ЕПОПЕЮ У СПРАВІ “ГОЛОВАТИЙ ПРОТИ КАРПАЧОВОЇ” ЗАВЕРШЕНО: СУДОМ ВСТАНОВЛЕНО НЕПРАВОМІРНОЮ БЕЗДІЯЛЬНІСТЬ УПОВНОВАЖЕНОЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ З ПРАВ ЛЮДИНИ

5 квітня 2006 року Вищий адміністративний суд України прийняв ухвалу, якою поставив крапку в судовій справі, яка має більш ніж дворічну історію.

У листопаді 2003 року, на той час народний депутат України, Сергій Головатий звернувся до Печерського районного суду міста Києва зі скаргою на неправомірну бездіяльність Уповноваженої Верховної Ради України з прав людини Ніни Карпачової.

Підставою звернення до суду стало ігнорування Ніною Карпачовою депутатського звернення, в якому народний депутат України просив надати йому копії Положень про Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та про представників Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Зазначені документи були необхідні заявникові для здійснення ним його депутатських повноважень.

Скарга обґрунтована посиланням на порушення статей 16, 17, 19 Закону України "Про статус народного депутата України" та статей 5, 10, 47 Закону України "Про інформацію".

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 12 липня 2004 року в задоволенні скарги Сергію Головатому було відмовлено.

За результатом апеляційного перегляду справи рішення Печерського районного суду міста Києва було скасовано. Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва ухвалила нове рішення, задовольнивши апеляційну скаргу Сергія Головатого та зобов`язавши Уповноважену Верховної Ради України з прав людини Карпачову Ніну Іванівну надати Головатому Сергію Петровичу Положення про Секретаріат та Положення про представників Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Ухвалюючи нове рішення у справі, суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно ж до статті 8 Закону України "Про вибори народних депутатів України" народним депутатом України може бути обраний її громадянин. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що Головатий Сергій Петрович як громадянин і народний депутат України має право на звернення до суду в порядку статті 55 Конституції України для оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

За змістом статті 9 Закону України "Про інформацію" всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.

Водночас Закон України "Про статус народного депутата України" розширив можливості щодо отримання інформації народним депутатом України порівняно з тими, що їх передбачено законодавством про інформацію, а тому суд цілком обґрунтовано погодився із аргументами заявника стосовно того, що обсяг дієздатності народного депутата України в царині інформаційних відносин є не вужчим, як переконував суд представник Уповноваженого, а навпаки – ширшим за обсяг дієздатності громадянина.

Діяльність самого ж Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, зокрема в частині організації розгляду та надання відповіді на звернення громадян, підприємств, установ та організацій, суд визнав управлінською, а отже, обраний заявником спосіб захисту порушеного права у порядку глави 31-А Цивільного процесуального кодексу України - виправданим. На підставі таких висновків апеляційна інстанція позов задовольнила, визнавши поведінку Уповноваженої Верховної Ради України з прав людини Ніни Карпачової неправомірною та зобов'язавши останню надати запитувані Сергієм Головатим документи.

Надалі справа рік мандрувала від суду першої інстанції до Верховного Суду, а звідти, внаслідок набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України, – до Вищого адміністративного суду України.

Розгляд справи Вищим адміністративним судом України, який відповідно до закону, є судом касаційної інстанції, виявився не менш цікавим, аніж апеляційний перегляд справи.

Сторона касатора – Уповноваженої Верховної Ради України з прав людини - надала Суду нові аргументи, а саме: запитувані Сергієм Головатим документи, буцімто, виявилися розміщені на web-сайті Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. З огляду на це представник Уповноваженого наполягала на відсутності предмету спору, а тому – на закритті провадження у справі.

Зі свого боку, заявник заперечував проти касації, мотивуючи це наступним.

Перше. Кодекс адміністративного судочинства України містить вичерпний перелік підстав для закриття провадження у справі. Проте наведені касатором обставини не віднесені законом до числа таких підстав.

Друге. Відповідно до частини першої статті 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Натомість наведені касатором обставини є новими, дослідження судом касаційної інстанції яких знаходиться за межами юрисдикції суду касаційної інстанції.

Третє. Розміщення відповідних документів на web-сайті і присуджене судом зобов'язання Уповноваженої Верховної Ради України з прав людини Карпачової Ніни Іванівни надати Головатому Сергію Петровичу Положення про Секретаріат та Положення про представників Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини не є тотожними способами поновлення права, оскільки Закон України «Про статус народного депутата України» чітко визначив форму і спосіб надання відповіді на депутатське звернення відповідним суб'єктом. "Задоволення вимог народного депутата України" у будь-який інший, ніж визначений законом, спосіб, не вкладається у формулу діяти на підставі та у спосіб, визначені Конституцією та законами України (ч. 2 статті 19 Конституції України). Тому доводи касаційної скарги стосовно відсутності предмету спору у цій справі заявник вважав безпідставними.

Суд касаційної інстанції, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, касаційну скаргу відхилив, а рішення Апеляційного суду міста Києва у цій справі – залишив без змін, тобто визнав неправомірною бездіяльність Ніни Карпачової як Уповноваженої Верховної Ради України з прав людини.

Прес-служба Міністерства юстиції України
Tел. 271-16-76
E-mail: press@minjust.gov.ua

На попередню сторінку