СКУБЕНКО проти України

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД 3 ПРАВ ЛЮДИНИ
ЧЕТВЕРТА СЕКЦІЯ
УХВАЛА ЩОДО ПРИЙНЯТНОСТІ

заяви № 41152/98
Миколи СКУБЕНКА
проти України

Європейський суд з прав людини (четверта секція) 5 жовтня 2000 року у складі:

п. Г. РЕССА, Голови Суду,
п. А. Пастора РІДРУЕХО
п. Л. КАФЛІША
п. Й. МАКАРЧИКА
п. В. БУТКЕВИЧА
п. Д. ХЕДІГАНА
пані С.БОТУЧАРОВОЇ
а також п. В. БЕРЖЕ, Секретаря секції,

беручи до уваги вищезгадану заяву, подану до Європейської комісії з прав людини 15 квітня 1998 року та зареєстровану 7 травня 1998 року,

беручи до уваги частину 5 статті 5 Протоколу № 11 до Конвенції, який передав Суду компетенцію розглядати цю заяву,

в результаті обговорення, прийняв таке рішення:

ФАКТИ

Заявник - громадянин України, 1953 року народження, який мешкає у м. Київ, Україна.

Факти у справі, викладені сторонами, можна викласти таким чином.

Протягом 1991 – 1995 років заявник подав кілька скарг у різноманітні органи державної влади України з метою реалізації свого права на володіння кімнатою в одному з будинків м. Києва, в якому він вже наймав кімнату.

Рішенням від 10 липня 1995 року Ленінградська районна державна адміністрація м. Києва надала право користування кімнатою іншій особі – пані В.М.К.

У грудні 1997 року заявник звернувся до Ленінградського районного суду м. Києва з позовом проти пані В.М.К., Академії наук України та Ленінградської районної державної адміністрації м. Києва про визнання рішення від 10 липня 1995 року недійсним та про визнання його права на користування вказаною кімнатою. Рішенням від 4 грудня 1997 року суд скасував рішення від 5 липня 1995 року та визнав право заявника на користування кімнатою. Суд зобов’язав відповідачів вжити всіх заходів, необхідних для надання заявнику можливості реалізувати своє право. 14 грудня 1997 року рішення від 4 грудня 1997 року набуло чинності.

6 лютого 1998 року Ленінградський районний суд м. Києва передав у Старокиївський районний суд м. Києва виконавчий лист щодо рішення від 4 грудня 1997 року.

У період з квітня 1998 року до лютого 1999 року заявник подав кілька скарг у Ленінградський районний суд м. Києва, Старокиївський районний суд м. Києва, Київський міський суд та управління юстиції м. Києва з вимогою виконати рішення суду від 4 грудня 1997 року.

Згідно з інформацією Уряду 20 жовтня 1999 року рішення Ленінградського районного суду м. Києва від 4 грудня 1997 року було виконано: заявник отримав сертифікат на право користування кімнатою № 35/6, а також ключі від кімнати.

ОСКАРЖЕННЯ

Заявник скаржиться на невиконання рішення Ленінградського районного суду м. Києва від 4 грудня 1997 року. Посилаючись на статтю 6 Конвенції він вважає, що порушено його право на справедливий суд.

ПРОЦЕДУРА

Заява була подана 15 квітня 1998 року до Європейської комісії з прав людини та зареєстрована 7 травня 1998 року.

З 1 листопада 1998 року, дати набуття чинності Протоколу № 11, заява розглядається Європейським судом з прав людини.

16 листопада 1999 року суддя-доповідач надіслав запит Уряду з проханням повідомити Суду додаткові відомості стосовно фактів заяви відповідно до пункту а) частини 2 статті 49 Регламенту Суду.

21 січня 2000 року Уряд повідомив Суду, що рішення Ленінградського районного суду м. Києва від 4 грудня 1997 року було виконане 20 жовтня 1999 року.

14 лютого 2000 року інформація Уряду була надіслана заявнику. Його відповідь повинна була надійти до 13 березня 2000 року.

У зв’язку з відсутністю відповіді заявника секретаріат Суду звернувся до заявника листом від 17 квітня 2000 року, інформуючи, що у випадку ненадходження відповіді до 1 травня 2000 року Суд вважатиме, що заявник більше не має наміру підтримувати заяву, і прийме рішення про вилучення заяви з реєстру справ Суду. Відповіді на цей лист не надійшло.

ЗАКОНОДАВСТВО

Посилаючись на статтю 6 Конвенції, заявник скаржився на невиконання рішення Ленінградського районного суду м. Києва від 4 грудня 1997 року.

Суд звертає увагу на те, що заявник не відповів на листи, які йому були адресовані секретаріатом Суду і містили інформацію, надану Урядом, згідно з якою рішення Ленінградського районного суду м. Києва від 4 грудня 1997 року було виконане, а заявник отримав сертифікат на право користування кімнатою № 35/6 та ключі від кімнати.

Суд вважає, що у цій справі спір, який ліг в основу заяви, вирішено в сенсі пункту в) частини 1 статті 37 Конвенції, і що обставини дають підстави зробити висновок, що заявник більше не має наміру підтримувати свою заяву в сенсі пункту а) частини 1 статті 37 Конвенції. Крім того, Суд не знаходить підстав загального характеру, які стосуються прав людини, гарантованих Конвенцією, що вимагають продовження розгляду заяви в порядку статті 37 Конвенції.

На цих підставах Суд одностайно

оголошує заяву неприйнятною.

Вінсен БЕРЖЕ, cекретар

Георг Ресс, голова