| 01.07.2008 Повідомлення про оприлюднення проекту Закону України ’’Про основні засади господарської діяльності’’ |
Відповідно до статті 9 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" Міністерством юстиції України повідомляється про оприлюднення з "25" червня 2008 року з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об’єднань на сайті Міністерства юстиції України проекту Закону України "Про основні засади господарської діяльності".
Крім того, різні підходи Цивільного та Господарських кодексів України щодо врегулювання однакових відносин, пов’язаних з реалізацією права власності, діяльністю юридичних осіб та визначенням зобов’язань негативно впливають на суб’єктів господарювання. З метою уникнення прогалин у правовому регулюванні господарських відносин внаслідок визнання таким, що втратив чинність, ГК, потребують законодавчого визначення, перш за все, основні засади господарської діяльності.
Прийняття Закону України "Про основні засади господарської діяльності" також обумовлено необхідністю врегулювання відносин у сфері господарювання на якісно новому рівні. На сьогодні норми, які визначають організаційно-правові форми, в яких можуть створюватися суб’єкти господарської діяльності, умови здійснення підприємницької діяльності та неприбуткової (некомерційної) господарської діяльності, норми щодо регулювання господарської діяльності державою містяться у різних актах законодавства. Розпорошеність норм, які регулюють відносини у сфері господарювання, та їх недосконалість призводить до різного їх тлумачення на практиці, і найчастіше не на користь суб’єктів господарської діяльності, що негативно позначається на інвестиційному кліматі в Україні.
Крім того, творення національного законодавства неможливе поза європейським правом. Проект Закону України "Про основні засади господарської діяльності" враховує положення acquis communautaire.
Встановлення єдиних правил поведінки для всіх юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у сфері господарської діяльності сприятиме стабільності господарського правопорядку в Україні.
Крім того, прийняття зазначеного законопроекту є одним із кроків для визнання таким, що втратив чинність, Господарського кодексу України.
Зауваження та пропозиції до проекту Закону України "Про основні засади господарської діяльності" просимо надсилати на адресу: м. Київ, провул. Рильський, 10, Міністерство юстиції України, Департамент цивільного законодавства та підприємництва. Адреса електронної пошти: comerslaw@minjust.gov.ua.
Відповідно до частини першої статті 20 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" зауваження і пропозиції щодо оприлюдненого проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу надаються фізичними та юридичними особами, їх об’єднаннями, крім розробника цього проекту, спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань державної регуляторної політики - Державному комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва.
Зауваження та пропозиції до проекту Закону України "Про основні засади господарської діяльності" від фізичних та юридичних осіб, їх об’єднань прийматимуться Міністерством юстиції України протягом місяця з дня оприлюднення.
| Заступник Міністра | Л.В.Єфіменко |
"20" червня 2008р.
Проект
ЗАКОН УКРАЇНИ
ПРО ОСНОВНІ ЗАСАДИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Цей Закон визначає правові і організаційні засади господарської діяльності та спрямований на регулювання відносин, що виникають між суб’єктами господарської діяльності.
Розділ І. ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Стаття 1. Принцип свободи господарської діяльності
Принцип свободи господарської діяльності полягає у:
вільному виборі видів господарської діяльності;
неприпустимості встановлення будь-яких обмежень в організації та здійсненні господарської діяльності органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх посадовими особами, крім випадків, передбачених законами України;
забороні незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарську діяльність;
забороні застосування актів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, що у будь-який спосіб створюють для суб’єктів господарської діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами.
Стаття 2. Принцип забезпечення рівності та захисту прав усіх суб’єктів господарської діяльності
Принцип забезпечення рівності та захисту прав усіх суб’єктів господарської діяльності полягає у:
наданні рівних прав та можливостей для суб’єктів господарської діяльності в організації та здійсненні господарської діяльності;
рівності усіх суб’єктів господарської діяльності перед законом;
неприпустимості позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією та законом;
відшкодуванні збитків, завданих внаслідок порушення громадянами чи юридичними особами, органами державної влади або органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами майнових прав суб’єктів господарської діяльності;
забезпеченні судового захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів суб’єктів господарської діяльності.
Стаття 3. Принцип свободи договору
Принцип свободи договору полягає у:
вільному виборі предмета, контрагента договору та визначенні умов договору, що не суперечать закону;
господарській самостійності сторін договору;
належному виконанні договору;
відповідальності за неналежне виконання та невиконання умов договору відповідно до закону.
Стаття 4. Принцип вільного руху капіталів, товарів, послуг та людей на території України
Принцип вільного руху капіталів, товарів, послуг та людей на території України полягає у:
самостійному формуванні суб’єктами господарської діяльності програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залученні матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановленні цін на продукцію та послуги відповідно до закону;
вільному наймі суб’єктом господарської діяльності працівників;
вільному розпорядженні прибутком, що залишається у суб’єктів господарської діяльності після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом;
комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
Стаття 5. Принцип обмеження державного регулювання господарської діяльності та контролю за нею
1. Принцип обмеження державного регулювання господарської діяльності та контролю за нею полягає у:
визначенні засад господарської діяльності виключно законами;
здійсненні контролю на засадах законності, плановості, об’єктивності, незалежності та гласності відповідно до закону.
2. У разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків суб’єктів господарської діяльності або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як суб’єкта господарської діяльності, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь суб’єкта господарської діяльності.
3. Не допускається прийняття органами державної влади, органами місцевого самоврядування актів, які визначають привілейоване становище одних суб’єктів господарської діяльності порівняно з іншими суб’єктами господарської діяльності.
Розділ ІІ. СУБ’ЄКТИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Стаття 6. Суб’єкти господарської діяльності та їх організаційно-правові форми
1. Суб’єктами господарської діяльності є юридичні особи, які створюються у таких організаційно-правових формах:
унітарне підприємство;
об’єднання підприємств;
товариство;
організація;
установа.
2. Юридичні особи - суб’єкти господарської діяльності створюються у визначених частиною першою організаційно-правових формах на вибір суб’єктів господарської діяльності, якщо інше не встановлено законом.
3. Фізичні особи визнаються суб’єктами господарської діяльності у разі здійснення ними підприємницької діяльності за умови державної реєстрації їх як підприємців без статусу юридичної особи відповідно до закону.
4. Статус, порядок утворення, припинення та здійснення господарської діяльності суб’єктів господарської діяльності визначається законами.
Стаття 7. Унітарне підприємство та його види
1. Унітарне підприємство утворюється органом державної влади або органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної чи комунальної власності і входить до сфери його управління.
2. Унітарні підприємства, утворені органом державної влади, діють як державні комерційні підприємства або казенні підприємства.
3. Унітарні підприємства, утворені органом місцевого самоврядування, діють як комунальні комерційні підприємства або комунальні некомерційні підприємства.
Стаття 8. Об’єднання підприємств та його види
1. Об’єднання підприємств утворюється у складі двох або більше підприємств з метою координації їх господарської діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.
2. Видами об’єднань підприємств є асоціації, корпорації, консорціуми, концерни.
3. Об’єднання підприємств можуть утворюватися як господарські об’єднання або як державні чи комунальні господарські об’єднання.
Стаття 9. Товариство та його види
1. Товариство утворюється шляхом об’єднання майна та діяльності їх учасників.
2. Товариство може бути створено однією особою, у тому числі органом державної влади, органом місцевого самоврядування.
3. Видами товариств є акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, повне товариство, командитне товариство, а також виробничий кооператив.
Стаття 10. Організація та її види
1. Організація утворюється однією або кількома особами, які беруть участь в управлінні нею, шляхом об’єднання (виділення) їхнього майна для досягнення економічних, соціальних та інших результатів.
2. Організація створюються для здійснення неприбуткової (некомерційної) господарської діяльності.
3. Видами організацій є громадські організації, політичні партії, релігійні, профспілкові, саморегулівні, самоврядні організації, кредитні спілки, торгово-промислові палати, благодійні, кооперативи (крім виробничого), товарні біржі, заклади освіти, науки, культури, охорони здоров’я.
4. У випадках, встановлених законом, окремі види організацій можуть мати типи.
5. У разі якщо зазначені у частині третій види організацій у визначених законом випадках можуть створюватися з метою отримання прибутку, такі організації створюються в організаційно-правових формах, передбачених частиною третьою статті 13 цього Закону.
Стаття 11. Установа та її види
1. Установа утворюється однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участі в управлінні нею, шляхом об’єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна.
2. Установа створюється для здійснення неприбуткової (некомерційної) господарської діяльності.
3. Видами установ є органи державної влади, органи місцевого самоврядування та організації, що утримуються за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.
4. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування визнаються суб’єктами господарювання в тій частині їх діяльності, яка за своїм характером є господарською.
Розділ ІІІ. ВИДИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Стаття 12. Поняття та види господарської діяльності
1. Під господарською діяльністю розуміється будь-яка діяльність юридичних та фізичних осіб-підприємців, пов’язана з виробництвом (виготовленням) та реалізацію продукції, наданням послуг, виконанням робіт, та діяльність, пов’язана із матеріально-технічним забезпеченням їх функціонування.
2. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємницькою діяльністю (підприємництвом).
3. Господарська діяльність, яка здійснюється без мети одержання прибутку для досягнення економічних, соціальних та інших результатів є неприбутковою (некомерційною) господарською діяльністю.
Стаття 13. Підприємницька діяльність (підприємництво)
1. Підприємницька діяльність (підприємництво) – це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарської діяльності з метою одержання прибутку.
2. Не є підприємницькою діяльністю володіння корпоративними правами, у тому числі створення суб’єкта підприємницької діяльності - юридичної особи, а також робота за трудовим договором (контрактом).
3. Підприємницька діяльність здійснюється суб’єктами господарської діяльності в таких організаційно-правових формах: унітарне підприємство; об’єднання підприємств; товариство; фізична особа-підприємець.
Стаття 14. Свобода підприємницької діяльності та її обмеження
1. Суб’єкти господарської діяльності мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
2. Перелік видів діяльності, в яких обмежується здійснення підприємницької діяльності, визначається законом.
3. Державному службовцю або іншій особі, уповноваженій на виконання функцій держави, забороняється займатися підприємницькою діяльністю безпосередньо чи через посередників або підставних осіб, бути повіреним третіх осіб у справах державного органу, в якому вона працює, а також виконувати роботу на умовах сумісництва (крім наукової, викладацької, творчої діяльності, а також медичної практики).
4. Державний службовець або інша особа, уповноважена на виконання функцій держави, не має права входити самостійно (крім випадків, коли державний службовець здійснює функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі, та представляє інтереси держави в раді товариства (наглядовій раді) або ревізійній комісії господарського товариства), через представника або підставних осіб до складу правління чи інших виконавчих органів підприємств, кредитно-фінансових установ, господарських товариств тощо, організацій, спілок, об’єднань, кооперативів, що здійснюють підприємницьку діяльність.
5. Народні депутати України не можуть мати іншого представницького мандата, бути на державній службі, обіймати інші оплачувані посади, займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю (крім викладацької, наукової та творчої діяльності), входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку.
6. Члени Кабінету Міністрів України, керівники центральних та місцевих органів виконавчої влади не мають права суміщати свою службову діяльність з іншою роботою (крім викладацької, наукової та творчої роботи у позаробочий час), входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку.
7. Особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності з правом здійснення відповідного виду діяльності до закінчення терміну, встановленого вироком суду.
Стаття 15. Неприбуткова (некомерційна) господарська діяльність
1. Неприбуткова (некомерційна) господарська діяльність - це самостійна систематична господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарської діяльності, без мети одержання прибутку для досягнення економічних, соціальних та інших результатів.
2. Неприбуткова господарська діяльність здійснюється суб’єктами господарської діяльності у таких організаційно-правових формах: організація, установа.
3. З метою забезпечення виконання статутних завдань і цілей організації та установи можуть утворювати суб’єктів підприємницької діяльності із статусом юридичної особи в порядку, встановленому законом.
4. Кошти, отримані у результаті діяльності створюваних установами та організаціями суб’єктів підприємницької діяльності спрямовуються на статутну діяльність цих установ та організацій.
Розділ ІV. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Стаття 16. Засоби державного регулювання господарської діяльності
1. Засобами державного регулювання господарської діяльності є:
державне замовлення;
ліцензування, патентування і квотування;
надання документів дозвільного характеру;
застосування нормативів та лімітів;
регулювання цін і тарифів;
надання інвестиційних, податкових та інших пільг;
надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.
2. Встановлення інших засобів державного регулювання господарської діяльності забороняється.
3. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються виключно законами.
4. Для окремих галузей економіки, визначених законами, особливості державного регулювання господарської діяльності можуть встановлюватися законами.
Стаття 17. Конкуренція і обмеження монополізму у сфері господарської діяльності
1. Держава підтримує конкуренцію як змагання між суб’єктами господарської діяльності, що забезпечує, завдяки їх власним досягненням, здобуття ними певних економічних переваг, внаслідок чого споживачі та суб’єкти господарської діяльності отримують можливість вибору необхідного їм продавця (покупця) і при цьому окремі суб’єкти господарської діяльності не визначають умов реалізації товару на ринку.
2. Правові засади захисту економічної конкуренції та види і межі монополії в господарській діяльності визначаються виключно законом.
Стаття 18. Технічне регулювання господарської діяльності
1. У сфері господарської діяльності державою застосовуються:
технічні регламенти;
стандарти;
кодекси усталеної практики;
класифікатори;
технічні умови.
2. Застосування стандартів чи їх окремих положень є обов’язковим для:
суб’єктів господарської діяльності, якщо на стандарти є посилання в технічних регламентах;
учасників угоди (контракту) щодо розроблення, виготовлення чи постачання продукції, якщо в ній (ньому) є посилання на певні стандарти;
виробника чи постачальника продукції, якщо він склав декларацію про відповідність продукції певним стандартам чи застосував позначення цих стандартів у її маркуванні.
3. У разі виготовлення продукції на експорт, якщо угодою (контрактом) визначено інші вимоги, ніж ті, що встановлено технічними регламентами, дозволяється застосування положень угоди (контракту), якщо вони не суперечать законодавству в частині вимог до процесу виготовлення продукції, її зберігання та транспортування на території України.
Стаття 19. Державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності
1. Державний нагляд (контроль) здійснюється у таких сферах:
збереження та витрачання коштів і матеріальних цінностей суб’єктами господарських відносин - за станом і достовірністю бухгалтерського обліку та звітності;
фінансових, кредитних відносин, валютного регулювання та податкових відносин - за додержанням суб’єктами господарської діяльності кредитних зобов’язань перед державою і розрахункової дисципліни, додержанням вимог валютного законодавства, податкової дисципліни;
цін і ціноутворення - з питань додержання суб’єктами господарської діяльності державних цін на продукцію і послуги;
монополізму та конкуренції - з питань додержання антимонопольно-конкурентного законодавства;
земельних відносин - за використанням і охороною земель; водних відносин і лісового господарства - за використанням та охороною вод і лісів, відтворенням водних ресурсів і лісів;
виробництва і праці - за безпекою виробництва і праці, додержанням законодавства про працю; за пожежною, екологічною, санітарно-гігієнічною безпекою; за дотриманням стандартів, норм і правил, якими встановлено обов’язкові вимоги щодо умов здійснення господарської діяльності;
споживання - за якістю і безпечністю продукції та послуг;
зовнішньоекономічної діяльності - з питань технологічної, економічної, екологічної та соціальної безпеки.
4. Сфери здійснення державного нагляду (контролю), органи державної влади, органи місцевого самоврядування і посадові особи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначаються законами.
5. Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб при здійсненні ними державного нагляду (контролю) забороняється.
6. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування і посадові особи зобов’язані здійснювати інспектування, перевірки й інші заходи державного нагляду (контролю) неупереджено, об’єктивно і оперативно, дотримуючись вимог законодавства, поважаючи права і законні інтереси суб’єктів господарської діяльності.
7. Суб’єкт господарської діяльності має право на одержання інформації про результати інспектування, перевірок й інших заходів державного нагляду (контролю) не пізніш як через тридцять днів після їх закінчення, якщо інше не передбачено законом. Дії та рішення органів державного нагляду (контролю), а також їх посадових осіб, які проводили інспектування, перевірки й інші заходи державного нагляду (контролю), можуть бути оскаржені суб’єктом господарської діяльності у встановленому законодавством порядку.
Стаття 20. Облік і звітність
1. Суб’єкти господарської діяльності зобов’язані здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом.
2.Органам державної влади та органам місцевого самоврядування, їх посадовим особам забороняється вимагати від суб’єктів господарської діяльності надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом.
3. Держава забезпечує захист комерційної таємниці суб’єктів господарської діяльності. Суб’єкти господарської діяльності мають право не надавати відомості, що становлять комерційну таємницю. Відомості, які не можуть становити комерційної таємниці, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Розділ V. МАЙНО У СФЕРІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Стаття 21. Майно у сфері господарської діяльності
1. Майном вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки.
2. Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майном є основні фонди, оборотні засоби, кошти, товари.
3. Основними фондами виробничого і невиробничого призначення є будинки, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання, що віднесено законодавством до основних фондів.
4. Оборотними засобами є сировина, паливо, матеріали, малоцінні предмети та предмети, що швидко зношуються, інше майно виробничого і невиробничого призначення, що віднесено законодавством до оборотних засобів.
5. Коштами у складі майна суб’єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб’єктів з іншими суб’єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.
6. Товарами у складі майна суб’єктів господарювання визнаються вироблена продукція (товарні запаси), виконані роботи та послуги.
7. Особливим видом майна суб’єктів господарювання є цінні папери та корпоративні права.
8. Правовий режим цінних паперів визначається законами.
Стаття 22. Корпоративні права
1. Корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді юридичної особи, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні цієї юридичною особою, отримання певної частки прибутку (дивідендів) юридичної особи та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
2. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
3. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення.
Стаття 140. Джерела формування майна суб’єктів господарської діяльності
1. Джерелами формування майна суб’єктів господарювання є:
грошові та матеріальні внески (вклади) засновників та учасників;
прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг);
прибуток від цінних паперів;
капітальні вкладення і дотації з бюджетів;
надходження від продажу, а також передачі в оренду, лізинг майна, придбання майна інших суб’єктів;
кредити банків та інших кредиторів;
безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій і громадян;
інші джерела, не заборонені законом.
2. Правовий режим майна суб’єктів господарської діяльності встановлюється законом.
3. Зміна правового режиму майна суб’єктів господарської діяльності здійснюється за рішенням власника (власників) майна у спосіб, передбачений законом, крім випадків, якщо така зміна забороняється законом.
Розділ VІ. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування.
2. До приведення законів України, інших нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом вони діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
3. Суб’єкти господарської діяльності, створені до набрання чинності цим Законом, зобов’язані протягом двох років привести свою діяльність у відповідність з вимогами цього Закону.
Реєстраційний збір не стягується за проведення державної реєстрації змін, що вносяться до статутів суб’єктів господарської діяльності у зв’язку з набранням чинності цим Законом.
4. Суб’єкти господарської діяльності до приведення статутів у відповідність із цим Законом діють на підставі своїх статутів у частині, що не суперечить цьому Закону.
5. З набранням чинності цим Законом втрачає чинність Господарський кодекс України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., N 18 - 22, 19 - 20, 21 - 22, ст. 144), крім глав 8 та 12 розділу ІІ Господарського кодексу України.
6. Частину другу статті 9 Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., N 40 - 44, ст. 356) викласти у такій редакції:
"2. Основні засади господарської діяльності встановлюються Законом".
Аналіз Господарського кодексу України.
| Глави Господарського кодексу України | Урегульованість відносин, які є предметом регулювання Господарського кодексу України в інших законах України | Зміни, які необхідно внести в інші закони України з метою уникнення виникнення прогалини у регулюванні |
Розділ І. Основні засади господарської діяльності |
||
| Глава 1. Загальні положення. | Частково врегульовано, стаття 5. Конституційні основи правопорядку у сфері господарювання – Конституція України. | Інші статті 1. Предмет регулювання, 2. Учасники відносин у сфері господарювання, 3. Господарська діяльність та господарські відносини, 6. Загальні принципи господарювання будуть предметом регулювання Закону України "Про основні засади господарської діяльності". |
| Глава 2. Основні напрями та форми участі держави і місцевого самоврядування у сфері господарювання. | Частково врегульовано, стаття 9. Форми реалізації державою економічної політики – не несе нормативного навантаження, оскільки містить теоретичні положення (визначення економічної стратегії, економічної тактики); стаття 10. Основні напрями економічної політики держави - не несе нормативного навантаження, оскільки містить теоретичні положення (визначення структурно-галузевої, інвестиційної, амортизаційної, цінової, антимонопольно-конкурентної, бюджетної, податкової, грошово-кредитної, валютної, зовнішньоекономічної політики); стаття 11. Прогнозування та планування економічного і соціального розвитку – Закон України "Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України", Бюджетний кодекс України; стаття 13. Державне замовлення – закони України "Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб", "Про державне оборонне замовлення"; стаття 14. Ліцензування, патентування та квотування у господарській діяльності – закони України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності"; стаття 15. Технічне регулювання у сфері господарювання – закони України "Про стандартизацію", "Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності"; стаття 16. Дотації та інші засоби державної підтримки суб’єктів господарювання – частково закон України "Про державну підтримку сільського господарства України"; стаття 17. Податки в механізмі державного регулювання господарської діяльності - закон України "Про систему оподаткування"; стаття 18. Обмеження монополізму та сприяння змагальності у сфері господарювання - закони України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", "Про Антимонопольний комітет України"; стаття 19. Державний контроль та нагляд за господарською діяльністю – Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності"; стаття 20. Захист прав суб’єктів господарювання та споживачів – Закон України "Про захист прав споживачів"; стаття 21. Об’єднання підприємців – закони України "Про торгово-промислові палати в Україні", "Про організації роботодавців"; стаття 22. Особливості управління господарською діяльністю у державному секторі економіки – Закон України "Про управління об’єктами державної власності"; стаття 23. Відносини суб’єктів господарювання з органами місцевого самоврядування, стаття 24. Особливості управління господарською діяльністю у комунальному секторі економіки – Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні". | Інші статті 8. Участь держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в господарській діяльності, 12. Засоби державного регулювання господарської діяльності, 15. Технічне регулювання у сфері господарювання будуть предметом регулювання Закону України "Про основні засади господарської діяльності". |
| Глава 3. Обмеження монополізму та захист суб’єктів господарювання та споживачів від недобросовісної конкуренції. | Врегульовано, закони України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції". | Не призведе до прогалини у регулюванні. |
| Глава 4. Господарська комерційна діяльність (підприємництво) | Частково врегульовано, стаття 46. Право найму працівників і соціальні гарантії щодо використання їх праці – Кодекс законів України про працю, стаття 50. Діяльність іноземних підприємців в Україні – закони України "Про міжнародні договори", "Про зовнішньоекономічну діяльність". | Інші статті 42. Підприємництво як вид господарської діяльності, 43. Свобода підприємницької діяльності, 44. Принципи підприємницької діяльності, 45. Організаційні форми підприємництва, 47. Загальні гарантії прав підприємців, 48. Державна підтримка підприємництва, 49. Відповідальність суб’єктів підприємництва буде предметом регулювання Закону України "Про основні засади господарської діяльності". |
| Глава 5. Некомерційна господарська діяльність. | Не врегульовано в інших законах. | Глава 5 буде предметом регулювання Закону України "Про основні засади господарської діяльності". |
Розділ ІІ. Суб’єкти господарювання |
||
| Глава 6. Загальні положення. | Врегульовано (крім статті 55. Поняття суб’єкта господарювання), стаття 56. Утворення суб’єкта господарювання – Цивільний кодекс України (стаття 87. Створення юридичної особи); стаття 57. Установчі документи – Цивільний кодекс України (стаття 88. Вимоги до змісту установчих документів); стаття 58. Державна реєстрація суб’єкта господарювання – Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", Цивільний кодекс України (стаття 89. Державна реєстрація юридичної особи); стаття 59. Припинення діяльності суб’єкта господарювання – Цивільний кодекс України (статті 104. Припинення юридичної особи, 108. Перетворення юридичної особи, 110. Ліквідація юридичної особи); стаття 60. Загальний порядок ліквідації суб’єкта господарювання – Цивільний кодекс України (стаття 111. Порядок ліквідації юридичної особи); стаття 61. Порядок розрахунків з кредиторами у разі ліквідації суб’єкта господарювання – Цивільний кодекс України (стаття 112. Задоволення вимог кредиторів). | Не призведе до прогалини у регулюванні, а стаття 55. Поняття суб’єкта господарювання буде предметом регулювання Закону України "Про основні засади господарської діяльності". |
| Глава 7. Підприємство. | Частково врегульовано, стаття 68. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства – Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність"; стаття 69. Соціальна діяльність підприємства – закони України "Про колективні договори та угоди", "Про охорону праці"; "Про зайнятість населення"; стаття 71. Облік і звітність підприємства – Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". | Інші статті 62. Підприємство як організаційна форма господарювання, 63. Види та організаційні форми підприємств, 64. Організаційна структура підприємства буде предметом регулювання Закону України "Про основні засади господарської діяльності". А статті 65. Управління підприємством, 66. Майно підприємства, 67. Господарські відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами - Закону України "Про державні унітарні підприємства". |
| Глава 8. Державні та комунальні унітарні підприємства. | Не врегульовано в інших законах. | Глава 8 буде предметом регулювання Закону України "Про державні унітарні підприємства" |
| Глава 9. Господарські товариства. | Врегульовано, Закон України "Про господарські товариства", Цивільний кодекс України (§ 1. Господарські товариства). | Не призведе до прогалини у регулюванні. |
| Глава 10. Підприємства колективної власності. | Врегульовано, стаття 93 – 111 – закони України "Про кооперацію", "Про споживчу кооперацію", "Про колективне сільськогосподарське підприємство", Цивільний кодекс України (§ 2. Виробничий кооператив); статті 112. Підприємства об’єднань громадян, релігійних організацій – закони України "Про об’єднання громадян"; Закон України "Про свободу совісті та релігійні організації"; Закон України "Про політичні партії в Україні". | Не призведе до прогалини у регулюванні. |
| Глава 11. Приватні підприємства. Інші види підприємств | Врегульовано, стаття 114. Фермерське господарство – закон України "Про фермерське господарство"; стаття 115. Орендне підприємство - Закон України "Про оренду державного та комунального майна"; статті Стаття 116. Підприємство з іноземними інвестиціями, Іноземне підприємство - Закон України "Про режим іноземного інвестування". | Не призведе до прогалини у регулюванні. |
| Глава 12. Об’єднання підприємств. | Частково врегульовано, стаття 125. Промислово-фінансові групи – Закон України "Про промислово-фінансові групи в Україні"; стаття 126. Асоційовані підприємства. Холдингові компанії – Закон України "Про холдингові компанії в Україні". | Інші статті 118. Поняття об’єднання підприємств, 119. Види об’єднань підприємств, 120. Організаційно-правові форми об’єднань підприємств, 121. Статус підприємства - учасника об’єднання підприємств, 122. Управління об’єднанням підприємств, 123. Майнові відносини в об’єднанні підприємств, 124. Вихід учасника з об’єднання. Припинення об’єднання підприємств будуть предметом регулювання Закону України "Про об’єднання підприємств". |
| Глава 13. Громадянин як суб’єкт господарювання. Особливості статусу інших суб’єктів господарювання. | Врегульовано, статті 128. Громадянин у сфері господарювання, 129. Особливості статусу іноземних суб’єктів господарювання - Цивільний кодекс України (Глава 5. Фізична особа-підприємець), Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства"; стаття 130. Кредитні спілки у сфері господарювання – Закон України "Про кредитні спілки"; стаття 131. Особливості статусу благодійних та інших неприбуткових організацій у сфері господарювання - "Про благодійництво та благодійні організації". | Не призведе до прогалини у регулюванні. |
Розділ ІІІ. Майнова основа господарювання |
||
| Глава 14. Майно суб’єктів господарювання. | Частково врегульовано, стаття 134. Право власності - основне речове право у сфері господарювання – Цивільний кодекс України (книга ІІІ. Право власності та інші речові права); стаття 141. Особливості правового режиму державного майна у сфері господарювання – закони України "Про управління об’єктами державної власності", "Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності"; Стаття 142. Прибуток (доход) суб’єкта господарювання – закони України "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про систему оподаткування"; стаття 143. Цінні папери у складі майна суб’єктів господарювання – Закон України "Про цінні папери та фондову біржу"; стаття 144. Підстави виникнення майнових прав та обов’язків суб’єкта господарювання – Цивільний кодекс України (статті 11. Підстави виникнення цивільних прав та обов’язків); стаття 146. Приватизація державних та комунальних підприємств – Закон України "Про приватизацію державного майна"; стаття 147. Гарантії та захист майнових прав суб’єктів господарювання – Цивільний кодекс України (стаття 12. Здійснення цивільних прав, глава 3. Захист цивільних прав та інтересів). | Інші статті 135. Організаційно-установчі повноваження власника, 136. Право господарського відання, 137. Право оперативного управління будуть предметом Закону України "Про державні унітарні підприємства", а статті 139. Майно у сфері господарювання, 140. Джерела формування майна суб’єктів господарювання – Закону України "Про основні засади господарської діяльності." |
| Глава 15. Використання природних ресурсів у сфері господарювання. | Врегульовано, Конституція України, Земельний кодекс України, Цивільний кодекс України (глава 27. Право власності на землю (земельну ділянку), глава 33. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб). | Не призведе до прогалини у регулюванні. |
| Глава 16. Використання у господарській діяльності прав інтелектуальної власності | Врегульовано, Цивільний кодекс України (книга четверта. Право інтелектуальної власності), закони України "Про авторське право і суміжні права", "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", "Про охорону прав на промислові зразки", "Про охорону прав на зазначення походження товарів", "Про охорону прав на сорти рослин", "Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем" | Не призведе до прогалини у регулюванні. |
| Глава 17. Цінні папери у господарській діяльності. | Врегульовано, закони України "Про цінні папери та фондову біржу", "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні". | Не призведе до прогалини у регулюванні. |
| Глава 18. Корпоративні права та корпоративні відносини. | Врегульовано, (крім статті 167. Зміст корпоративних прав та корпоративних відносин), статті 168. Здійснення корпоративних прав держави, 169. Оцінка корпоративних прав держави, 170. Визначення уповноваженої особи з управління корпоративними правами держави, 171. Реєстр корпоративних прав держави – Закон України "Про управління об’єктами державної власності". | Стаття 167. Зміст корпоративних прав та корпоративних відносин буде предметом регулювання Закону України "Про основні засади господарської діяльності". |
Розділ IV. Господарські зобов’язання |
||
| Глава 19. Загальні положення про господарські зобов’язання. | Врегульовано, Цивільний кодекс України (глава 47. Поняття зобов’язання. Сторони у зобов’язанні). | Не призведе до прогалини у регулюванні. |
| Глава 20. Господарські договори. | Врегульовано, Цивільний кодекс України (глави 52. Поняття та умови договору, 53. Укладення, зміна і розірвання договору). | Не призведе до прогалини у регулюванні. |
| Глава 21. Ціни і ціноутворення у сфері господарювання. | Врегульовано, Закон України "Про ціни і ціноутворення", Цивільний кодекс України (стаття 632. Ціна). | Не призведе до прогалини у регулюванні. |
| Глава 22. Виконання господарських зобов’язань. Припинення зобов’язань. | Врегульовано, Цивільний кодекс України (глави 48. Виконання зобов’язання, 49. Забезпечення виконання зобов’язання), Закон України "Про заставу". | Не призведе до прогалини у регулюванні. |
| Глава 23. Визнання суб’єкта підприємництва банкрутом. | Врегульовано, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". | Не призведе до прогалини у регулюванні. |
Розділ V. Відповідальність за правопорушення у сфері господарювання |
||
| Глава 24. Загальні засади відповідальності учасників господарських відносин. | Врегульовано, Цивільний кодекс України (глава 51. Правові наслідки порушення зобов’язання. Відповідальність за порушення зобов’язання). | Не призведе до прогалини у регулюванні. |
| Глава 25. Відшкодування збитків у сфері господарювання. | Врегульовано, Цивільний кодекс України (статті 22. Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, 623. Відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання, 624. Збитки і неустойка, глава 82. Відшкодування шкоди). | Не призведе до прогалини у регулюванні. |
| Глава 26. Штрафні та оперативно – господарські санкції | Не несе нормативного навантаження. Окремі види відповідальності регулюються окремими законами (наприклад, анулювання ліцензії як штрафна санкція передбачено Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"). | Не призведе до прогалини у регулюванні. |
| Глава 27. Адміністративно-господарські санкції | Не несе нормативного навантаження. Окремі види відповідальності регулюються окремими законами. Стаття 246. Обмеження та зупинення діяльності суб’єкта господарювання - стаття 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Закон України "Про захист прав споживачів", стаття 247. Скасування державної реєстрації суб’єкта господарювання за порушення закону - Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців" не передбачає скасування державної реєстрації суб’єкта господарювання. | Не призведе до прогалини у регулюванні. |
| Глава 28. Відповідальність суб’єктів господарювання за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства | Врегульовано, Закони України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", "Про Антимонопольний комітет України". | Не призведе до прогалини у регулюванні. |
Розділ VI. Особливості правового регулювання в окремих галузях господарювання |
||
| Глава 29. Галузі та види господарської діяльності | ||
| Глава 30. Особливості правового регулювання господарсько-торговельної діяльності: § 1. Поставка; § 2. Контрактація сільськогосподарської продукції; § 3. Енергопостачання; § 4. Біржова торгівля; § 5. Оренда майна та лізинг; § 6. Інші види господарсько-торговельної діяльності. | Врегульовано, Цивільний кодекс України (розділ ІІІ. Окремі види зобов’язань, зокрема, глава 54. Купівля-продаж (§ 1. Загальні положення про купівлю-продаж, § 2. Роздрібна купівля-продаж, § 3. Поставка, § 4. Контрактація сільськогосподарської продукції), глава 58. Найм (оренда), глава 66. Зберігання, закони України "Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб", "Про товарну біржу", "Про оренду державного та комунального майна", "Про оренду землі", "Про приватизацію державного майна", "Про фінансовий лізинг". | Не призведе до прогалини у регулюванні. |
| Глава 31. Комерційне посередництво (агентські відносини) у сфері господарювання. | Врегульовано, Цивільний кодекс України (глава 63. Послуги. Загальні положення). | Не призведе до прогалини у регулюванні. |
| Глава 32. Правове регулювання перевезення вантажів. | Врегульовано, Цивільний кодекс України (глави 64, 65 Перевезення. Транспортне експедирування), закони України "Про транспорт", "Про транспортно-експедиторську діяльність". | Не призведе до прогалини у регулюванні. |
| Глава 33. Капітальне будівництво | Цивільний кодекс України (§ 3. Будівельний підряд глави 61. Підряд). | Не призведе до прогалини у регулюванні. |
| Глава 34. Правове регулювання інноваційної діяльності. | Врегульовано, закони України "Про інноваційну діяльність", "Про інвестиційну діяльність". | Не призведе до прогалини у регулюванні. |
| Глава 35. Особливості правового регулювання фінансової діяльності: § 1. Фінанси і банківська діяльність; § 2. Страхування; § 3. Посередництво у здійсненні операцій з цінними паперами. Фондова біржа; § 4. Аудит | Врегульовано, Цивільний кодекс України (глави 67. Страхування, 71. Позика. Кредит. Банківський вклад, 72. Банківський рахунок, 73. Факторинг, 74. Розрахунки), закони України "Про Національний банк України", "Про банки та банківську діяльність", "Про страхування", "Про цінні папери та фондовий ринок", "Про аудиторську діяльність", "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні", "Про платіжні системи та переказ коштів в Україну". | Не призведе до прогалини у регулюванні. |
| Глава 36. Використання у підприємницькій діяльності прав інших суб’єктів господарювання (комерційна концесія). | Врегульовано, Цивільний кодекс України (глава 76. Комерційна концесія). | Не призведе до прогалини у регулюванні. |
Розділ VII. Зовнішньоекономічна діяльність |
||
| Глава 37. Загальні положення. | Врегульовано, Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність", Митний кодекс України. | Не призведе до прогалини у регулюванні. |
| Глава 38. Іноземні інвестиції | Врегульовано, Закони України "Про режим іноземного інвестування", "Про інвестиційну діяльність". | Не призведе до прогалини у регулюванні. |
Розділ VIII. Спеціальні режими господарювання |
||
| Глава 39. Спеціальні (вільні) економічні зони. | Врегульовано, Закон України "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон". | Не призведе до прогалини у регулюванні. |
| Глава 40. Концесії. | Врегульовано, Закон України "Про концесії". | Не призведе до прогалини у регулюванні. |
| Глава 41. Інші види спеціальних режимів господарської діяльності | Врегульовано, Закони України "Про виключну (морську) економічну зону України", "Про державний кордон України", "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України ", "Про правовий режим надзвичайного стану". | Не призведе до прогалини у регулюванні. |
Розділ IX. Прикінцеві положення |
||
Пояснювальна записка
до проекту Закону України "Про основні засади господарської діяльності"
1. Обґрунтування необхідності прийняття акта
Проект Закону розроблено у зв’язку з витягом з протоколу № 16 засідання Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року, за яким Мін’юсту за участю заінтересованих центральних органів виконавчої влади з метою усунення правових колізій між Цивільним і Господарським кодексами України у двомісячний строк доручено розробити та подати для розгляду на засіданні Кабінету Міністрів 9 липня законопроект про скасування Господарського кодексу України.
Це пов’язано з тим, що прийняття Верховною Радою України Цивільного та Господарського кодексів України (ЦК та ГК) та набрання ними чинності 1 січня 2004 року призвело до виникнення численних правових колізій та розбалансування законодавства.
Так, ЦК і ГК пропонують різні підходи до врегулювання однакових відносин, внаслідок чого при вирішенні аналогічних спорів суди надають перевагу в одному випадку ЦК, в іншому - ГК. І це не єдина проблема, яка виникла із застосуванням двох Кодексів.
Після численних спроб узгодити два Кодекси, можна дійти висновку, що ліквідувати недоліки цих Кодексів можливо лише шляхом визнанням таким, що втратив чинність, ГК, оскільки він не став кодифікованим нормативним актом у сфері господарювання.
- По-перше, ГК не відповідає сучасним вимогам правового регулювання. Так, норми ГК щодо захисту економічної конкуренції відтворюють норми Закону "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності", який втратив чинність з набранням чинності Законом "Про захист економічної конкуренції". На сьогодні відносини у сфері конкуренції регулюються саме цим Законом, який є результатом розвитку конкуренційного законодавства.
- По-друге, ГК містить норми, які закріплені в інших законах, що ускладнює його застосування, оскільки пріоритет надається спеціальним законам, що регулюють відповідну сферу відносин. Це стосується, зокрема, глави 15 "Використання природних ресурсів у сфері господарювання", глави 16 "Використання у господарській діяльності прав інтелектуальної власності", глави 17 "Цінні папери у господарській діяльності".
ГК регулює також відносини у сфері страхування, банківської та зовнішньоекономічної діяльності, банкрутства. У той час як у зазначених сферах діють спеціальні Закони, а саме, "Про страхування", "Про банки і банківську діяльність", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
- По-третє, значна кількість норм ГК є або бланкетними, оскільки відсилають до інших законів, або дублюють одна одну. Тобто норми не містять чітких правил поведінки та не регулюють належним чином суспільні відносини.
До того ж, норми ГК передбачають необхідність прийняття нормативно-правових актів, які мають врегулювати відносини у певних сферах. Зокрема, це стосується статусу державних унітарних підприємств, порядку перетворення у корпоратизоване підприємство. Наведене свідчить про те, що Кодекс не виконав свого призначення як кодифікований акт, оскільки комплексно не врегулював сукупність відносин, пов’язаних з господарською діяльністю.
- По-четверте, ГК регулює відносини, пов’язані з реалізацією права власності, регламентує діяльність юридичних осіб та визначає загальні положення про зобов’язання. Водночас, зазначені відносини є предметом регулювання ЦК.
Перераховане вище підтверджує необхідність визнання таким, що втратив чинність, ГК.
З метою уникнення прогалин у правовому регулюванні господарських відносин внаслідок визнання таким, що втратив чинність, ГК, потребують законодавчого визначення, перш за все, основні засади господарської діяльності.
Розробку зазначеного законопроекту також обумовлено наступним.
Конституцією України встановлено, що виключно законами України визначаються правові засади і гарантії підприємництва (пункт 1 частини першої статті 92).
На сьогодні норми, які визначають організаційно-правові форми, в яких можуть створюватися суб’єкти господарської діяльності, умови здійснення підприємницької діяльності та неприбуткової (некомерційної) господарської діяльності, норми щодо регулювання господарської діяльності державою містяться у різних актах законодавства. Розпорошеність норм, які регулюють відносини у сфері господарювання та їх недосконалість призводить до різного їх тлумачення на практиці, і найчастіше не на користь суб’єктів господарської діяльності, що негативно позначається на інвестиційному кліматі в Україні.
Тому, прийняття Закону України "Про основні засади господарської діяльності" обумовлено необхідністю врегулювання відносин у сфері господарювання на якісно новому рівні.
Крім того, створення національного законодавства неможливе поза європейським правом. Проект Закону України "Про основні засади господарської діяльності" враховує положення acquis communautaire.
2. Цілі і завдання прийняття акта
Метою та основним завданням є встановлення єдиних правил поведінки для всіх юридичних та фізичних осіб-підприємців у сфері господарської діяльності, а також внесення ситемності та єдності у правове регулювання господарської дільності.
3. Загальна характеристика і основні положення проекту акта
Проектом Закону України "Про основні засади господарської діяльності" передбачається визначити:
- принципи господарської діяльності.
Принципи в стислому вигляді відображають сутність права і характеризуються універсальністю, загальною значущістю та імперативністю. Принципи, які відображаються в проекті Закону, а саме, забезпечення рівності та захисту прав усіх суб’єктів господарської діяльності; свобода господарської діяльності; свобода договору; вільний рух капіталів, товарів, послуг та людей на території України; державне регулювання господарської діяльності та контролю за нею, закріплені в актах Європейського Союзу.
Крім того, проектом Закону передбачається розкрити зміст зазначених принципів, що є новелою у чинному законодавстві;
- коло суб’єктів господарської діяльності, їх організаційно-правові форми та види.
Так, проектом Закону передбачається встановити вичерпний перелік організаційно-правових форм, в яких можуть створюватися юридичні особи - суб’єкти господарської діяльності, а саме, у формі унітарного підприємства; об’єднання підприємств; товариства; організації; установи. Кожна організаційно-правова форма має свої види, які також відображені у законопроекті;
- поняття та види господарської діяльності, умови їх здійснення.
Проектом Закону передбачається, що господарська діяльність, яка здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємницькою діяльністю (підприємництвом), а господарська діяльність, яка здійснюється без мети одержання прибутку для досягнення економічних, соціальних та інших результатів є неприбутковою (некомерційною) господарською діяльністю.
Слід зауважити, що законопроект визначає організаційно-правові форми, в яких може здійснюватися підприємницька діяльність та неприбуткова (некомерційна) господарська діяльність. Крім того, законопроект визначає основи підприємницької діяльності, коло суб’єктів, яким забороняється здійснювати підприємницьку діяльність;
- засоби державного регулювання господарської діяльності.
Так, проект Закону визначає засоби державного регулювання, технічне регулювання господарської діяльності, а також основи державного контролю у сфері господарської діяльності;
- види майна у сфері господарської діяльності.
Проектом Закону надається визначення основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів, корпоративних прав, а також визначаються джерела формування майна суб’єктів господарської діяльності.
Проектом Закону передбачається, що з набранням чинності цим Законом втратить чинність Господарський кодекс України, крім глав 8 та 12 розділу ІІ.
4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання
У дані сфері правового регулювання діють Конституція України, Цивільний кодекс України, закони України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності ", "Про захист економічної конкуренції", "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та інші спеціальні закони у сфері регулювання господарської діяльності.
5. Фінансово-економічне обґрунтування
Реалізація проекту Закону не потребує додаткових фінансових та матеріальних витрат.
6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття акта
Закон України "Про основні засади господарської діяльності" визначить зміст і спрямованість правового регулювання господарських відносин, що сприятиме стабільності господарського правопорядку в Україні. Результатом прийняття Закону має стати встановлення єдиних правил поведінки для всіх юридичних та фізичних осіб-підприємців у сфері господарської діяльності, внесення ситемності та єдності у правовове регулювання господарської дільності та сприяння адаптації законодавства України до законодавства acquis communautaire.
| Міністр | М.В. Оніщук |
"20" червня 2008 року
АНАЛІЗ РЕГУЛЯТОРНОГО ВПЛИВУ
до проекту Закону України «Про основні засади господарської діяльності
1. Опис проблеми, яку планується розв’язати шляхом втручання держави у відповідну сферу господарських відносин:
1.1 Причини та умови виникнення проблеми
Кабінетом Міністрів України Мін’юсту за участю заінтересованих центральних органів виконавчої влади з метою усунення правових колізій між Цивільним і Господарським кодексами України у двомісячний строк доручено розробити та подати для розгляду на засіданні Кабінету Міністрів 9 липня законопроект про скасування Господарського кодексу України. (протокол № 16 засідання Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року).
Однак, Господарський кодекс України містить ряд положень, що є дуже важливими для регламентації господарських відносин, які на сьогодні не врегульовані ніякими іншими законодавчими актами (зокрема, це стосується основних засад господарської діяльності, діяльності державних унітарних підприємств та об’єднань підприємств) і тому його скасуванню має передувати врегулювання зазначених питань на законодавчому рівні.
Водночас практика застосування Господарського кодексу України свідчить про необхідність його скасування, оскільки численні правові колізії, що виникли після прийняття Верховною Радою України Цивільного та Господарського кодексів України (ЦК та ГК) та набрання ними чинності 1 січня 2004 року, призвели до разбалансування законодавства.
Так, ЦК і ГК пропонують різні підходи до врегулювання однакових відносин, внаслідок чого при вирішенні аналогічних спорів суди надають перевагу в одному випадку ЦК, в іншому - ГК. І це не єдина проблема, яка виникла із застосуванням двох Кодексів.
- По-перше, ГК не відповідає сучасним вимогам правового регулювання. Так, норми ГК щодо захисту економічної конкуренції відтворюють норми Закону "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності", який втратив чинність з набранням чинності Законом "Про захист економічної конкуренції". На сьогодні відносини у сфері конкуренції регулюються саме цим Законом, який є результатом розвитку конкуренційного законодавства.
- По-друге, ГК містить норми, які закріплені в інших законах, що ускладнює його застосування, оскільки пріоритет надається спеціальним законам, що регулюють відповідну сферу відносин. Це стосується, зокрема, глави 15 "Використання природних ресурсів у сфері господарювання", глави 16 "Використання у господарській діяльності прав інтелектуальної власності", глави 17 "Цінні папери у господарській діяльності".
ГК регулює також відносини у сфері страхування, банківської та зовнішньоекономічної діяльності, банкрутства. У той час як у зазначених сферах діють спеціальні Закони, а саме, "Про страхування", "Про банки і банківську діяльність", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
- По-третє, значна кількість норм ГК є або бланкетними, оскільки відсилають до інших законів, або дублюють одна одну. Тобто норми не містять чітких правил поведінки та не регулюють належним чином суспільні відносини.
До того ж, норми ГК передбачають необхідність прийняття нормативно-правових актів, які мають врегулювати відносини у певних сферах. Зокрема, це стосується статусу державних унітарних підприємств, порядку перетворення у корпоратизоване підприємство. Наведене свідчить про те, що Кодекс не виконав свого призначення як кодифікований акт, оскільки комплексно не врегулював сукупність відносин, пов’язаних з господарською діяльністю.
- По-четверте, ГК регулює відносини, пов’язані з реалізацією права власності, регламентує діяльність юридичних осіб та визначає загальні положення про зобов’язання. Водночас, зазначені відносини є предметом регулювання ЦК.
Перераховане вище підтверджує необхідність визнання таким, що втратив чинність, ГК.
З метою уникнення прогалин у правовому регулюванні господарських відносин внаслідок визнання таким, що втратив чинність, ГК, потребують законодавчого визначення, перш за все, основні засади господарської діяльності.
Розробка зазначеного законопроекту також обумовлена наступним.
Конституцією України встановлено, що виключно законами України визначаються правові засади і гарантії підприємництва (пункт 1 частини першої статті 92).
На сьогодні норми, які визначають організаційно-правові форми, в яких можуть створюватися суб’єкти господарської діяльності, умови здійснення підприємницької діяльності та неприбуткової (некомерційної) господарської діяльності, норми щодо регулювання господарської діяльності державою містяться у різних актах законодавства. Розпорошеність норм, які регулюють відносини у сфері господарювання та їх недосконалість призводить до різного їх тлумачення на практиці, і найчастіше не на користь суб’єктів господарської діяльності, що негативно позначається на інвестиційному кліматі в Україні.
Тому, прийняття Закону України "Про основні засади господарської діяльності" обумовлено необхідністю врегулювання відносин у сфері господарювання на якісно новому рівні.
Крім того, створення національного законодавства неможливе поза європейським правом. Проект Закону України "Про основні засади господарської діяльності" враховує положення acquis communautaire.
1.2 Суб’єкти, на яких проблема справляє негативний вплив
Крім того, різні підходи Цивільного та Господарських кодексів України щодо врегулювання однакових відносин, пов’язаних з реалізацією права власності, діяльністю юридичних осіб та визначенням зобов’язань негативно впливають на суб’єктів господарювання.
До того ж, розпорошеність норм, які регулюють відносини у сфері господарювання та їх недосконалість призводить до різного їх тлумачення на практиці, і найчастіше не на користь суб’єктів господарської діяльності, що негативно позначається на інвестиційному кліматі в Україні.
2. Цілі державного регулювання
Метою та основним завданням є встановлення єдиних правил поведінки для всіх юридичних та фізичних осіб-підприємців у сфері господарської діяльності, а також внесення ситемності та єдності у правове регулювання господарської дільності.
3. Визначення та оцінка прийнятних альтернативних способів досягнення цілей, аргументація переваг обраного способу
Проектом визначаються основні засади господарської діяльності, він спрямований на регулювання відносин, що виникають між суб’єктами господарської діяльності.
Альтернативних способів запропонованому проекту немає, оскільки прийняття зазначеного законопроекту є одним із кроків для визнання таким, що втратив чинність, Господарського кодексу України. Однак, визнання таким, що втратив чинність, Господарського кодексу є неможливим без прийняття законів щодо державних унітарних підприємств, діяльності об’єднань підприємств, основних засад господарської діяльності, оскільки виникнуть прогалини у правовому регулюванні, і як наслідок - нестабільність фінансово-господарських відносин у сфері господарювання.
4. Опис механізмів і заходів, які забезпечать розв’язання проблеми шляхом прийняття запропонованого регуляторного акта
Проектом Закону України "Про основні засади господарської діяльності" передбачається визначити:
- принципи господарської діяльності.
Принципи в стислому вигляді відображають сутність права і характеризуються універсальністю, загальною значущістю та імперативністю. Принципи, які відображаються в проекті Закону, а саме, забезпечення рівності та захисту прав усіх суб’єктів господарської діяльності; свобода господарської діяльності; свобода договору; вільний рух капіталів, товарів, послуг та людей на території України; державне регулювання господарської діяльності та контролю за нею, закріплені в актах Європейського Союзу.
Крім того, проектом Закону передбачається розкрити зміст зазначених принципів, що є новелою у чинному законодавстві;
- коло суб’єктів господарської діяльності, їх організаційно-правові форми та види.
Так, проектом Закону передбачається встановити вичерпний перелік організаційно-правових форм, в яких можуть створюватися юридичні особи - суб’єкти господарської діяльності, а саме, у формі унітарного підприємства; об’єднання підприємств; товариства; організації; установи. Кожна організаційно-правова форма має свої види, які також відображені у законопроекті;
- поняття та види господарської діяльності, умови їх здійснення.
Проектом Закону передбачається, що господарська діяльність, яка здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємницькою діяльністю (підприємництвом), а господарська діяльність, яка здійснюється без мети одержання прибутку для досягнення економічних, соціальних та інших результатів є неприбутковою (некомерційною) господарською діяльністю.
Слід зауважити, що законопроект визначає організаційно-правові форми, в яких може здійснюватися підприємницька діяльність та неприбуткова (некомерційна) господарська діяльність. Крім того, законопроект визначає основи підприємницької діяльності, коло суб’єктів, яким забороняється здійснювати підприємницьку діяльність;
- засоби державного регулювання господарської діяльності.
Так, проект Закону визначає засоби державного регулювання, технічне регулювання господарської діяльності, а також основи державного контролю у сфері господарської діяльності;
- види майна у сфері господарської діяльності.
Проектом Закону надається визначення основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів, корпоративних прав, а також визначаються джерела формування майна суб’єктів господарської діяльності.
Проектом Закону передбачається, що з набранням чинності цим Законом втратить чинність Господарський кодекс України, крім глав 8 та 12 розділу ІІ.
5. Можливість досягнення встановлених цілей
Закон України "Про основні засади господарської діяльності" визначить зміст і спрямованість правового регулювання господарських відносин, що сприятиме стабільності господарського правопорядку в Україні.
На досягнення цілей, у разі прийняття вказаного регуляторного акта, не впливають зовнішні фактори, оскільки момент досягнення цілі співпадає з моментом набрання чинності Законом України "Про основні засади господарської діяльності".
6. Очікувані результати прийняття акта
Реалізація положень проекту не потребує додаткових асигнувань із Державного бюджету України.
Результатом прийняття Закону України "Про основні засади господарської діяльності" є встановлення єдиних правил поведінки для всіх юридичних та фізичних осіб-підприємців у сфері господарської діяльності.
7. Визначення показників результативності регуляторного акта
Показниками результативності зазначеного регуляторного акта є:
- законодавче визначення та закріплення принципів господарської діяльності, на яких базується господарська діяльність;
- встановлення вичерпного переліку організаційно-правових форм, в яких можуть створюватися юридичні особи - суб’єкти господарської діяльності;
- визначення організаційно-правових форм, в яких може здійснюватися підприємницька діяльність та неприбуткова (некомерційна) господарська діяльність.
Прийняття Закону України "Про основні засади господарської діяльності" сприятиме запровадженню системності та єдності у правовому регулюванні господарської дільності та сприятиме адаптації законодавства України до законодавства acquis communautaire.
8. Заходи, з допомогою яких буде здійснюватися відстеження результатиності акта
Передбачається проведення базового відстеження результативності акта (протягом місяця з дня набрання актом чинності), повторного відстеження результативності акта (через рік з дня набрання актом чинності) та періодичного відстеження результативності акта (кожні три роки, починаючи з дня закінчення заходів з повторного відстеження результативності цього акта).
Для відстеження результативності акту планується використати статистичні дані
| Міністр | М.В.Оніщук |
"20" червня 2008р.
| На попередню сторінку |
