| Політична партія України „Партія політики ПУТІНА” |
Міністерством юстиції 5 червня 2003р. зареєстрована Політична партія „Слов'янський народно-патріотичний союз" (СНПС), свідоцтво №8-п.п.
Відповідно до ст.11 Закону України „Про політичні партії в Україні" СНПС повідомила Міністерство юстиції про зміну назви партії, програми, статуту та керівних органів партії.
На ІУ з'їзді СНПС, що відбувся 8 листопада 2005р., були прийняті рішення щодо зміни назви СНПС на - Політична партія України „Партія політики ПУТІНА" (ППП), внесені зміни до статуту та програми в частині назви.
Крім того, до програми СНПС були внесені тези передвиборчої програми виборчої кампанії 2006р. як додаток до програми.
Політичну партію України „Партія політики ПУТІНА"(ППП) очолюють співголови Ременюк Олексій Іванович та Гичко Олександр Владиславович.
18 листопада 2005 р. Міністерством юстиції були взяті до відома зазначені вище зміни до статутних документів СНПС та видані свідоцтво про реєстрацію, статут із змінами в частині назви партії та програму в частині назви партії та тезами як додаток до програми.
Прийнято
на IV з’їзді Політичної партії України
“Партія політики ПУТІНА” (ППП)
16 листопада 2005 року
Додаток до Програми
Політичної партії України «Партія політики ПУТІНА»
(ППП)
Тези
передвиборчої програми
виборчої кампанії 2006 року
Після перейменування Політичної партії «Слов'янський народно-патріотичний союз» (СНПС) в Політичну партію України «Партія політики ПУТІНА» (ППП) найбільш актуальним стає питання розкриття сенсу та змісту політики Путіна, обгрунтування її затребуваності та необхідності для України на данному етапі.
Що має на увазі партія під концептуальною назвою «Політика ПУТІНА»?
Політика Путіна – це форма політики, що здійснюється державою з метою виходу з кризи, стабілізації й прориву на рівень передових держав. Політика Путіна є теоретично обгрутованою, практично перевіреною, логічно завершеною та успішною для держави.
Порівнюючи внутрішню та зовнішню політичну ситуацію в Україні сьогодні та в Російській Федерації в 1999-2000рр., ми можемо знайти велику кількість спільних особливостей, що характерні для стану вказаних держав.
Враховуючи досягнення Російської Федерації за час президентства Володимира Путіна, ми вважаємо логічним і правильним використовувати довсід нашого північного сусіда для порятунку й розвитку нашої держави, з урахуванням специфіки, що притаманна виключно нам.
Основні положення політики Путіна,
які повинні бути застосовані в Україні
1. Системність в управлінні. Підбір на державну службу виключно професіоналів.
2. Верховенство права (Закону). Усунення олігархів від влади. Підтримка та розвиток народжуючегося середнього класу господарників-патріотів. Здатність до здорового компромісу між державою та бізнесом як показник сили, а не слабкості. Бізнес повинен допомагати державі, при цьому держава стає найкращим гарантом подальшого развитку всіх економічно активних суб'єктів свого народного господарства.
3. Моральність та духовність як основа рішень, що приймає держава. Заборона цінностей західної «псевдокультури», які насаджувають деяки засоби масової інформації. Відродження й пропаганда слов'янських культурних пріоритетів та традицій.
4. Встановлення балансу інтересів. Централізація влади в поєднанні з гнучкою регіональною політикою (використання унікальності кожного регіону для оптимізації його досягнень замість уніфікації зовсім різних за ключовими особливостями областей і регіонів. При цьому не припустиме місництво та самодурство влади на місцях, що призводить до ризику розколу країни. Регіональні досягнення працюють на процвітання всієї держави).
5. Іноваційний шлях розвитку. Використання переваг, що даровані Богом та природою (корисні копалини, природні ресурси, географічне положення) для подальшого розвитку високотехнологічних, енерго- та ресурсозберігаючих виробництв.
6. Релігійна традиція пращурів – ключ до гармонійного розвитку майбутніх поколінь. Для кожного народу чи групи народів притаманні свої риси релігійної ідентичності, які наибільш чітко виражають долю та світогляд представників цих народів.
7. Завоювання авторитету на міжнародній арені через пріоритет національних інтересів у зовнішній политиці. Грамотний вибір союзників. Співробітництво з тими партнерами, з якими воно вигідно.
8. Євразійськая інтеграція та укріплення в її рамках співробітництва по Єдиному Економічному Простору. Концепція «золотої середини».
9. Жорстка боротьба з будь-якими загрозами національній безпеці, проявами террору.
10. Усвідомлення державою та її громадянами своєї історичної місії. Створення та доведення до громадськості планів державного розвитку, що укріплюють віру у власні сили. Якщо держава хоче мати видатних громадян у всіх областях (науці, культурі, спорті, бізнесі, політиці тощо), вона зобов'язана з перших років виховувати в громадянині усвідомлення почуття власної гідності, патріотизма, любові до Вітчизни та ставити максимальні цілі, досягнення яких неможливо без граничного напруження всіх сил нації. Це повинно бути національною ідеєю держави. Тільки в цьому випадку народжується та працює стратегія прориву!
11. Від політичних сперечань до єдиної концепції розвитку. Замість побудови власного авторитета на кістках попередників оголошуються єдині для всіх правила гри, що спрямовані на благо держави й суспільства. Жорсткий контроль за дотриманням цих правил та суворі покарання порушників.
12. Беручи найкраще з політики сусідів, IV З'їзд Партії рішуче виступає проти будь-якого насильства в рішенні внутрішніх та міжнародних конфліктів та буде приймати всі можливі заходи для подолання усіх існуючих протиріч виключно мирним шляхом.
| На попередню сторінку |
