Вам не віддають відсуджене? Вимагайте примусового стягнення!

Останнім часом українці все частіше починають переймати досвід іноземців і вирішувати свої суперечки за допомогою суду. Тепер у судовому порядку ми намагаємося повернути колись позичені гроші, отримати аліменти, відшкодувати матеріальний і моральний збиток... Правда, рішення, яке суддя винесе на вашу користь, — це ще не все. Потрібно втілити його в життя. Але механізм виконання судового рішення для багатьох досі залишається загадкою. Про те, як виконується стягнення за судовими рішеннями, розповідає перший заступник директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Олександр Кузь:

— Щоб захистити свої права, громадяни звертаються до суду, який розглядає справу і виносить відповідне рішення. Після вступу рішення в законну силу сторона, що програла (боржник), зобов’язана виконати певні дії на користь сторони, що виграла (зискувача), наприклад, передати майно, сплатити борг або виконати інші зобов’язання, встановлені рішенням суду.

— Добре, коли сторона, що програла, зробить це з власної волі. А якщо ні?

— Тоді зискувач може вимагати примусового виконання судового рішення через органи державної виконавчої служби. Для цього у відповідний відділ служби зискувачу необхідно направити або подати виконавчий лист.

— Де взяти цей лист?

— Він видається судом, що розглядав справу. Хочу відзначити, що тільки зискувач може вирішити, коли подавати лист для виконання і чи робити це взагалі.

— Куди його потрібно подавати?

— У відділ державної виконавчої служби за місцем проживання, роботи боржника або за місцем перебування його майна. Виконавчий лист подається з письмовою заявою зискувача про відкриття виконавчого провадження. На підставі цих двох документів державний виконавець протягом трьох днів зобов’язаний прийняти рішення про відкриття або відмову у відкритті виконавчого провадження.

— В якому випадку можуть відмовити?

— Якщо пропущено встановлений законом термін подання виконавчого документа до виконання — три роки з дня вступу рішення в силу. При відкритті виконавчого провадження виноситься постанова, у якій державний виконавець дає боржнику термін для добровільного виконання судового рішення. Цей термін не може перевищувати семи днів (а у справах про виселення — 15 днів).

Постанова направляється боржнику. Його також попереджають, що якщо він з власної волі не виконає рішення суду у відведений термін, воно буде виконане в примусовому порядку. При цьому з нього стягнуть виконавчий збір (5 відсотків суми, зазначеної у виконавчому листі), а також усі витрати, пов’язані з проведенням виконавчих дій.

— А якщо до початку примусового стягнення людина вже повернула частину суми, як вона зможе це довести?

— Доказом буде взята у зискувача розписка про те, що він одержав частину грошей у рахунок погашення боргу. При цьому зискувач повинен зазначити в заяві, що частина суми, вказаної у виконавчому листі, вже була повернута добровільно.

— Припустімо, людина отримала постанову про примусове стягнення. Але грошей у неї немає. Чи може вона попросити відстрочку?

— Оскільки йде примусове виконання, ні про які переговори не може бути й мови. Прийняти таке рішення може тільки суд, куди боржник має право звернутися з заявою про надання відстрочки або розстрочки виконання. Якщо в боржника немає грошей, стягувати можна його майно.

— Що ж станеться, якщо боржник не поверне гроші у відведений термін?

— Тоді державний виконавець розпочинає примусове стягнення. За Законом "Про виконавче провадження", воно в першу чергу направляється на грошові кошти боржника (у тому числі на гроші в банку і цінні папери).

— Як державний виконавець дізнається, чи є в людини рахунок у банку і скільки на ньому грошей?

— У відношенні боржників-громадян зробити це складно. В першу чергу тому, що державні виконавці, на жаль, не належать до осіб, які мають право вимагати розкриття банківської таємниці. Крім того, громадяни вільні у виборі банку, в якому вони можуть відкрити рахунок, але виявити такий рахунок виконавець практично не має можливості.

— Що ж робити?

— У випадку відсутності грошей (або ж можливості встановити їхню наявність) стягнення звертається на рухоме, а потім і нерухоме майно боржника. Як правило, виконавче провадження починається з того, що державний виконавець приходить за місцем проживання боржника, описує і накладає арешт на його майно. Але і це зробити непросто. Конституція гарантує недоторканність житла. Проникнути в квартиру, зробити там огляд або обшук дозволяється винятково на підставі вмотивованого рішення суду. І державний виконавець може описати майно боржника тільки в тому випадку, якщо той... захоче пустити його в свою оселю.

— Так хто ж його добровільно пустить?!

— У тому-то й справа. Якщо боржник не дозволяє виконавцю увійти, виконавець може звернутися до суду із поданням про винесення рішення про примусове входження в будинок, квартиру. Такі питання необхідно розглядати в залежності від обставин справи і суми, що підлягає стягненню. Адже якщо виконавець за рішенням суду примусово ввійде в будинок під час відсутності боржника або членів його родини, йому доведеться описувати все майно, що там знаходиться, до найменшої голки. На це може піти день, а то й більше. Потім необхідно забезпечити, щоб майно було збережене... Інколи це просто недоцільно, особливо, коли стягненню підлягають невеликі суми.

— Як же бути?

— В таких випадках державний виконавець змушений розпочати стягувати інше доступне йому майно боржника. Наприклад, він може звернутися в органи ДАІ, щоб з’ясувати, чи є в боржника автомобіль, і в БТІ — з приводу реєстрації на його ім’я об’єктів нерухомості. Крім того, у ці органи розсилається постанова про накладення арешту на майно боржника і заборону його відчуження.

В першу чергу стягнення переходить на рухоме майно (наприклад, на машину). Тільки в тому випадку, якщо у боржника немає рухомого майна або ж його недостатньо для покриття заборгованості в повному обсязі, державний виконавець має право розпочати стягнення нерухомості. Таким чином, не пропускаючи державного виконавця до будинку і перешкоджаючи опису рухомого майна, боржник змушує його приступити до стягнення боргу за рахунок квартири, будинку, земельної ділянки і т. ін.

— До речі, якщо виконавець усе ж таки потрапить у будинок боржника, то буде описувати все майно чи якусь частину?

— Варто відзначити, що державний виконавець повинен описувати майно боржника в присутності не менш, ніж двох понятих. Ввійшовши в будинок, він у першу чергу оглядає всі речі і візуально виключає ті, які не можуть бути стягнутими. Потім робить опис іншого майна в межах стягнення. Тобто на суму, зазначену у виконавчому листі з урахуванням витрат на проведення виконання.

— Як він оцінює вартість речей?

— Державний виконавець тільки попередньо оцінює майно з урахуванням його можливої ринкової вартості. Оцінка, зазначена в акті, не є остаточною. Якщо вартість описаного майна перевищує 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700 гривень), то до оцінки обов’язково повинен бути залучений експерт. Якщо вартість вилученого майна виявиться меншою, то його можуть передати на реалізацію за ціною, зазначеною в акті опису (якщо не буде заперечень з боку боржника або зискувача).

Наприклад, якщо власниками трикімнатної квартири є декілька людей, не виключено, що за борги продадуть... тільки одну кімнату

— В боржника можуть бути дружина, діти. Виходить, деякі речі в будинку належать їм...

— Якщо громадяни заявляють, що описане майно належить їм, державний виконавець обов’язково повинен зробити про це відмітку в акті опису і додати до нього відповідну заяву або клопотання. Людина, яка думає, що описано її майно, а не майно боржника, може подати до суду позов про виключення цього майна з акта опису. І суперечка про те, кому належить майно, буде розв’язана судом.

— А якщо мова йде про квартиру, де, крім боржника, живуть ще троє людей?

— До таких випадків потрібен індивідуальний підхід. Наприклад, якщо сума заборгованості набагато менша від вартості квартири або житло є власністю кількох людей, необхідно ставити питання про можливість стягнення тільки певної частини цієї квартири або будинку. Частина, якою володіє боржник, визначається судом за поданням державного виконавця.

— Тобто продається третина або чверть квартири?

— Чому б і ні? Наприклад, продати частину будинку або одну кімнату в трикімнатній квартирі. Але подібні рішення варто приймати на підставі висновків експерта про можливість відокремлення такої частини для її реалізації. Якщо ж розділити житло неможливо (наприклад, коли в однокімнатній квартирі проживають чоловік, дружина й інші члени родини, але власником є тільки один з них), доводиться продавати квартиру повністю. І це право державного виконавця.

— Де зберігається описане майно?

— Після опису й арешту речі можуть залишитися в будинку боржника. Тоді державний виконавець передає їх на збереження одному з членів родини (який у випадку зникнення описаних предметів буде нести відповідальність, передбачену законом). Але краще, якщо заарештоване майно буде відразу ж вилучене і перевезене на зберігання в інше місце. На жаль, це не завжди можливо, тому що вимагає певних витрат. Щоб прискорити процес, ці витрати може авансом оплатити зискувач (після реалізації майна ця сума буде йому повернута).

— А якщо в боржника взагалі немає ніякого майна?

— Тоді виконавчий лист повертається зискувачу. Але він має право подати цей документ на виконання повторно, у межах термінів, установлених законом.

Яке майно не може бути стягнуте за виконавчими листами?

Носильний одяг і дитячі речі вилучатися не будуть. Без їжі і холодильника ваша родина теж не залишиться.

* Носильні речі і предмети домашнього побуту, необхідні боржнику й особам, що перебувають на його утриманні:

а) одяг (на кожну людину): одне літнє або осіннє пальто, одне зимове пальто або шуба, один зимовий костюм (для жінок — і два зимових плаття), один літній костюм (для жінок — два літніх плаття), головні убори по одному на кожен сезон; для жінок, крім того, дві літні хустинки, одна тепла хустка (або шаль) та інший одяг, зношений більш ніж на 50 відсотків;

б) взуття: по одній парі літнього, осіннього, зимового й іншого взуття, зношеного більш ніж на 50 відсотків;

в) білизна в кількості двох змін на кожну людину;

г) постіль (матрац, подушка, два простирадла, дві наволочки, ковдра) і два особистих рушники на кожну людину;

д) необхідний кухонний посуд;

е) один холодильник на родину;

ж) меблі: по одному ліжку і стільцю на кожну людину, один стіл і одна шафа на родину (крім меблевих гарнітурів, які можуть бути стягнуті);

з) усі дитячі речі.

* Продукти харчування, необхідні для особистого споживання боржнику, членам його родини й особам, що перебувають на його утриманні, на три місяці.

* Паливо, необхідне боржнику, членам його родини й особам, що перебувають на його утриманні, для приготування їжі й обігрівання приміщення протягом шести місяців.

* Інструменти, необхідні для особистих, професійних занять (швейні, музичні й інші).

Крім того, існує ряд винятків для людей, які займаються сільським господарством.

На попередню сторінку