ТРУХ проти України

Часткове рішення
щодо неприйнятності

Заяви № 50966/99,
поданої Іваном Степановичем Трухом
проти України

Європейський Суд з прав людини (Друга секція) 4 березня 2003 року на засіданні Палати, у складі:

п.Ж.П.Кости, Головуючого,
п.А.В.Баки,
п.Л.Лукайдеса
п.С.Бірсана
К.Джюнгвірта,
В.Буткевича
А.Мулароні,суддів,

а також С.Доллє, секретаря секції,
розглянувши зазначену вище заяву, подану 20 березня 1999 року,
розглянувши документи, подані Урядом-відповідачем, та зауваження у відповідь, надані заявником,
після обговорення, постановляє таке:

Факти

Заявник, Іван Степанович Трух, українець, який народився 20 жовтня, 1950 року у місті Жовті Води, Дніпропетровської області, зараз проживає в місті Армянську, Крим.

Факти справи, подані заявником, можуть бути викладені таким чином.

З 23 листопада 1990 року по 23 червня 1993 року заявник працював головою технічного відділу "Перекопхімстрой" компании (далі компанія). Він також виконував функції інженера конструктора.

У вересні 1993 року заявник звернувся до Красноперекопського міського суду проти компанії, з позовом про повернення заробітної плати стверджуючи, що йому не оплатили виконання функцій інженера-конструктора.

27 листопада 1993 року Красноперекопський міський суд порушив провадження по справі. Слухання відбулося 11 жовтня 1993 року. 25 квітня 1994 року Красноперекопський міський суд ухвалив витребувати документи, пов’язані з виплатою компанією заробітної плати заявнику. Рішенням від 18 травня 1994 року Красноперекопський міський суд частково задовольнив вимоги заявника, та зобов’язав кампанію сплатити заявнику 1 879 557 крб. 14 вересня 1994 року Верховний Суд Республіки Крим скасував рішення та передав справу на новий розгляд.

12 вересня 1995 року Красноперекопський міський суд призначив бухгалтерську експертизу по справі. Рішенням від 24 червня 1996 року , Красноперекопський міський суд частково задовольнив пред’явлений заявником позов та зобов’язав компанію сплатити заявнику 2 796 250 000 крб. 26 листопада 1997 року на виконання судового рішення заявнику було виплачено 701грн.

24 липня 1997 року Голова Верховного Суду Республіки Крим виніс протест на рішення від 24 червня 1996 року. 20 березня 1998 року Верховний суд Криму задовольнив протест Голови Верховного Суду Республіки Крим та повернув справу на новий розгляд до Красноперекопського міського суду.

У липні 1998 року заявник подав заяву Голові Верховного Суду Республіки Крим на рішення від 20 березня 1998 року 20 серпня 1998 року заступник Голови Верховного Суду Республіки Крим, листом відхилив його заяву, як необґрунтовану.

20 серпня 1998 року Красноперекопський міський суд відхилив позовні вимоги заявника про стягнення заробітної плати та компенсації.

Заявник звернувся до Голови ВС Республіки Крим з заявою про внесення протесту в порядку нагляду на постанову Верховного Суду Республіки Крим від 20 березня 1998 року до Голови Верховного Суду Республіки Крим, з метою порушити перегляд в порядку нагляду. Голова Верховного Суду Республіки Крим відмовив заявнику на підставі необґрунтованої заяви.

1 квітня 1999 року заявник звернувся до Голови Верховного Суду України з заявою про опротестування рішення Красноперекопського міського суду від 20 квітня 1998 року, та його скасування. Він також скаржився, що йому не було надано копію самого протесту чи копію винесеної постанови. 21 травня 1999 року Верховний Суд України відмовився порушити перегляд в порядку нагляду і розглянув скаргу заявника, оскільки постанова не було приєднана до заяви. Він також рекомендував заявнику звернутися до Головного Управління юстиції в АРК Міністерства юстиції України з проханням надати копію постанови від 20 березня 1998 року, винесеної Верховним Судом Республіки Крим.

28 квітня 1999 року Головне управління юстиції України в Республіці Крим відмовило в проханні заявника надати копії постанови так як він мав звертатися безпосередньо до суду, який виніс рішення.

У лютому 2001 року заявник звернувся до Голови Верховного Суду Республіки Крим з проханням порушити перегляд в порядку нагляду рішення від 20 серпня 1998 року Красноперекопського міського суду, який відхилив його позовні вимоги. 10 березня 2001 року секретар Верховного Суду Республіки Крим проінформував заявника про необхідність виправити помилки в заяві (про необхідність сплатити Державне мито за подання заяви, та необхідність надати копії відповідних судових рішень). Заявник подав скаргу Голові Верховного Суду Республіки Крим на відповідь, надану Секретарем. 29 червня 2001 року Голова Верховного Суду Республіки Крим відхилив заяву заявника як необґрунтовану та відмовив порушувати перегляд в порядку нагляду у його справі.

Скарги

1. Посилаючись на ст. 6 Конвенції заявник скаржиться про:

А. Перевищення розумного строку,

Б. Порушення принципів справедливості та юридичної певності в частині розгляду протесту Голови Верховного Суду Республіки Крим цим судом 20 березня 1998 року;

С. Відсутність публічного слухання справи Верховним Судом Республіки Крим при розгляді до протесту, та

Д. Неповідомлення заявника про рішення Красноперекопського міського суду, що порушило його право на оскарження цього рішення.

2. Заявник скаржиться на порушення статті 14 Конвенції (у сукупності зі статтею 6) через нібито дискримінацію його судовою гілкою влади через соціальний статус.

Право

1. Заявник скаржиться на перевищення розумного строку та несправедливість цивільного провадження, порушення принципу юридичної певності та відсутність публічного розгляду та інформації. Він посилається на статтю 6 протоколу 1 Конвенції, котра у відповідній частині містить таке:

"1. При визначенні громадянських прав та обов’язків…, кожен має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку.."

а. Так як заявник скаржився на тривалість провадження, Суд зазначає, що провадження тривало з вересня 1993 року до 20 серпня 1998 року. Це складає загалом 4 роки та 11 місяців у судах трьох рівнів. Однак, Конвенція набула чинності щодо України 11 вересня 1997 року, і Суд може лише аналізувати період після цієї дати, тобто 11 місяців, беручи, проте, до уваги стан провадження на дату ратифікації.

Проте, враховуючи критерії, встановлені прецедентним правом Конвенції, тобто складність справи, поведінку заявника та поведінку судів(див, Кудла проти Польщі (GC), № 30210/96,ЄСПЛ 2000-XI 26.10.00, п.124), Суд притримується думки, що тривалість провадження у цій справі не перевищує "розумного строку" в сенсі статті 6 п.1 Конвенції.

Це означає що скарга явно необґрунтована та повинна бути виключена відповідно до ст.. 35 п. 3 та 4 Конвенції.

2. б. Так як заявник скаржиться що рішення Верховного Суду Республіки Крим від 20 березня 1998 року порушувало принципи справедливості та юридичної певності, передбаченої ст.6 п.1 Конвенції, і що провадження не було відкритим, Суд зазначив, що заявник дізнався про рішення у квітні 1998 року, тобто більш ніж 6 місяців перед внесенням його заяви до Суду 20 березня 1999р. Заяви подані заявником з метою ініціювання перегляду в порядку нагляду, не можуть бути взяті до уваги, оскільки в сенсі ст. 35. П.1 Конвенції ця процедура не є ефективним засобом правового захисту.(див. з відповідними змінами, № 41974/98, "Кучеренко проти України" від 4 травня 1999). З цього випливає, що ці скарги були подані не своєчасно та мають бути відхиленими відповідно до пп.1 та 4 статті 35 Конвенції.

С. Оскільки заявник скаржиться, що він не був повідомлений про рішення Красноперекопського міського суду від 29 серпня 1998 року та не міг подати касаційну скаргу на нього у період, передбачений законом, Суд вважає, що він не може на основі матеріалів справи визначити прийнятність цієї скарги на цій стадії, і що, таким чином, необхідно у відповідності з п. 2(б) Правила 54 Регламенту Суду надіслати цю частину заяви Уряду-відповідачу для коментарів

2.насамкінець,заявник скаржиться на дискримінацію за ознакою його соціального статусу, посилаючись на статтю 14 Конвенції ( у поєднанні зі статтею 6), яка у відповідній частині передбачає таке:

"здійснення прав і свобод, викладених у цій Конвенції, гарантується без будь-якої дискримінації за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних та інших переконань, національного або соціального положення належності до національних меншин, майнового стану, народження або інших обставин."

Однак Суд не знайшов будь-яких доказів у матеріалах справи, які могли б обґрунтувати це твердження . Це означає, що ця заява є явно необґрунтованою і повинна бути виключена відповідно до пп. 3 та 4 статті 35 Конвенції.

За цих обставин, Суд одноголосно,

Вирішує відкласти розгляд скарги заявника, яка пов’язана з відсутністю інформації про рішення Красноперекопського міського суду від 20 серпня 1998 року.

Оголошує іншу частину заяви неприйнятною.

С.Долле -П Коста

Секретар Голови

Крб.(карбованці) це абривіатура тимчасової валюти України. Грн (гривня) була введена в обіг з 1996 року-моменту проведення грошової реформи.