ЮРИДИЧНИЙ ВИСНОВОК Міністерства юстиції щодо питань, які виникли у зв’язку з реалізацією Постанови Верховної Ради України від 1 грудня 2006 р. № 413-V “Про звільнення Тарасюка Б.І. з посади Міністра закордонних справ України”

1 грудня 2006 р. Верховна Рада України прийняла Постанову № 413-V, якою звільнила Тарасюка Бориса Івановича з посади Міністра закордонних справ України. Зазначену Постанову прийнято Верховною Радою України у повній відповідності з Конституцією України та на реалізацію повноважень Верховної Ради, передбачених пунктом 12 частини першої статті 85 Конституції України. Постанова Верховної Ради України набрала чинності з дня її прийняття, а відтак з 1 грудня 2006 р. повноваження Б. Тарасюка як Міністра закордонних справ офіційно припинились.

1. Президент України Указом від 5 грудня 2006 р. № 1033 "Про продовження виконання Міністром закордонних справ України Б.Тарасюком своїх посадових обов’язків" доручив, посилаючись на пункт 3 частини першої статті 106 Конституції України, Тарасюку Борису Івановичу продовжувати виконувати посадові обов’язки Міністра закордонних справ України.

До зазначеного Указу Президента України Міністерством юстиції 7 грудня 2006 р. був наданий юридичний висновок, у якому обґрунтовувалась невідповідність Указу Конституції України з огляду на таке:

1. Указ видано Президентом України з перевищенням наданих йому Конституцією України повноважень та в порушення частини другої статті 6, частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до яких органи державної влади, їхні посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2. Указом запроваджено новий інститут "продовження виконання обов’язків посадової особи", що не відповідає пункту 12 частини першої статті 92 Конституції України ("виключно законом України визначаються організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби");
3. Посилання в Указі Президента на пункт 3 частини першої статті 106 Конституції України, яким передбачено, зокрема, що Президент України здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю, з юридичної точки зору є некоректним, оскільки призначення на посаду керівника центрального органу виконавчої влади та керівництво зовнішньополітичною діяльністю за своєю суттю є явищами різної правової природи, а відтак керівництво зовнішньополітичною діяльністю не охоплює собою призначення на посаду Міністра закордонних справ, що підтверджується положеннями пункту 12 частини першої статті 85 Конституції України, за якими таке призначення здійснює Верховна Рада України;
4. Указ Президента в частині продовження виконання Б. Тарасюком обов’язків Міністра закордонних справ не відповідає формальній логіці, оскільки Міністр закордонних справ як керівник центрального органу виконавчої влади для належного виконання покладених на нього завдань має бути наділений у повному обсязі не лише обов’язками, а й правами, тобто повноваженнями.

2. 5 грудня 2006 р. Шевченківський районний суд м. Києва постановив ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, призупинивши дію Постанови Верховної Ради України від 1 грудня 2006 р. № 413-V "Про звільнення Тарасюка Б.І. з посади Міністра закордонних справ України".

У зв’язку з цим слід зазначити, що 29 червня 2006 р. Вищим адміністративним судом України було надано роз’яснення щодо правомірності винесення місцевими загальними судами в порядку забезпечення позову ухвал про зупинення дії актів індивідуального характеру. У зазначеному роз’ясненні Вищий адміністративний суд звертає увагу на те, що "відповідно до частини першої статті 117 Кодексу адміністративного судочинства суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень.

Позовними вимогами в адміністративних справах стосовно визнання незаконними актів органів державної влади про звільнення з посад є скасування правових актів індивідуального характеру та поновлення на роботі. Забезпечуючи такий позов шляхом зупинення дії правового акта індивідуального характеру про звільнення з посади суд фактично поновлює позивача на посаді (вирішує позовну вимогу) на період розгляду справи, тобто, продовжує трудові (службові) відносини між позивачем та роботодавцем (суб’єктом владних повноважень) з відповідними наслідками – виконанням трудових (службових) обов’язків, виплатою заробітної плати тощо, що не узгоджується з метою застосування правового інституту забезпечення позову. Отже, забезпечуючи адміністративні позови про скасування актів органів державної влади про звільнення з посад у такий спосіб, суди виходять за межі підстав забезпечення позову, передбачених частиною першою статті 117 Кодексу адміністративного судочинства, та частково вирішують позовні вимоги на період дії ухвали про забезпечення позову, що є неприпустимим".

3. Викладене дає підстави оцінювати юридичні факти, пов’язані із звільненням Б. Тарасюка з посади Міністра закордонних справ, таким чином:

1. Постанову Верховної Ради України від 1 грудня 2006 р. № 413-V прийнято у повній відповідності з Конституцією України та у межах конституційних повноважень Верховної Ради України. Постанова набрала чинності з моменту її прийняття, а відтак є обов’язковою до виконання всіма суб’єктами права на території України як невід’ємна складова національного законодавства. Невиконання зазначеної Постанови слід розглядати як порушення законодавства України;
2. Указ Президента України від 5 грудня 2006 р. № 1033 "Про продовження виконання Міністром закордонних справ України Б.Тарасюком своїх посадових обов’язків" видано Президентом України з перевищенням наданих йому Конституцією України повноважень та порушує низку положень Конституції України, зокрема частину другу статті 6, частину другу статті 8, частину другу статті 19, пункт 12 частини першої статті 85;
3. Шевченківський районний суд м. Києва, постановивши ухвалу про призупинення дії акта органу державної влади індивідуального характеру, проігнорував роз’яснення Вищого адміністративного суду України та вийшов за межі підстав забезпечення позову, передбачених частиною першою статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України;
4. Повноваження Б. Тарасюка на посаді Міністра закордонних справ слід вважати припиненими з дня набрання чинності Постановою Верховної Ради України № 413-V, тобто з 1 грудня 2006 року.

Міністр юстиції

Олександр ЛАВРИНОВИЧ

21 грудня 2006 року

Прес-служба Міністерства юстиції України
Tел. 271-16-76
E-mail: press@minjust.gov.ua

На попередню сторінку