробляти таку продукцію самотужки, можна хіба що в кабінеті алхіміка.

Спробував пан міністр і вирішити на зазначеній конференції окремі особисті питання. Зокрема, Роман Зварич намагався спростувати звинувачення на його адресу з боку народного депутата Юрія Кармазіна та колишнього народного депутата Інни Богословської про те, що він нібито давав незаконні вказівки державним виконавцям як саме виконувати певні рішення суду.

Як зазначив пан Зварич, вказівки він давав не тільки цим виконавцям, але й іншим. І підставою таких дій було не що інше як ... норми закону! Роман Зварич нагадав журналістам, що якраз під кінець минулої сесії Верховна Рада України прийняла Закон "Про внесення змін до Закону України "Про державну виконавчу службу та про виконавче провадження", відповідно до якого Державна виконавча служба виводилася із складу управління юстиції, однак, залишалася у складі Міністерства юстиції. Крім цього, у структурі виконавчої служби, нарешті, вибудовується чітка вертикаль, на чолі якої стоїть керівник Департаменту Державної виконавчої служби, а контроль за діяльністю якої залишається за міністром юстиції. "Цей закон був проголосований у ВР України і набрав 381 голос. За нього також голосував народний депутат України Юрій Кармазин. Я – єдина посадова особа, яка не тільки має право, а й має обов'язок відповідно до цього Закону наводити порядок і контролювати діяльність Державної виконавчої служби" – підкреслив Роман Зварич.